Рішення № 18799086, 18.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2011Справа №5002-7/4194-2011

18.10.2011 р. м. Сімферополь справа №5002-7/4194-2011

За позовом Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінки, 67, ідентифікаційний код 24698123)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7, ідентифікаційний код 30848549)

Про стягнення 88698,02 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. №254 від 23.06.2011 р.

Від відповідача - ОСОБА_2, предст., дов. №159 від 25.02.2011 р.

Сутьспору Дочірнє підприємство «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД 88698,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обовязків за договором №104 від 10.10.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, що призвело до утворення заборгованості в сумі 59885,00 грн., яку позивач просить стягнути примусово. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача штраф в сумі 5988,50 грн., 12715,01 грн. пені, 7369,49 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 2740,02 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав вимоги Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» лише частково на суму заборгованості в розмірі 59885,00 грн., 10% штрафу в розмірі 5988,49 грн., 600,49 грн. пені та 74258,98 грн. інфляційних втрат. Наданий відзив був прийнятий судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

10.10.2008 р. між Дочірнім підприємством «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (Замовник) був укладений договір №104, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання з дефектування та ремонту ємностей.

Сторони визначили, що вартість ремонту ємностей визначається за фактом виконаних робіт, причому остаточна оплата за виконані роботи повинна бути здійснена протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання виконаних робіт від 19.11.2009 р., підписаним обома сторонами, підтверджується факт виконання позивачем робіт на загальну суму 13200,00 грн. Враховуючи, що відповідачем було авансовано виконання робіт на суму 5000,00 грн., Дочірнім підприємством «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» на оплату був виставлений рахунок №101 від 19.11.2009 р. на суму 8200,00 грн., який сплачений не був.

Крім того, актами від 30.12.2009 р., 25.02.2010 р., 28.05.2010 р. також підтверджується виконання робіт на загальну суму 51685,00 грн., на оплату яких виставлялися відповідні рахунки, які також відповідачем сплачені не були.

Отже, загальний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД перед Дочірнім підприємством «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» складає 59885,00 грн.

Листом №65 від 22.02.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД гарантувало погашення заборгованості в сумі 31400,00 грн. до 31.03.2010 р., однак вказаний обовязок виконаний не був, через що позивачем на адресу ТОВ «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД були спрямовані претензії №72 від 16.07.2010 р. та №92 від 01.10.2010 р. з вимогами про сплату боргу.

Залишення відповідачем без задоволення вказаних претензій стало підставою для звернення Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 59885,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Більш того, наявність заборгованості у вказаному розмірі безпосередньо визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договором №104 від 10.10.2008 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у звязку з чим вимоги Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 59885,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В Договорі №104 від 10.10.2008 р. сторони передбачили, що Замовник несе майнову відповідальність за невиконання п. 6 цього договору, у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми несплати та пені в розмірі 2% від суми несплати за кожен день прострочення.

Враховуючи, що розмір заборгованості відповідача складає 59885,00 грн., вимоги Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД штрафу в сумі 5988,50 грн., що дорівнює 10% від суми боргу, суд визнає обґрунтованими. Більш того, вказані вимоги визнані відповідачем у відзиві.

Суд зазначає, що статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

За таких обставин, пеня має бути обчислена, виходячи саме з подвійної ставки НБУ України.

При цьому суд зазначає, що за умовами договору рахунок мав бути оплачений протягом 2 банківських днів з дати виставлення рахунку, з звязку з чим мають бути враховані саме операційні, тобто робочі дні.

Крім того, суд також звертає увагу на те, період нарахування пені, згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, не може перевищувати шести місяців, оскільки більший строк сторонами в договорі обумовлений не був.

Таким чином, розрахунок пені є наступним.

1) за прострочення оплати рахунку №101 від 19.11.2009 р. :

- за період з 24.11.2009 р. по 23.05.2010 р. 833,59 грн. (8200,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 181 дн.);

2) за прострочення оплати рахунку №109 від 30.12.2009 р. :

- за період з 05.01.2010 р. по 07.06.2010 р. 2006,64 грн. (23200,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 154 дн.);

- за період з 08.06.2010 р. по 04.07.2010 р. 326,07 грн. (23200,00 грн. х 19,0% : 365 дн. х 27 дн.);

3) за прострочення оплати рахунку №9 від 25.02.2010 р. :

- за період з 02.03.2010 р. по 07.06.2010 р. 638,48 грн. (11600,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 98 дн.);

- за період з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р. 181,15 грн. (11600,00 грн. х 19,0% : 365 дн. х 30 дн.);

- за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. 178,29 грн. (11600,00 грн. х 17,0% : 365 дн. х 33 дн.);

- за період з 10.08.2010 р. по 01.09.2010 р. 113,30 грн. (11600,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 23 дн.);

4) за прострочення оплати рахунку №46 від 28.05.2010 р. :

- за період з 02.06.2010 р. по 07.06.2010 р. 56,90 грн. (16885,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 6 дн.);

- за період з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р. 263,68 грн. (16885,00 грн. х 19,0% : 365 дн. х 30 дн.);

- за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. 259,52 грн. (16885,00 грн. х 17,0% : 365 дн. х 33 дн.);

- за період з 10.08.2010 р. по 01.12.2010 р. 817,42 грн. (16885,00 грн. х 15,5% : 365 дн. х 114 дн.).

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД на користь Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент», складає 5675,04 грн.

Водночас, суд вважає недоречним посилання відповідача на ст.61 Конституції України в обґрунтування своїх доводів щодо незаконного одночасного стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, оскільки згадана стаття Конституції України міститься в розділі ІІ Конституції України (ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА), відтак, регулює питання недопустимості подвійної юридичної відповідальності громадянина (фізичної особи) за одне і те ж саме правопорушення, але аж ніяк не цивільно-правової відповідальності суб'єкта господарювання (юридичної особи). Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 05.07.2011 р. у справі №5002-2/5109-2010 та від 06.07.2011 р. у справі №3/5009/156/11.

Позивачем також заявлені до відшкодування 7369,49 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 2740,02 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

При обчисленні розміру інфляційних втрат суд враховує рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997 р. У вказаному листі зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Таким чином, розмір інфляційних втрат є наступним.

1) за прострочення оплати рахунку №101 від 19.11.2009 р. :

- за період з грудня 2009 року по липень 2011 року 1238,09 грн. (8200,00 грн. х 115,0987% (середній індекс інфляції за цей період) 8200,00 грн.);

2) за прострочення оплати рахунку №109 від 30.12.2009 р. :

- за період з січня 2010 року по липень 2011 року 3264,73 грн. (23200,00 грн. х 114,0721% -23200,00 грн.);

3) за прострочення оплати рахунку №9 від 25.02.2010 р. :

- за період з березня 2010 року по липень 2011 року 1156,02 грн. (11600,00 грн. х 109,9657% - 11600,00 грн.);

4) за прострочення оплати рахунку №46 від 28.05.2010 р. :

- за період з червня 2010 року по липень 2011 року 1683,87 грн. (16885,00 грн. х 109,9726% - 16885,00 грн.);

Отже, загальний розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, складає 7342,71 грн.

Розрахунок 3% річних є наступним.

1) за прострочення оплати рахунку №101 від 19.11.2009 р. :

- за період з 24.11.2009 р. по 31.08.2011 р. 434,71 грн. (8200,00 грн. х 3% : 365 дн. х 645 дн.);

2) за прострочення оплати рахунку №109 від 30.12.2009 р. :

- за період з 05.01.2010 р. по 31.08.2011 р. 1149,83 грн. (23200,00 грн. х 3% : 365 дн. х 603 дн.), проте позивачем заявлено до відшкодування 1147,92 грн., у звязку з чим стягненню підлягає саме вказана сума;

3) за прострочення оплати рахунку №9 від 25.02.2010 р. :

- за період з 02.03.2010 р. по 31.08.2011 р. 521,52 грн. (11600,00 грн. х 3% : 365 дн. х 547 дн.);

4) за прострочення оплати рахунку №46 від 28.05.2010 р. :

- за період з 02.06.2010 р. по 31.08.2011 р. 631,45 грн. (16885,00 грн. х 3% : 365 дн. х 455 дн.);

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, дорівнює 2735,60 грн.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95017, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7, ідентифікаційний код 30848549) на користь Дочірнього підприємства «Фіолентмехпласт» Відкритого акціонерного товариства «Завод «Фіолент» (95022, м. Сімферополь, вул. Глінки, 67, ідентифікаційний код 24698123) 59885,00 грн. заборгованості, штраф в сумі 5988,50 грн., 5675,04 грн. пені, 7342,71 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 2735,60 грн., 8162,68 грн. державного мита та 217,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 20.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.