Рішення № 18799379, 25.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 жовтня 2011 р. Справа 13/141/2011/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Іллінецькі електричні мережі" (вул. Карла Маркса, буд. 33, м. Іллінці, 22700)

до: Іллінецького районного відділу Головного управління МВС України у Вінницькій області (вул. Ворошилова, 10, м. Іллінці, 22700)

про стягнення 14832,39 грн. заборгованості за електроенергію

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1, довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 27.09.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Іллінецькі електричні мережі"до Іллінецького районного відділу Головного управління МВС України у Вінницькій областіпро стягнення 14832,39 грн. заборгованості за електроенергію, з призначенням до слухання на 11.10.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено на 25.10.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 12.10.2011 р. №10112р-10113р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представником позивача попередньо через канцелярію суду подано клопотання про зменшення позовних вимог, в зв'язку з частковим погашенням суми боргу відповідачем, що підтверджується наданими платіжними дорученнями та стягнення з останнього 5362,19 грн. - основної суми боргу. Вказане клопотання про зменшення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав зменшені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

08.01.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір постачання електричної енергії №73, згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язався продавати електричну енергію відповідачу (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок відповідача (споживача) з приєднаною потужністю 20 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договору (п.1.1).

Також 08.01.2010 р. сторонами договором №ІЛ-100100 внесено зміни до договору про постачання електричної енергії №73 від 08.01.2009 р., яким сторонами погоджено новий номер договору, а саме ІЛ-100100, інші умови договору залишились незмінними.

Розрахунковий період за договором прирівнюється до календарного місяця, протягом якого визначається обсяг електричної енергії, що продається споживачу за цей час та протягом якого споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію за тарифами, що діють на кінець розрахункового періоду (1.2).

Позивач свої зобов'язання по договору виконував належним чином, здійснюючи поставку електричної енергії відповідачу, що підтверджується рапортами за спожиту електричну енергію та виставленими відповідачу рахунками (а.с. 12-27).

Відповідно до п.2.3.3. договору, споживач зобов'язався проводити оплату вартості спожитої електричної енергії на протязі п'яти днів з дні отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок постачальника.

Також умовами договору передбачено, що споживач зобов'язався до 20-го числа кожного місяця, направляти до постачальника свого уповноваженого представника для надання звіту про кількість спожитої електроенергії за розрахунковий період та проведення взаємозвірки розрахунків (п.2.3.5).

Відповідач свої зобов'язання по договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим позивачем 20.04.2011 р. на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погашення заборгованості в розмірі 15764,68 грн. та в подальшому, повідомлення про наявність заборгованості в розмірі 16669,98 грн. та вимогою її погашення, після отримання яких відповідачем було здійснено частковий розрахунок.

Після здійснення часткової оплати відповідачем, його заборгованість перед позивачем склала 14832,39 грн., що підтверджується наданим актом звірки взаємних розрахунків від 01.09.2011 р.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача по виставленим рахункам склала 14832,39 грн., що і змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Однак, після порушення провадження у справі відповідачем частково було здійснено оплату по сумі основного боргу, а саме відповідно до наданих платіжних доручень №221 від 26.09.2011 р. на суму 1000,00 грн.; №37 від 27.09.2011 р. на суму 1000,00 грн.; № 38 від 28.09.2011 р. на суму 1500,00 грн. та №241 від 21.10.2011 р. на суму 4307,00 грн.

Також, позивачем, разом із зазначеними вище платіжними дорученнями, надано платіжне доручення №216 від 22.09.2011 р. на суму 2330,00 грн., проте як встановлено судом дана сума була сплачена відповідачем ще до звернення позивача до суду, так як згідно дати зазначеної на позовній заяві, остання була складена та підписана позивачем 23.09.2011 р., а оплата платіжним дорученням №216 на суму 2330,00 грн. відповідачем здійснена 22.09.2011 р., в зв"язку з чим відповідно до здійсненого перерахунку судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Таким чином сума боргу відповідача перед позивачем на день розгляду справи, згідно розрахунку позивача, склала 5362,19 грн., що також підтверджується обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків згідно з фактичними обсягами споживання електричної енергії та затвердженими тарифами й цінами станом за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по здійсненню постачанню електричної енергії, дії відповідача по її прийняттю за визначеною ціною та частковий розрахунок свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриману електроенергію.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином суд приходить до висновку що у відповідача виникло зобов'язання щодо здійснення оплати за отриману електричну енергію по договору постачання електричної енергії №№ІЛ-100100 від 08.01.2009 р.

Відповідачем доказів повної сплати суми боргу надано не було.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналізуючи викладені обставини та керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 5362,19 грн. - суми основного боргу, з покладанням на відповідача судових витрат, на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Іллінецького районного відділу Головного управління МВС України у Вінницькій області (вул. Ворошилова, 10, м. Іллінці, 22700, код ЄДРПОУ 08670266) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Іллінецькі електричні мережі" (вул. Карла Маркса, буд. 33, м. Іллінці, 22700, код ЄДРПОУ 25510216)5362,19 грн. - суми основного боргу; 131,69 грн. - витрат на державне мито та 209,54 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно сумі задоволених вимог.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 жовтня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Ворошилова, 10, м. Іллінці, 22700)