Ухвала суду № 18798627, 17.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

УХВАЛА

<Список (При необходимости выбрать) >

<Список (При необходимости выбрать) >

17.10.2011Справа №5002-25/3433-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», (01001, м. Київ, пер. Шевченко, 12) в особі Філії «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» (95011, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 10)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд», (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13)

про стягнення 3215891,53 грн. та звернення стягнення на майно

Суддя Копилова О.Ю.

представники сторін не викликались

Обставини справи:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Філії «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд», в якому просить суд: стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, ідентифікаційний номер 25134813) по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №6-10 від 17.05.2010 на користь ПАТ «Промінвестбанк» в особі філії «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк» заборгованість станом на 27.07.2011, котра складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 1940000,00 грн., заборгованості індексу по простроченому кредиту в розмірі 940000,00 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 296639,74 грн.,, пені за прострочення оплати кредиту в розмірі 30396,70 грн., пені за прострочення оплати відсотків в розмірі 8855,09 грн., а всього 3215891,53 грн.; звернути стягнення на рухоме майно передане в заставу, згідно договору застави посвідченого 17.05.2010 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_1 та внесеного в реєстр під №2439, а саме: млинарське обладнання продуктивністю 30 т. на добу; млинарське обладнання продуктивністю 45 т. на добу; звернути стягнення на нерухоме майно передане в іпокеку, згідно договору іпотеки посвідченого 17.05.2010 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_1 та внесеного в реєстр під №2437, а саме: нежитлові будівлі з господарсько-побутовими будівлями млинарський комплекс, котрий розташований за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 13, загальною площею 3028,5 кв.м. шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною реалізації, вказаною в іпотечному договорі від 17.05.2010 (реєстраційний №2437) у розмірі 3853221,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №6-10 від 17.05.2010.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29 вересня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

04 серпня 2011 року до суду від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд заборонити ОСОБА_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, здійснювати певні дії, а саме: заборонити зазначеній особі виїзд за кордон.

Крім того, 04 серпня 2011 року до суду від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на усе майно, а також грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд».

29 вересня 2011 року від позивача до суду надійшло клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на майно, а саме: млинарське обладнання продуктивністю 30 т. на добу; млинарське обладнання продуктивністю 45 т. на добу, що знаходяться за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Жигаліной, 13, в приміщеннях, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» на праві власності відповідно свідоцтва №3180 від 09.01.2008, та виступають забезпеченням по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №6-10 від 17.05.2010, відповідно договору залогу від 17.05.2010 за реєстровим №2439.

Також, 29 вересня 2011 року від позивача до суду надійшло клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд тимчасово обмежити право громадянина України ОСОБА_2, який є посадовою особою та власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд», на виїзд з території України без вилучення паспортного документу до виконання обовязків по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №6-10 від 17.05.2010.

Суд, розглянувши зазначені заяви дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Перелік заходів забезпечення позову, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, є вичерпним, оскільки зазначена стаття не містить припису про те, що суд може застосовувати інші заходи забезпечення позову.

Таким чином, в розумінні ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, обраний позивачем шлях забезпечення позову, відносно тимчасово обмеження права громадянина України ОСОБА_2, який є посадовою особою та власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд», на виїзд з території України без вилучення паспортного документу до виконання обовязків по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №6-10 від 17.05.2010 та вимоги щодо заборони ОСОБА_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, здійснювати певні дії, а саме: заборонити зазначеній особі виїзд за кордон, не передбачений чинним законодавством, у звязку із чим, суд вважає за необхідним відмовити в задоволенні таких заяв.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до п. 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 23.08.1994 року № 02-5/611 забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час розгляду питання про застосування заходів до забезпечення позову господарський суд, не виконавши вимог статті 43 ГПК України, не має права робити висновки про обґрунтованість або необґрунтованість заявлених позовних вимог, але як вбачається з положень статті 66 ГПК України питання щодо забезпечення позову вирішується на підстави припущення про можливе задоволення позову.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» зазначено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно до п. 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 23.08.1994 року № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст.65 Господарського процесуального кодексу України).

Так, на думку суду, подані до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, у яких позивач просив суд накласти арешт на усе майно, а також грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд»; накласти арешт на майно, а саме: млинарське обладнання продуктивністю 30 т. на добу; млинарське обладнання продуктивністю 45 т. на добу, що знаходяться за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Жигаліной, 13, в приміщеннях, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» на праві власності відповідно свідоцтва №3180 від 09.01.2008, та виступають забезпеченням по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №6-10 від 17.05.2010, відповідно договору залогу від 17.05.2010 за реєстровим №2439 не містять як конкретних обставин, існування яких обумовлює обґрунтовану необхідність забезпечення позову, документального підтвердження про вірогідність вчинення з боку відповідача дій, які можуть порушити права або законні інтереси позивача та, насамперед, ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі та, крім того, шлях обраний позивачем вчинення заходів щодо забезпечення позову прямо заборонений чинним законодавством.

Отже, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні заяв про вжиття заходів до забезпечення позову з мотивів їх необґрунтованості та невідповідності чинному законодавству.

З огляду на викладене, керуючись, ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, здійснювати певні дії, а саме: заборонити зазначеній особі виїзд за кордон.

2.Відмовити позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на усе майно, а також грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд».

3.Відмовити позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: млинарське обладнання продуктивністю 30 т. на добу; млинарське обладнання продуктивністю 45 т. на добу, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліной, 13, в приміщеннях, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд» на праві власності відповідно свідоцтва №3180 від 09.01.2008, та виступають забезпеченням по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №6-10 від 17.05.2010, відповідно договору залогу від 17.05.2010 за реєстровим №2439.

4.Відмовити позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом тимчасово обмеження права громадянина України ОСОБА_2, який є посадовою особою та власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Млинарський комплекс «Кримфуд», на виїзд з території України без вилучення паспортного документу до виконання обовязків по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №6-10 від 17.05.2010.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.