Ухвала суду № 18815118, 01.03.2011, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-

1182/11

Головуючий в 1 інстанції Профатило П.І.

Категорія 53

Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року Апеляційний суд

Донецької області в складі:

головуючого - судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І.,

Єлгазіної Л.П.

при секретарі Метейко А.

В.

за участю:

позивача

ОСОБА_2

представника

позивача ОСОБА_3

представника

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за

позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою

відповідальністю «АИЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування

моральної шкоди з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада

2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з

обмеженою відповідальністю «АИЗ» (далі ТОВ «АИЗ») про стягнення заборгованості

по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при

звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з 02 жовтня 2009 року по 20 січня 2010 року він працював у

відповідача слюсарем-ремонтником 5 розряду. При звільненні йому не була

виплачена заробітна плата за листопад-грудень 2009 року та за січень 2010

року, розмір якої йому не відомий.

Просив стягнути з відповідача на його користь:

- заборгованість по заробітній платі, витребувавши у відповідача довідку

про розмір заборгованості;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні

відповідно до ст. 117 КЗпП України, витребувавши у відповідача довідку про його

середній заробіток;

- на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. (а.с. 1).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада

2010 року ОСОБА_2 у задоволенні позову до ТОВ «АИЗ» про стягнення

заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки

розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с. 53).

Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну

скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий

розгляд до суду першої інстанції, а також просить витребувати у відповідача

довідку про його середній заробіток за час роботи та документи, що

підтверджують виплату йому заробітної плати, обхідний або розрахунковий лист, в

якому зазначається сума, яка належить йому до виплати при звільненні.

Зазначає, що відмовляючи йому у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того,

що ним не надано доказів про наявність заборгованості по заробітній платі.

Проте і в позовній заяві, і двічі в судовому засіданні його представник заявляв

клопотання про витребування у відповідача довідки про його заробітну плату за

час роботи та платіжних відомостей про виплату цієї заробітної плати, обхідного

листа, в задоволенні яких судом безпідставно відмовлено, чим порушено вимоги

ст. ст. 4, 5, 10, 137, 191 ЦПК України та зазначене порушення норм

процесуального права призвело до неповного зясування обставин справи (а.с.

54).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 та його

представник ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, посвідченої за

місцем проживання позивача, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її

задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «АИЗ» ОСОБА_4, який діє на підставі

довіреності юридичної особи, проти доводів апеляційної скарги заперечував,

просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, його

представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши

матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги,

апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з

наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач

ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 02 жовтня 2009

року по 20 січня 2010 року, працював в котельному цеху слюсарем-ремонтником 5

розряду. Був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с.3).

Згідно довідки ТОВ «АИЗ» від 29 листопада 2010 року № 243/1 заборгованість

відповідача по заробітній платі перед позивачем відсутня (а.с. 47).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,

що позивачем суду не надано доказів про наявність заборгованості по заробітній

платі, а тому підстави для задоволення всіх його вимог відсутні.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між

сторонами, регулюються ст. ст. 116-117, ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,

що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день

звільнення. Якщо пpацівник в день звільнення не пpацював, то зазначені суми

мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пpед'явлення звільненим

пpацівником вимоги пpо pозpахунок. Про нараховані суми, належні працівникові

при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити

працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого

ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті

116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,

організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час

затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним

органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його

законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих

зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах

змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають

рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх

переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,

встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд першої

інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог позивача.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та діючи відповідно до вимог частини 4

ст. 10, частини 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційним судом було задоволено

клопотання позивача та витребувані у відповідача відомості про нараховану

позивачу заробітну плату за весь час його роботи у відповідача, платіжні

відомості про виплату нарахованої заробітної плати та з Пенсійного фонду

України персоніфіковані відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за

спірний період.

З витребуваних за клопотанням позивача нових доказів встановлено, що

заборгованість по заробітній платі перед позивачем на день звільнення у

відповідача була відсутня. Згідно наданих відповідачем розрахункових листків за

жовтень 2009 року січень 2010 року та відомостей персоніфікованого обліку

Пенсійного фонду України позивачу була нарахована заробітна плата:

за жовтень 2009 року 312 грн. 61 коп. (за 84 години робочого часу);

за листопад 2009 року 343 грн. 10 коп. (за 88 годин робочого часу);

за грудень 2009 року 162 грн. 30 коп. (за 44 години робочого часу);

за січень 2010 року 370 грн. 86 коп. (за 64 години робочого часу), тобто

всього за період з 02 жовтня 2009 року по 20 січня 2010 року 1 188 грн. 87

коп. (а.с. 77-78, а.с. 99).

Згідно наданих відповідачем платіжної відомості та видаткового касового ордеру

№ 119 позивачем в грудні 2009 року отримано 1 700 грн. (700+1000) (а.с. 79).

Позивач факт отримання зазначених коштів визнає.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що 1 000 грн. в

грудні 2009 року позивачу була виплачена в якості авансу.

Враховуючи зазначене, відповідачем доведено той факт, що заборгованості по

виплаті заробітної плати перед позивачем відповідач на час його звільнення не

мав.

Доводи позивача та його представника про те, що йому повинна нараховуватися

місячна заробітна плата в розмірі не менше, ніж мінімальний, не заслуговують на

увагу.

Згідно частини 1 ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це

законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану

працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну,

а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Згідно наданих відповідачем табелів обліку робочого часу та розрахункових

листків встановлено, що жодного місяця за період з жовтня 2009 року по січень

2010 року позивач місячну норму праці не виконав: в жовтні 2009 року ним

відпрацьовано 84 години, в листопаді 2009 року 88 годин, в грудні 2009 року

44 години, в січні 2010 року 64 години.

Доказів, які б спростовували відомості табелів обліку робочого часу, позивачем

суду не надано, це по-перше, а по-друге, розмір нарахованої позивачу заробітної

плати за період з 02 жовтня 2009 року по 20 січня 2010 року не є предметом його

позову. Звертаючись до суду, позивач просив лише стягнути з відповідача

заборгованість по заробітній платі, яка нарахована йому відповідачем, але не

виплачена.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не

інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього

Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в

апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість

рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,

заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про

недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача

заборгованості по заробітній платі, а відповідно і відсутності підстав для

задоволення похідних від цих вимог - вимог про стягнення середнього заробітку

за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди.

Та обставина, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права

відмовив позивачу у витребуванні у відповідача доказів по справі, що призвело

до дослідження нових доказів судом апеляційної інстанції, відповідно до частини

2 ст. 308 та частини 3 ст. 309 ЦПК України не є підставою для скасування

судового рішення, оскільки зазначене порушення норм процесуального права судом

першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та

процесуального права, підстав для скасування рішення суду не має, доводи

апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1

ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду

залишенню без змін.

При зверненні до суду позивачем з апеляційної скарги не були сплачені судовий

збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993

р. «Про державне мито», п. 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК

України позивач від сплати судового збору звільнений.

Відповідно до п. 10 «Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного

забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та

господарських справ, та їх розмірів», затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, за апеляційну скаргу на рішення

суду першої інстанції у цивільних справах витрати оплачуються в розмірі,

передбаченому за позовну заяву до суду першої інстанції.

По цій справі витрати на інформаційно-технічне забезпечення з апеляційної

скарги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258

«Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення

розгляду цивільних справ та їх розмірів» з врахуванням постанови Кабінету

Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 складають 120 грн., як із

справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.

Відповідно до п. 2 частини 3 ст. 81 ЦПК України у справах про стягнення

заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за

затримку їх виплати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи покладаються на сторони після розгляду справи.

Оскільки апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 відхилена, витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з апеляційної скарги в

розмірі 120 грн. відповідно до ст. 81, ст. 88 ЦПК України покладаються на

позивача та підлягають стягненню з нього на користь держави.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд

Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада

2010 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять)

гривень 00 коп. (на розрахунковий рахунок 31213263700004, одержувач державний

бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в

Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050002).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня

набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М.

Пономарьова

Судді: Л.І.

Соломаха

Л.П.

Єлгазіна