Рішення № 18799471, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/23212.10.11 За позовом:Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" До: Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

Провідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 18 495,24 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1, пред. за дов №04/01-11_Р від 04.01.2011 р.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 18 495,24 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. порушено провадження у справі № 58/232, розгляд справи призначено на 29.07.2011 р.

У судове засідання 29.07.2011 року представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 29.07.2011 року не з'явився, документи на виконання вимог ухвали суду не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача надав усні пояснення по справі.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В звязку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 31.08.2011 року.

23.08.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Розпорядженням від 31.08.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 58/232 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2011 року розгляд справи було призначено на 12.10.2011 року.

Розпорядженням від 14.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Джарти В.В. у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків справу 58/232 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 року справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 12.10.2011 року.

Представник позивача у судове засідання 12.10.2011 року з'явився.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник позивача надав усні пояснення по справі. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2010 року між ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АС-003623, предметом якого є страхування транспортного засобу “Тойота”, державний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ, 03 березня 2011 року о 08 год. 20 хв. у м. Києві по вул. Гетьмана водій транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 при перестроюванні не переконався в безпеці маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем “Тойота”, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2.

Постановою Соломянського районного суду міста Києва від 11.05.2011 року по справі № 3-3048 визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль “Тойота”, державний номер НОМЕР_1.

На підставі Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №88 від 06.04.2011 р., акту виконаних робіт №ВДИСА-010931 від 23.05.2011р., Рахунку №ВДиС-0005116 від 03.03.2011 р. було складено страховий акт № АС-003370 від 29.04.2011 року.

Платіжним дорученням №2990 від 05.05.2011 року позивачем було виплачено страхувальнику суму збитків в розмірі 18495,24 грн.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2, застраховано у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/1782859.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.

Відповідно відзиву на позовну заяву, відповідач визнає заявлену позивачем вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу частково, у розмірі 17537,92 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Соломянського районного суду міста Києва від 11.05.2011 року по справі № 3-3048 визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2, застраховано у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/1782859.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем, поліс № ВЕ/1782859 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_4 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4 транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

На підставі Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №88 від 06.04.2011 р., акту виконаних робіт №ВДИСА-010931 від 23.05.2011р., Рахунку №ВДиС-0005116 від 03.03.2011 р. було складено страховий акт № АС-003370 від 29.04.2011 року.

Платіжним дорученням №2990 від 05.05.2011 року позивачем було виплачено страхувальнику суму збитків в розмірі 18495,24 грн.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

19.05.2011 року вих. № 15/04/8.04/262-11 на адресу відповідача направлено заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в 18495,24 грн. Проте, відповідач на вказану претензію відповіді не надіслав, грошові кошти не перерахував.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно відзиву на позовну заяву, відповідач визнає заявлену позивачем вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу частково, у розмірі 17537,92 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, позивачем безпідставно висунуто вимогу про стягнення 18495,24 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано звіт про визначення вартості матеріального збитку №88 від 06.04.2011 року, відповідно до якого встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота», державний номер НОМЕР_1 складає 17537,92 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 17537 грн. 92 коп.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»(08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, ідентифікаційний код 35429675) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 17537 (сімнадцять тисяч пятсот тридцять сім) грн. 92 коп. боргу, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено (в зв'язку з лікарняним) 19.10.2011 року