Рішення № 18815609, 15.02.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22ц-208 2011

рік

Головуючий у 1 інстанції Юрєва Т.І.

Категорія

48

Доповідач Пономарьова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 року Апеляційний суд Донецької області в

складі:

головуючого судді Пономарьової О.

М.,

суддів Соломахи Л.І.,

Єлгазіної Л.П.,

при секретарі Валуйському

В.А.,

за участі: представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку

апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_3 і відкритого

акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на

рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2010 року по

цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_3, відкритого акціонерного

товариства (далі ВАТ) «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про

відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-

транспортної пригоди (далі ДТП),-

в с т а н о в и в :

В червні 2009 року позивачка звернулася з вказаним позовом до суду і

зазначала, що 24 листопада 2008 року вона була збита автомобілем Ланос

державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 Внаслідок цього

вона була травмована і отримала тяжкі тілесні ушкодження, перенесла декілька

операцій, тривалий час знаходилась на лікуванні. Згідно з висновком МСЕК від 24

квітня 2009 року їй встановлена 1 група інвалідності по загальному

захворюванню, травма в ДТП, по 1 травня 2011 року. З 24 листопада 2008 року по

24 квітня 2009 року на лікування нею витрачено 12103,47 грн., що підтверджено

чеками аптек. Але вона вважає, що матеріальна шкода їй спричинена в сумі 51000

грн. Крім цього, їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в сумі 50000 грн.

Просила суд стягнути з ОСОБА_7 вказані суми та 4000 грн. за правову

допомогу адвоката, а також щомісячне відшкодування шкоди у звязку з втратою

працездатності на 100 %.

В уточненій позовній заяви позивачка зазначила, що за проведення 3-х операцій

нею сплачено 16200 грн., але документів про ці витрати вона не має. На місці

ДТП пошкоджена її куртка вартістю 1500 грн. Зазначає, що загальна сума

матеріальної шкоди складає 51000 грн. Власником автомобіля Ланос, яким керував

ОСОБА_7, є ОСОБА_3 Цей автомобіль на час ДТП був застрахований

ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант». Позивачка просила

стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_3, ВАТ «Українська страхова компанія

«Дженералі Гарант» у солідарному порядку на її користь матеріальну шкоду в

розмірі 51000 грн., моральну шкоду у розмірі 50000 грн., 4000 грн. за правову

допомогу та щомісячне відшкодування шкоди у звязку з втратою працездатності у

розмірі мінімальної заробітної плати.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2010 року позов

задоволений частково. Стягнуто з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі

Гарант» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду, повязану

з пошкодженням здоровя та втратою заробітку, встановленням 1 групи

інвалідності внаслідок ДТП за період з 24 квітня 2009 року по 24 серпня 2010

року в сумі 51000 грн., моральну шкоду в сумі 2550 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди 4703,35 грн.,

втрачений заробіток у звязку з встановленням 1 групи інвалідності, починаючи з

25 серпня 2010 року по 1 травня 2011 року по 2725 грн. щомісячно, моральну

шкоду в сумі 5000 грн., витрати за правову допомогу в сумі 1000 грн. В решті

позову відмовлено.

Зазначене рішення оскаржене відповідачами ОСОБА_3 і ВАТ «Українська

страхова компанія «Дженералі Гарант».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення суду та ухвалити

нове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_6 до неї, оскільки

вона не має будь-якого відношення до ДТП, в результаті якої позивачці

спричинені тілесні ушкодження і не може нести цивільної відповідальності за

наслідками ДТП. На момент ДТП володільцем джерела підвищеної небезпеки був

водій ОСОБА_10, якій на відповідній правовій підставі (довіреності)

керував автомобілем, а тому суд неправильно відмовив в задоволенні вимог

позивачки саме до ОСОБА_10

ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в апеляційній скарзі

просила скасувати рішення суду в частині стягнення зі страховою компанії

матеріальної та моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким стягнути зі

страхової компанії 20823,47 грн. суму матеріальної шкоди, повязаної з

заподіянням шкоди здоровю та втратою заробітку на період інвалідності з 24

квітня 2009 року по 24 серпня 2010 року. Апелянт посилався на те, що суд вийшов

за ліміт страхової відповідальності, стягнувши суму моральної шкоди і

неправильно застосував норми ст. 1197 ЦК України, в той час як на момент ДТП

позивачка не працювала.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 та її

представник ОСОБА_4 підтримали доводи своєї апеляційної скарги і

просили її задовольнити.

