Рішення № 18811889, 15.10.2009, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа№ 2-1772/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 жовтня 2009 року Димитровський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Клепка Л.І., при секретарі Мушинській М.В.,

розглянувши у заочному судовому засіданні в залі суду у місті Димитров Донецької області справу за позовом обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію. В обґрунтування вимог вказав, що відповідач значиться зареєстрованим і проживає за адресою: АДРЕСА_1 і є основним наймачем вказаної квартири. У період з 01.11.2007 року по 01.07.2009 року відповідачу на квартиру площею 61, 7 кв.м, була відпущена теплова енергія, за яку він плату не вносив, в звязку з чим за вказаний період утворилася заборгованість в розмірі 2154 грн. 39 коп. Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає провести розрахунок за спожиту теплову енергію, позивач просить суд вказану суму стягнути з нього на його користь в судовому порядку. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати по сплаті інформаційно-технічних витрат розгляду справи в розмірі 30 грн., втрати від інфляційних процесів у сумі 504, 20 грн. та 3 % річних у сумі 60, 04 грн.

Сторони до судового засідання не зявилися.

Від представника позивача на адресу суду надійшла письмова заява про розгляд справи у його відсутність, в якій висловлена згода на розгляд справи в заочному судовому засіданні в разі неявки до суду відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи вважається повідомленим відповідно до порядку, встановленого п.8 ст.76 ЦПК України, клопотань про перенесення дати розгляду справи суду не надіслав.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та обовязки сторін і немає необхідності вислуховувати особисті їх пояснення. Зі згоди представника позивача суд розглядає справу в заочному судовому засіданні відповідно до положень ст.224 ЦПК України на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що відповідач в період з 01.11.2007 року по 01.07.2009 року був зареєстрований та мешкав в квартирі АДРЕСА_1 і є основним наймачем вказаної квартири, (а.с. 5, 6). На імя дружини відповідача ОСОБА_2, яка знята з реєстраційного обліку 24.10.2008року, позивачем оформлено особистий рахунок № НОМЕР_1 на сплату послуг з надання теплової енергії (а.с. 8).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2007 року по 01.07.2009 року становить 2154, 39 грн. (а.с.7).

Як вбачається з представлених суду розрахунків, відповідач користувався тепловою енергією, яка надавалася йому позивачем на квартиру площею 61, 7 кв. метри, проте плату за це не сплачував. Вказані обставини свідчать про те, що відповідач порушив умови договору в односторонньому порядку.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується надати послугу другій стороні (замовнику), а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник у відповідності з положеннями ст. 903 ЦК України зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважає, що оскільки на квартиру відповідача було відкрито рахунок на споживання теплової енергії, це свідчить про фактичне укладення договору, згідно якого позивач повинен надавати, а відповідач сплачувати плату за спожиту теплову енергію.

Згідно ст.ст. 64, 68 ЖК України наймач несе майнову відповідальність за зобовязаннями, що виникають з договору найму житлового приміщення і зобовязаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Обовязок споживачів теплової енергії щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за отриману теплову енергію передбачений ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 2.06.2005р та п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. Це ж положення закріплене і в п. 11.2.1 Правил користування тепловою енергією.

Оскільки відповідач не сплачував плату за спожиту теплову енергію, це свідчить про порушення нею умов договору в односторонньому порядку, в звязку з чим суд вважає за необхідне вимоги позивача задовольнити, стягнувши з відповідача на його користь суму заборгованості за спожиту теплову енергію в період з 01.11.2007 року по 01.07.2009 року в сумі 2154, 39 грн.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3 % річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Тарифна політика у житлово-комунальному господарстві здійснюється на підставі чинного законодавства, основу правового регулювання складають Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких повноваження щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги надано органам місцевого самоврядування. Порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг визначає Кабінет Міністрів України.

Судом встановлено, що позовні вимоги грунтуються на договорі, предметом якого є надання комунальних послуг населенню. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також права та обовязки сторін визначаються спеціальним Законом від 24.06.2004року №1875-1У «Про житлово-комунальні послуги», норми якого не містять санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобовязання. Не містить їх і Закон України від 20 лютого 2003 р. № 5 54-IV "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію". Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Законом України від 13.11.1996року «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», чинного і на теперішній час, у звязку з невиконанням державою зобовязання по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населення тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 10.01.2002року з послідуючими змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, субєктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи підприємницької діяльності, тобто на сферу житлово-комунальних послуг, де платником є фізична особа, він не поширюється.

Таким чином, на думку суду, положення ст.625 ЦК України на правовідносини, які виникають з прострочення виконання грошового зобовязання з оплатою населенням комунальних послуг, не поширюються. Тому в частині вимог позивача щодо нарахування та стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів та 3 % річних, які по суті є платою за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобовязання, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., які було сплачено позивачем при подачі позову до суду (а.с.2), та на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн., оскільки позивач звільнений від сплати цих витрат за рішенням Димитровської міської ради від 24.12.2008 року за № V/36-11 (а.с. 4).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 68 ЖК України, 901, 903 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 2.06.2005р., ст.ст. 10, 11, 57, 88, 209, 212- 215, 224-226, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 01.11.2007 року по 01.07.2009 року в сумі 2154 (дві тисячі сто пятдесят чотири) грн. 39 коп., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий розрахунок 26005111798 в ДОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, Код ЗКПО 26221744.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., перерахувавши зазначену суму на розрахунковий рахунок 26001301767169 у філії Головного Управління Промінвестбанку м. Донецьк, МФО 334635, ЄДРПОУ 25952931, та на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.

В задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» інфляційних нарахувань на суму боргу та 3 % річних відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Димитровського міського суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.