Рішення № 18798596, 10.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

10.10.2011Справа №5002-19/3950-2011 За позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим, АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 26273942)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м.Керч

про стягнення 2297,58 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в АР Крим звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 2297,58 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не сповістили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, сторони не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2010 р. між Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) укладено Договір № 858-07/10, відповідно до п.1.1 якого Підрядник зобовязується на свій ризик виконати по завданню Замовника з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити роботу по ДБН Д.1.1-1-2000 поточний ремонт окремих елементів в будівлі Керченського міського суду Автономної Республіки, розташованої за адресою: м.Керч, вул.Свердлова, 4 (а.с.17-20).

Ціна Договору складає 40000,00 грн. Ціна включає в себе покупку необхідних матеріалів для виконання ремонтно будівельних робіт. Зазначення в п.2.1 ціна Договору визначається відповідно з проектно кошторисною документацією, представленої Підрядником (п.2.1-2.3 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору роботи передбачені п.1.1 даного Договору, підрядник зобовязується виконати у строк не більш 60-ти календарних днів з моменту передачі обєкта для виконання робіт.

З матеріалів справи суд вбачає, що сторонами виконані були домовленості за вказаним Договором та проведені розрахунки (а.с.21-33).

Правовою підставою для звернення до суду із даним позовом позивач визначає проведену Контрольно ревізійним управлінням в АР Крим проведено ревізію фінансово господарської діяльності позивача за період з 01.01.2009 р. по 01.02.2011 р. Проведеною ревізією встановлено, що в порушення п.3.1.10.2 та п.3.3.10.1 «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д1.1-1-2000 при оформленні форми № КБ-2 при визначенні вартості людино години. Так, підрядником вона вказана вище, ніж рекомендована Держбудом. Так, Держбудом заробітна плата рекомендована виходячи з її середньомісячного розміру 2300 грн., який відповідає середньому розряду розміром 3.8. ускладненості робіт у будівництві у цілому по Додатку № 1 до «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д1.1-1-2000. Проте підсумковою відомістю ресурсів до вказаного акту Ф № КБ-2 заробітна плата з урахуванням ПДВ по розряду 4.6 у загальній сумі 26,58 грн. вказана вище розміру тарифу, передбаченому по Додатку № 1 «Правил визначення вартості будівництва» ДБН Д1.1-1-2000.

Факти викладені у акті перевірки Контрольно ревізійного управління в АР Крим й стали підставами для звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 6 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Стаття 627 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 630 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ст.632 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Статтею 901 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч.1. ст.903 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вищезгадані положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідно до положень діючого законодавства сторони у договорі у даному випадку позивач та відповідач є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, суд враховує ту обставину, що у матеріалах справи взагалі відсутній Акт перевірки Контрольно ревізійним управлінням в АР Крим позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд у задоволенні позову відмовляє.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених відомостей, які б спростували висновок суду сторонами не представлено.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 17.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.