Представник ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі

Гарант» ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги

страхової компанії і просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Відповідач ОСОБА_10 в судове засідання апеляційної інстанції не з

явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 просив відхилити апеляційні скарги

відповідачів і залишити рішення суду без змін, як правильне та законне.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши

матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний

суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної

справи, що 24 листопада 2008 року ОСОБА_6 при переході проїжджої

частини дороги була збита автомобілем Ланос державний номер НОМЕР_1, який

на праві власності належить відповідачці ОСОБА_3, і яким на підставі

довіреності, керував ОСОБА_10

Внаслідок ДТП ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження, вона

перенесла декілька операцій, тривалий час знаходилась на лікування, відповідно

до висновку МСЕК від 24 квітня 2009 року їй встановлена 1 група інвалідності по

загальному захворюванню, травма в ДТП, по 1 травня 2011 року.

В порушенні кримінальної справи по факту ДТП відносно ОСОБА_10

відмовлено постановою слідчого від 2 грудня 2008 року на підставі ст. 6 п.2 КПК

України - за відсутності складу злочину.

Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_10, суд першої інстанції

виходив з того, що відносно нього по факту ДТП в порушенні кримінальної

справи відмовлено за відсутності в його діях складу злочину, а тому суд

поклав відповідальність за заподіяну позивачці внаслідок ДТП шкоду на

власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_3.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно з частиною 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними

рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або

юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,

відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що шкода, завдана правомірними діями,

відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відпровідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом

підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій

підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)

володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання,

зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 6 від 27 березня

1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про

відшкодування шкоди» (з подальшими змінами та доповненнями) під володільцем

джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що

здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності,

повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав

(договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, на момент ДТП ОСОБА_10 на відповідній правовій

підставі (довіреність) здійснював експлуатацію джерела підвищеної небезпеки,

тобто був володільцем транспортного засобу, а тому у відповідності до вимог

закону повинен відшкодовувати заподіяну позивачці шкоду, а в задоволенні

позовних вимог ОСОБА_6 до власника транспортного засобу ОСОБА_3 належить відмовити, оскільки вона не була учасником ДТП і її вина в

заподіянні шкоди позивачці не встановлена.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до полісу про обов'язкове

страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних

засобів ТОВ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» застрахована

цивільно-правова відповідальність на забезпечений транспортний засіб

автомобілем Ланос державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-

правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від

01.07.2004, № 1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової

відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди,

заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-

транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування

цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать

законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова

відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну

потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок

якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка

сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає

цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за

договором.

Таким чином, 24 листопада 2008 року стався страховий випадок, внаслідок якого

заподіяна шкода позивачці ОСОБА_6 і внаслідок чого настає цивільно-

правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за

договором, а саме ОСОБА_10, який керував транспортним засобом

учасником ДТП.

Страховим полісом визначений розмір страхових платежів: 51000 грн. страхове

відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоровю ( на одного

потерпілого).

Згідно зі ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик

відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому

цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-

транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому

відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої

статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у

встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу

України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту,

визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою

відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована

страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної

пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду,

передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України,

таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано

винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що

відповідач ТОВ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» повинен

відшкодувати шкоду, заподіяну здоровю позивачці, але при визначенні її розміру

неправильно застосував норми матеріального праваю.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди

каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана

відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи

зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого

харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування,

стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я

фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування

визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачка надала докази і просила стягнути витрати на лікування, придбання

ліків в розмірі 12103,47 грн.. З матеріалів справи вбачається, що відповідач

ОСОБА_10 після ДТП частково відшкодував ці витрати в розмірі 3000 грн.,

тому апеляційний суд вважає, що сума відшкодування витрат на лікування

підлягає зменшенню на вказану суму і стягненню на користь позивачки належить

9103,47 грн.

Оскільки суд встановив, що висновком МСЕК від 24 квітня 2009 року позивачці,

яка на час ДТП не працювала, встановлена 1 група інвалідності по загальному

захворюванню, травма в ДТП, по 1 травня 2011 року, то їй належить

відшкодувати втрачений заробіток, виходячи з розміру мінімальної заробітної

плати, а не так, як порахував суд першої інстанції, виходячи з вимог ст. 1197

ЦК України.

Так, розмір мінімальної заробітної плати в 2009 році складає:

з 1 квітня - 625 грн.,

з 1 липня - 630 грн.,

з 1 жовтня - 650 грн.,

з 1 листопада - 744 грн. на місяць.

В 2010 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає:

з 1 січня - 869 грн.,

з 1 квітня - 884 грн.,

з 1 липня - 888 грн.,

з 1 жовтня - 907 грн.,

з 1 грудня - 922 грн..

В 2011 року у місячному розмірі мінімальна заробітна плата становить

з 1 січня - 941 грн.,

з 1 квітня 960 грн.

Таким чином, з урахуванням встановленого законодавчо розміру мінімальної

заробітної плати та втратою позивачкою працездатності 100%, , на користь

позивачки належить стягнути втрачений заробіток за період з 24 квітня 2009 року

по 1 лютого 2011 року одноразово в розмірі 19423 грн. та з 1 лютого 2011 року

по 1 квітня 2011 року щомісячно по 941 грн., з 1 квітня 2011 року по 1 травня

2011 року 960 грн.

З урахуванням викладеного, сума, яка підлягає виплаті ТОВ «Українська

страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_6 у

відшкодування шкоди, заподіяної здоровю, складає 31368, 37 грн., що не

перевищує ліміт страхового відшкодування, тому апеляційний суд знаходить

можливим також стягнути зі страхової компанії на користь позивачки суму на

відшкодування моральної шкоди 2550 грн.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або

юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,

відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,

встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 2 п.1 цієї статті

передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу

державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого

самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди

завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи

внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи вимоги закону, встановлені у справі обставини, обсяг страждань, які

зазнала позивачка у звязку з заподіянням їй тілесних ушкоджень та

пошкодженням здоровя, апеляційний суд вважає, що з відповідача ОСОБА_10

Г. на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди належить стягнути 10000

грн..

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення,

суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові

витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються

позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -

пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві

відмовлено.

Таким чином, відповідності до вимог ст.ст. 88, 84 ЦПК України, якою

передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або

іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання

безоплатної правової допомоги, з відповідача ОСОБА_10 на користь

позивачки належить стягнути понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі

1000 грн., та на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. і витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн., а з ВАТ

«Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь держави стягнути

судовий збір в розмірі 213,24 грн. та витрати на інформаційно-технічний розгляд

справи в розмірі 15 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_3 і відкритого

акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 14 вересня 2010 року

скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_10,

відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі

Гарант» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_6 витрати на

лікування в розмірі 9103,47 грн., втрачений заробіток за період з 24 квітня

2009 року по 1 лютого 2011 року одноразово в розмірі 19423 грн. та з 1 лютого

2011 року по 1 квітня 2011 року щомісячно по 941 грн., з 1 квітня 2011 року по

1 травня 2011 року 960 грн., на відшкодування моральної шкоди 2550 грн.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди - 10000 грн., витрати на правову

допомогу в сумі 1000 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Дженералі Гарант» на користь держави судовий збір в розмірі 213,24 грн.

(розрахунковий рахунок 31411537700004; отримувач місцевий бюджет м.Донецька

Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; банк ГУ ДКУ у

Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в

розмірі 15 грн.(розрахунковий рахунок 31213263700004; отримувач Державний

бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, МФО -834016, банк

ГУ ДКУ у Донецькій області).

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави судовий збір в

розмірі 8,50 грн.(розрахунковий рахунок 31411537700004; отримувач місцевий

бюджет м.Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016; банк

ГУ ДКУ у Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічний розгляд

справи в розмірі 15 грн.(розрахунковий рахунок 31213263700004; отримувач

Державний бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, МФО

-834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду

України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: