Рішення № 18804656, 15.09.2011, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

15.09.2011 Справа № 2029\2-236\11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( ЗАОЧНЕ)

15.09.2011 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Матвієвської Г.В.,

при секретарі Ємельяновій Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»в особі Орджонікідзевського відділення Харківської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», третя особа Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "НАДРА", в особі філії Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» про захист прав споживача

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 22.06.2010 року,звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»в особі Орджонікідзевського відділення Харківської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», третя особа Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "НАДРА", в особі філії Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» про захист прав споживача та шляхом зобовязання відповідача належним чином виконати умови договору страхування. В своєму первісному позові Позивач просив зобовязати відповідача, ВАТ НАСК «ОРАНТА»виконати належним чином умови договору добровільного страхування транспортного засобу та виплатити вигодонабувачу, Відкритому акціонерному товариству комерційному банку «НАДРА», суму страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 7 вересня 2007 року між ним, ОСОБА_1 та ВАТ НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»в особі Орджонікідзевського відділення Харківської обласної дирекції ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 104/2034-211 від 07 вересня 2009 року. За цим договором він застрахував у Відповідача транспортний засіб автомобіль MAZDA 3 IPM, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на наступні страхові ризики: дорожньо-транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійні явища, пожежа, незаконне заволодіння. Вигодонабувачем за цим договором страхування був ВАТ КБ «Надра», в якому він брав кредит на придбання автомобіля. Дійсна ринкова вартість його автомобілю, згідно договору № 104/2034-211 від 07 вересня 2009 року була визначена сторонами у сумі 105655,00 гривень.

12 січня 2010 року відбулося ДТП за участю машини позивача, тобто настав страховий випадок. В момент ДТП керувала автомобілем його дружина, ОСОБА_5, на підставі того, що вона занесена до технічного паспорта серії АХС 139009, як особа яка має право керування автомобілем.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харкова та АТІ, 12 січня 2010 року о 15 годині 00 хвилин, по вулиці Отакара Яроша 61-А у м. Харків, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобілю позивача AZDA 3 IPM», реєстраційний номер НОМЕР_1. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованому автомобілю спричинено механічні ушкодження.

Після того, як відповідач добровільно не виконав умов договору страхування позивач, як власник автомобілю, вже 11 травня 2010 року звернувся з заявою до начальника Орджонікідзевського відділення Харківської обласної дирекції ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА». У своєї заяві вх. № 44/10 від 11.05.201 року, позивач прохав негайно виплатити суму страхового відшкодування вигодонабувачу відповідно до умов договору добровільного страхування транспортного засобу №104/2034-211 від 07 вересня 2009 року, тобто ВАТ КБ «Надра». Також, у своєї заяві позивач прохав надати йому письмові пояснення з приводу невиконання відповідачем умов договору добровільного страхування. Відповідач відповіді на цю заяву позивачу не надав.

Позивач у позові зазначив, що відповідно до п.п.2.12.4 вищезазначеного договору страхування вартість відновлюваного ремонту визначається на підставі висновків аварійного комісара Страховика або спеціаліста, узгодженої зі страховиком експертної організації, виконаних відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, та підлягає корегуванню у разі письмового узгодження зі страховиком попередніх рахунків, нарядів-замовлень СТО на виконання ремонту і таке узгодження здійснюється до початку ремонту.

Згідно звіту №04/07 дослідження спеціаліста-автотоварознавця ХОД НАСК «Оранта»від 23.02.2010 року, поведеного аварійним комісаром ОСОБА_6, наданого суду представником відповідача, матеріальний збиток завданий позивачу, як власнику ТЗ засобу в результаті ДТП становив 82137,36 гривень.

У позивача виникли сумніви, щодо вірності висновків викладених даним спеціалістом товарознавцем. У звязку з цим він просив суд призначити судову автотоварознавчу експертизу.

В судовому засіданні представник позивача дав пояснення в яких зазначив, що позивач не робив відновлювального ремонту автомобіля та зазначив, що у нього є сумніви стосовно вірності визначення відповідачем розміру страхового відшкодування. Після цього, представником позивача було подано клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яке було задоволене судом.

Ухвалою суду від 27.10. 2010 року судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Згідно висновку автотоварознавчої судової експертизи № 9815 від 10.01.2011 року проведеної у Харківському науково-досліднецькому інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, проведеної експертом ОСОБА_8 вартість матеріальної шкоди завданої позивачу як власнику ТЗ засобу в результаті ДТП становить 80700,89 гривень, вартість відновлювального ремонту становить 73827,11 гривень, а ринкова вартість автомобілю після ДТП становить 41865,71 гривень.

Як було встановлено судом, та вбачається з письмових пояснень представника відповідача, 24 червня 2010 року відповідач сплатив вигодонабувачу страхове відшкодування у сумі 18126,73 гривень, вже після звернення позивачем до суду, та почти через півроку після того як відбулося ДТП за участю автомобіля позивача.

Після цього, представник позивача, ОСОБА_9 діючи на підставі довіреності яка надає йому право уточнення позову та підписання позовних заяв, уточнив позовні вимоги ОСОБА_1 та просив суд зобовязати відповідача виконати належним чином умови договору добровільного страхування транспортного засобу та доплатити вигодонабувачу, Відкритому акціонерному товариству комерційному банку «НАДРА», суму страхового відшкодування у розмірі 55576,17 гривень та стягнути відповідача Відкрите акціонерне товариство у відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди 5000,00 гривень.

Уточнені позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідно до п. 2.12.11.1. договору страхування страхове відшкодування обчислюється як різниця між вартістю відновлювального ремонту ТЗ та безумовною франшизою. Як вважає позивач, згідно умов даного договору страхування п. 1.3. франшиза становить 0,5% від страхової суми. Страхова сума становить згідно умов договору 24842,13 гривень. Тобто, франшиза становить 24842,13Х0,5% = 124,21 гривень. Тобто, враховуючи висновок автотоварознавчої судової експертизи, відповідач повинен був сплатити вигодонабувачу 73827,11 гривень (вартість відновлювального ремонту) 124,21 гривень (франшиза) = 73702,90 гривень. Натомість відповідач сплатив вигодонабувачу лише 18126,73 гривень, 24 червня 2010 року, майже через півроку після ДТП. Таким чином позивач вважає, що відповідач не виконав своїх зобовязань за договором і повинен сплатити вигодонабувачу 73702,90 -18126,73= 55576,17 гривень.

Також, представник позивача вважає, що дії відповідача по проведенню невірної оцінки вартості відновлювального ремонту та інтернетаукціону, на якому він не був присутній і його результати спростовуються висновком автотоварознавчої судової експертизи направлені на ухиляння відповідача від виконання своїх договірних обовязків та порушення прав позивача як споживача страхових послуг.

Також позивач вважає, що такі винні дії Відповідача спричинили йому моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень. Моральна шкода на його думку полягає в тому, що вже майже рік позивач не може понудити відповідача до виконання своїх зобовязань, в результаті погіршились його стосунки з банком, йому приходиться виправдовуватись перед співробітниками банку, йому нараховується кредит та відсотки на суму позики за автомобіль яким він не може користуватись та відремонтувати з вини відповідача.

23.09.2010 року, представником відповідача за довіреністю ОСОБА_10, був наданий письмовий відзив (вих. № 1-4/1250) на позовну заяву ОСОБА_1 в якому вона просить відмовити в задоволенні його позову повністю. В своєму відзиві представник відповідача обґрунтовує свою правову позицію тим, що у відповідності до п. 2.12.11 договору якщо страхова сума встановлена цим договором для транспортного засобу, відповідає дійсній вартості на момент укладання договору, а вартість відновлювального ремонту цього пошкодженого транспортного засобу перевищує 75 відсотків страхової суми, то страховик має право провести розрахунок та виплату страхового відшкодування в межах страхової суми за одним з наступних визначених страховиком варіантів. Тобто відповідач вважає, що страхова компанія правомірно застосувала спосіб визначення страхового відшкодування відповідно до п. 2.1.2.11.2 договору згідно якого дійсна вартість пошкодженого транспортного засобу визначається страховиком шляхом проведення маркетингового дослідження з визначення вартості такого транспортного засобу. У цьому випадку страховик зобовязаний забезпечити Страхувальнику можливість реалізації пошкодженого транспортного засобу за встановленою в результаті проведення маркетингового дослідження ціною. Виплата страхового відшкодування здійснюється після надання страхувальником документів підтверджуючих факт відчуження (передачу у розпорядження)пошкодженого транспортного засобу особі яка визначена страховиком.

Тому відповідач вважає, що раз позивач не продав пошкоджений автомобіль визначеному ним в результаті інтернетаукціону покупцю ОСОБА_11 за 87000,00 гривень то відповідач повинен сплатити лише різницю між цією ціною та страховою вартістю автомобілю що становить за підрахунками відповідача, за відрахуванням безумовної франшизи (528,27 гривень) 18126,73 гривень. А тому відповідач вважає себе таким, що повністю виконав умови договору.

Також, суд зазначає, що відповідачем та його представником не було виконано вимог суду, щодо надання суду оригіналу примірнику договору добровільного страхування транспортного засобу № 104/2034-211 від 07 вересня 2009 року.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, призначеного на 15.09.2011 року, про причину неявки до суду не повідомив. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи та докази надані сторонами, надавши їм правову оцінку, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Національна страхова компанія «ОРАНТА»в особі Орджонікідзевського відділення Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК «ОРАНТА»було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №104/2034-211. Відповідно до умов договору об'єктом страхування є транспортний засіб - автомобіль 3 IPM»2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, страховий ризик - дорожньо-транспортна пригода. Строк дії договору з 07.09.2009 року по 7 вересня 2015 року. Дійсна ринкова вартість його автомобілю, згідно договору № 104/2034-211 від 07 вересня 2009 року була визначена в сумі 105655,00 гривень. Відповідно до п.п.2.12.4 зазначеного договору вартість відновлюваного ремонту визначається на підставі висновків аварійного комісара Страховика або спеціаліста, узгодженої зі страховиком експертної організації, виконаних відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, та підлягає корегуванню у разі письмового узгодження зі страховиком попередніх рахунків, нарядів-замовлень СТО на виконання ремонту і таке узгодження здійснюється до початку ремонту.

В період дії вищевказаного договору, 12 січня 2010 року о 15 годині 00 хвилин по вулиці Отакара Яроша 61-А відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобілю позивача 3 IPM», реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою б/н від 12 січня 2010 року виданою ВДАІ з обслуговування міста Харкова та АТІ ГУМВС України в Харківській області. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованому автомобілю спричинено механічні ушкодження.

Згідно звіту №04/07 дослідження спеціаліста-автотоварознавця ХОД НАСК «Оранта»від 23.02.2010 року, поведеного аварійним комісаром ОСОБА_6, наданого суду представником відповідача, матеріальний збиток завданий позивачу, як власнику ТЗ засобу в результаті ДТП становив 82137,36 гривень.

Відповідно до висновку автотоварознавчої судової експертизи № 9815 від 10 січня 2011 року вартість матеріальної шкоди завданої йому як власнику транспортного засобу в результаті ДТП становить 80 700,89 гривень, вартість відновлювального ремонту становить 73 827,11 гривень, а ринкова вартість автомобілю після ДТП становить 41 865,71 гривень.

Отже, надаючи оцінку звіту №04/07 дослідження спеціаліста-автотоварознавця ХОД НАСК «Оранта»від 23.02.2010 року, поведеного аварійним комісаром ОСОБА_6 з урахуванням висновку автотоварознавчої судової експертизи № 9815 від 10.01.2011 року проведеної у Харківському науково-досліднецькому інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування був не вірно визначений відповідачем в сторону збільшення, з метою застосування при обрахуванні розміру страхового відшкодування, яке повинно бути сплачено за договором, методу визначеного п . п. 2.1.2.11.2 договору.

Як вбачається, з матеріалів справи відповідач невірно застосував метод визначення розміру страхового відшкодування, та безпідставно не виплатив вигодонабувачу повну суму страхового відшкодування.

Крім того, як вбачається з п. п. 2.9.4.3. договору страхування страховик зобовязаний після складання страхового акту провести виплату страхового відшкодування в термін встановлений п. 2.11.4, тобто протягом десяти днів.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові).. грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобовязання сплати страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

При розрахунку суми страхового відшкодування, з урахуванням висновків судової авто технічної експертизи позивач невірно визначив розмір безумовної франшизи у розмірі 124,21 гривень. Суд вважає, що розмір безумовної франшизи був вірно визначений відповідачем у розмірі 528,27 гривень.

Тому суд вважає, що повинно зобовязати відповідача сплати на користь вигодонабувача 55162,11 гривень. Виходячи з наступного розрахунку 73827,11 гривень (вартість відновлювального ремонту) -18126,73 (сплачена відповідачем сума страхового відшкодування) - 528,27 гривень (безумовна франшиза) = 55172,11 гривень.

Крім того позивач просив стягнути на його користь суму заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 5 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» , відшкодування моральної шкоди передбачено тільки у разі заподіяння її небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, тому що у даному конкретному випадку не передбачено відшкодування моральної шкоди позивачу.

Як зясовано судом, з моменту укладання договору добровільного страхування транспортного засобу № 104/2034-211 від 07 вересня 2009 року, змінилась найменування вигодонабувача, на даний час Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «НАДРА»перейменовано у Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «НАДРА».

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11,15,16, 979, 988ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 64, 88, 110, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати відповідача, Відкрите акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) сплатити вигодонабувачу, Публічному акціонерному товариству комерційному банку «НАДРА»(04053, м. Київ, вилиця Артема, будинок 15, код ЄДРПОУ 20025456), суму страхового відшкодування у розмірі 55172,11 гривень, за договором добровільного страхування транспортного засобу № 104/2034-211 від 07 вересня 2009 року;

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, понесені ним витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 120,00 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 72 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя