Рішення № 18799006, 18.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

18.10.2011Справа №5002-7/3878-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» (99008, м. Севастополь, вул. Тургенєва, 27, ідентифікаційний код 31042627)

До відповідача Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9, ідентифікаційний код 31332064)

Про стягнення 190016,05 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1, предст., дов. №289 від 17.10.2011 р.

Від відповідача - ОСОБА_2, предст., дов. №12-12/1563 від 28.12.2010 р.

Сутьспору Товариство з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» 190016,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обовязків за договором поставки №58 від 20.04.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості в сумі 190016,05 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

Відповідач у судове засідання зявився, однак відзив на позов не надав, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

20.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» (Постачальник) та Державним підприємством «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (Покупець) був укладений договір поставки №58, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник передає у власність покупця товар за номенклатурою, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікації. Покупець приймає товар та своєчасно здійснює його оплату на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 3.7 Договору перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється товарною накладною (актом приймання-передачі).

Згідно з пунктом 5.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем в розмірі 100% вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок постачальника виключно в національній валюті та в безготівковому вигляді протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару згідно товаросупровідного документа (накладної).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була здійснена поставка товару Державному підприємству «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» на загальну суму 222566,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а. с. 14-50).

У той же час, вартість отриманого товару була оплачена відповідачем лише частково в сумі 32550,38 грн., про що свідчать відповідні банківські виписки (а. с. 51-53).

Таким чином, загальний розмір заборгованості Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» за поставлений товар складає 190016,05 грн. Наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджується відповідним актом звірки взаємних розрахунків від 31.08.2011 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств (а. с. 56).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 190016,05 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договором поставки №58 від 20.04.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у звязку з чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 190016,05 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (98433, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Чапаєва, 9, ідентифікаційний код 31332064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літлтон ЛТД» (99008, м. Севастополь, вул. Тургенєва, 27, ідентифікаційний код 31042627) 190016,05 грн. заборгованості, 1900,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 20.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.