Рішення № 18799565, 10.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/17110.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості»

До Фонду державного майна України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Національна спілка художників України

Львівська обласна організація Національної спілки художників України

Провизнання частково недійсним наказу Фонду державного майна України № 1564 від 26.10.2010 року

Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. головуючий

суддя Івченко А.М.

суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 27-10/10-01 від 27.10.2010 року;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи 1: не зявився;

від третьої особи 2: ОСОБА_2 дов. № 01-294-12 від 22.06.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання частково недійсним наказу Фонду державного майна України № 1564 від 26.10.2010 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 23.05.2011 року було порушено провадження по справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну спілку художників України та призначено її розгляд на 06.06.2011 року.

В судовому засіданні 06.06.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.06.2011 року подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, згідно з якими проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судове засідання 06.06.2011 року представник третьої особи не зявився, однак подав до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання, згідно якого просив суд зобовязати позивача надіслати на адресу третьої особи позовну заяву з додатками, яке судом розглянуто та відхилено, так як в матеріалах справи наявні докази надіслання третій особі копії позовної заяви з доданими до нею документами.

Ухвалою від 06.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 24.06.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 24.06.2011 року представники відповідача та третьої особи подали клопотання про припинення провадження по даній справі, які судом розглянуті та відхилені, так як дана справа не має ознак адміністративного спору (спір про право).

Також, до позовної заяви позивач додав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь яким особам вчиняти дії, спрямовані на проведення державної реєстрації права власності на обєкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9, а також надання та отримання інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9 у формі витягу.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню.

Учасники процесу в судовому засіданні 24.06.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/171, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 24.06.2011 року було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівську обласну організацію Національної спілки художників України (79000, м. Львів, вул. Коперника, 17, к. 310) та відкладено розгляд справи на 01.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 01.08.2011 року представник відповідача подав додаткові документи по справі та подав клопотання про зупинення провадження, яке буде розглянуто судом в наступному судовому засіданні.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання 01.08.2011 року не зявилися, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 01.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 08.08.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2011 року підтримав подані 04.08.201 року через канцелярію суду заперечення проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні представники відповідача третьої особи 1 надали усні пояснення по справі.

Представник третьої особи 2 в судове засідання 08.08.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом розглянуто та відхилено подане в минулому судовому засіданні клопотання про зупинення провадження, так як розгляд справи даної справи не є неможливим до розгляду справи № 15/233 (13/221).

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до Голови господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 41/171.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва № б/н від 08.08.2011 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Пригунова А.Б.

Ухвалою від 08.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 05.09.2011 року.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 05.09.2011 року надали усні пояснення по справі.

В судове засідання 05.09.2011 року представники відповідача та третьої особи не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 05.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 10.10.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача та третьої особи 1 в судове засідання 10.10.2011 року не зявилися, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 10.10.2011 року представник третьої особи 2 надав усні пояснення по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 422450 від 04.04.2005 року та Договору купівлі продажу земельної ділянки від 25.03.2005 року, ТОВ «Центр розвитку нерухомості»(позивач) набув право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9.

На виконання Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», постанов Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» та від 27.09.200 № 1474 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 № 1058»та згідно з Порядком передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, затвердженим спільним наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України від 18.08.1998 № 110/1639/45/5, Фонд державного майна України прийняв наказ № 338 від 24.02.2004 (далі наказ № 338) «Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національної спілки художників України».

Пунктом 1 наказу № 338 було затверджено висновок комісії по передачі нерухомого майна у власність Національної спілки художників України стосовно визначення належності Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР (приміщення та фундамент окремої будівлі памятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо виробничий комбінат»Львівської обласної організації Національної спілки художників України), який розташований за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 9, Національній спілці художників України.

На виконання пункту 2 наказу № 338, 26 лютого 2004 року Національній спілці художників України було видано свідоцтво № П-693 про право власності на Львівський художньо-виробничий Художнього фонду УРСВ (приміщення та фундамент окремої будівлі памятки історії та культури підприємства громадської організації «Львівський художньо-виробничий комбінат»Львівської обласної організації Національної спілки художників України).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року у справі №3/215, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду №3/215 від 01.10.2008 року та постановою Вищого господарського суду України №3/215 від 24.02.2009 року, наказ ФДМУ №338 від 24.02.2004 року визнано недійсним.

16.12.2010 року Фондом державного майна України видано наказ № 219 про скасування свідоцтв про власність, виданих з перевищенням ФДМУ своїх повноважень.

З додатку до наказу ФДМУ від 16.02.2010 року № 219, а саме рядка № 1074 вбачається, що свідоцтво Львівського художньо виробничого комбінату Художнього фонду УРСР № П-693 від 26.02.2004 року було скасовано.

В подальшому, у зв'язку з тим, що в додаток до наказу ФДМУ від 16.02.2010 N 219 «Про скасування свідоцтв про власність»на думку відповідача були помилково включені свідоцтва про власність підприємств Національної спілки художників України, Національної спілки композиторів України, Національної спілки письменників України, Національної спілки кінематографістів України, Національної спілки архітекторів України та Національної спілки театральних діячів України, які Фонд державного майна України видав відповідно до Закону України від 07.10.97 N 554/97-ВР «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»та постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.98 N 1058 «Про передачу нерухомого майна України творчим спілкам», наказом ФДМУ № 1564 від 26.10.2010 року було виключено пп. 929 - 931, 932 - 940, 942 - 944, 946 - 948, 950 - 961, 981-1080 з додатка до наказу ФДМУ від 16.02.2010 N 219, до переліку яких ввійшов спірний пункт (п. 1074), а свідоцтва про власність, видані підприємствам, зазначеним у додатку до цього наказу було визнано чинними.

У звязку з вищезазначеним, позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України № 1564 від 26.10.2010 року в частині виключення пункту 1074 з додатку до наказу Фонду державного майна України № 219 від 16.02.2010 року та визнання недійсним п. 2 наказу Фонду державного майна України № 1564 від 26.10.2010 року в частині чинності Свідоцтва про власність № П-693 від 26.02.2004 року, виданого Національній спілці художників України на Львівський художньо виробничий комбінат Художнього фонду УРСР.

В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що відповідач всупереч норм закріплених в Конституції України та інших нормативно правових актів видав спірний наказ ФДМУ № 1564 від 26.10.2010 року, яким відновив чинність правомірно скасованого свідоцтва П-693 від 26.02.2004 року згідно рішення господарського суду м. Києва по справі № 3/215 від 24.07.2008 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України, треті особи Національна спілка художників України, Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області, Львівська обласна організація Національної спілки художників України, Державна служба охорони культурної спадщини при Міністерстві культури і туризму України, Львівська міська рада, Обласне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України № 338 від 24.02.2004 «Щодо передачі Львівського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду УРСР у власність Національній спілці художників України».

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2008 року у справі №3/215, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду №3/215 від 01.10.2008 року та постановою Вищого господарського суду України №3/215 від 24.02.2009 року було визнано недійсним наказ ФДМУ №338 від 24.02.2004 року.

Вищезазначеним рішенням встановлено, що наказ ФДМУ №338 від 24.02.2004 року на підставі якого було видано свідоцтво про власність № П-693 від 26.02.2004 року не відповідає чинному законодавству та порушує права позивача.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 4 статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до частини 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи те, що рішеннями по справі № 3/215 встановлено неправомірність дій фонду щодо видачі свідоцтва про власність № П-693 від 26.02.2004 року, зазначені рішення чинні, факти встановлені останніми не спростовані в загальному порядку, господарський суд приходить до висновку, що спірний наказ фонду в частині відновлення дії свідоцтва суперечить вищезазначеним положенням чинного законодавства, порушує права позивача, а тому підлягає визнанню недійсним у відповідній частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним наказ Фонду державного майна України № 1564 від 26.10.2010 року в частині виключення пункту 1074 з додатку до наказу Фонду державного майна України № 219 від 16.02.2010 року.

3.Визнати недійсним п. 2 наказу Фонду державного майна України № 1564 від 26.10.2010 року в частині чинності Свідоцтва про власність № П-693 від 26.02.2004 року, виданого Національній спілці художників України на Львівський художньо виробничий комбінат Художнього фонду УРСР.

4.Стягнути з Фонду державного майна України (місцезнаходження: 01133,м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку нерухомості»(місцезнаходження: 79018, м. Львів, Франківський р н, вул. Героїв УПА, буд. 72, код ЄДРПОУ 33252934) 85 (вісімдесят пять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Спичак О.М.

Суддя Івченко А.М.

Суддя Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення

17.10.2011 року