Рішення № 18798799, 17.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2011Справа №5002-8/3335-2011 За позовом - Національного інституту винограду і вина "Магарач", м. Ялта

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство"Сеплай", м. Ялта

треті особи

1.Регіональне відділення фонду державного майна в АР Крим та м. Севастополі, м. Севастополь

2.Фонд майна АР Крим, м. Сімферополь

про стягнення 10845,19грн, розірвання договору оренди та спонукання звільнити нежитлове приміщення.

Суддя С.А. Чумаченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник по довіреності від 29.08.11р.

Від відповідача не зявився.

Від третіх осіб не з'явилися.

Суть спору: Національний інститут винограду і вина "Магарач" звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство"Сеплай", просить суд стягнути з останнього заборгованість у сумі 9174,64 грн; розірвати договір оренди №48 від 20 березня 2006 року; зобовязати відповідача звільнити орендуємо нежитлове приміщення (майно) площею 14,7кв.м, у виді кімнати №3-11, розташованих у корпусі №3 по вул. Кірова,31 у м. Ялта.

В ході судового розгляду справи, представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне агентство"Сеплай" суму в розмірі 10845,19грн; розірвати договір оренди №48 від 20 березня 2006 року із подальшими змінами; зобовязати відповідача звільнити орендуємо нежитлове приміщення (майно) площею 14,7кв.м, у виді кімнати №3-11, розташованих у корпусі №3 по вул. Кірова,31 у м. Ялта.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Національним інститутом винограду і вина «Магарач» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» (орендар), укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, яке відноситься до державної власності №48 від 20 березня 2006 року.

Відповідно до п.1.1 договору від 20 березня 2006 року орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене майно, нежитлове приміщення площею 14,7кв.м., яке розташоване за адресою: м. Ялта, вул. Кірова,31, корп.№3, нежитлове приміщення №3-11.

Умовами договору передбачено, що передача майна в оренду здійснюється по вартості, яка визначена в акті оцінки цього майна, що складений за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п.2.3 Договору).

Пунктом 3.1. договору від 20 березня 2006 року встановлено, що орендна плата складається з плати за користування майном та плати за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, яка затверджена Кабінетом Міністрів України (п.3.2 Договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається орендарем шляхом корегування орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Умовами договору визначено, що орендна плата перераховується повністю орендодавцю, щомісячно не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Договором передбачено, що розмір орендної плати переглядається за вимогою однієї зі сторін у разі зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, які передбачені діючим законодавством (п.3.6. Договору).

01 січня 2011 року додатковою угодою до договору оренди №48 внесено зміни в п. 3.2. договору оренди від 20 березня 2006 року та викладено його у наступній редакції: «3.2. Орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №786 від 02 жовтня 1995 р. зі змінами та доповненнями до нього та складає без ПДВ за базовий місяць оренди 1183,58грн, ПДВ 236,72грн, всього за базовий місяць оренди 1420,30грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному діючим законодавством».

У відповідності до вимог договору оренди актом прийому передачі в оренду державного нерухомого майна від 20 березня 2006 року позивач передав відповідачу обумовлене договором майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач, посилається на те, що порушуючи умови договору та приписи законодавства відповідач не виконував свої зобовязання стосовно своєчасної та повної оплати, в результаті чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» станом на 16 вересня 2011 року склалася заборгованість в розмірі 10324,78грн.

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договором оренди №48 від 20 березня 2006 року в розмірі 10324,78грн.

А відтак, аналізуючи надані позивачем докази та норми права, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 10324,78грн обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 436,04грн та 3% річних в розмірі 84,37грн, які також підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого чи іншого) майна, яке відноситься до державної власності №48 від 20 березня 2006 року, то у нього в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити суму 3% річних в розмірі 84,37грн, тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочки, включаючи день сплати.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 436,04грн обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір оренди №48 від 20 березня 2006 року із доповненнями, яку суд також вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, на підставі наступного:

Згідно ст. 29 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановле ну законодавчими актами України і договором.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Сторонами також в договорі передбачено, що орендодавець має право відмовитись від Договору оренди та вимагати повернення майна у разі, якщо орендар не вносить плату за користування майном на протязі 3-х місяців підряд (п.10.4. Договору).

Крім того, сторони у п.10.5 договору узгодили, що за ініціативою однієї зі сторін, договір може бути розірвано за рішенням господарського суду, у випадках, передбачених діючим законодавством.

Як вже зазначалося, відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та, як встановлено судом, не сплачував орендну плату, чим порушив вимоги діючого законодавства та умови договору оренди майна №48 від 20 березня 2006 року.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання Договору оренди №48 від 20 березня 2006 року, укладеного між Національним інститутом винограду і вина "Магарач" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай».

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, за актом приймання-передачі.

Отже, враховуючи вищевказане, а також те, що суд дійшов висновку, що договір оренди №48 від 20 березня 2006 року підлягає розірванню, правові підстави для знаходження обєкту оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство «Сеплай» відсутні, і відповідач зобовязаний повернути орендовані приміщення (майно) площею 14,7кв.м. у вигляді кімнати №3-11, які розташовані в корпусі № 3 по вул. Кірова 31.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

17 жовтня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 19 жовтня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство Сеплай» (м. Ялта, вул. Кірова,31, корп.3; ЄДРПОУ 32617498) на користь Національного інституту винограду і вина “Магарач” (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 31, код ідентифікаційний код 00334830) заборгованість з орендної плати з урахуванням індексації в розмірі 10324,78грн; 3% річних 84,37грн; пеню в розмірі 436,04грн; 272,00грн - державного мита та 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

4.Розірвати договір оренди №48 від 20 березня 2006 року із подальшими змінами, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство Сеплай» та Національним інститутом винограду і вина “Магарач”.

5.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство Сеплай» (м. Ялта, вул. Кірова,31, корп.3; ЄДРПОУ 32617498) звільнити орендуємо нежитлове приміщення (майно) площею 14,7кв.м, у виді кімнати №3-11, розташованих у корпусі №3 по вул. Кірова,31 у м. Ялта.

6.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.