Рішення № 18798489, 10.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

10.10.2011Справа №5002-29/3203-2011 За позовом Заступника прокурора м. Євпаторії (97400, м. Євпаторія, вул. Гоголя, 5/8) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95038, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 114);

До відповідача Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул.. Шота Руставелі, 39/41);

До іншого відповідача 1. Дочірнього підприємства «Санаторій Победа» для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (97412, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 4);

До іншого відповідача 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

Про визнання недійсним договору оренди.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача ОСОБА_3, представник, довіреність №1327/10-29 від 03.10.2011р.;

Від відповідача не зявився;

Від іншого відповідача 1. ОСОБА_2,представник довіреність №431 від 27.09.2011р.;

Від іншого відповідача 2. не зявився;

Прокурор Тітков К.С., посвідчення №11146.

Суть спору: Заступник прокурора м. Євпаторії звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з позовом до відповідачів Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Дочірнього підприємства «Санаторій Победа» для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовними вимогами визнати недійсним договір оренди №12-2009/57/0102010/2009-35, укладений 19.10.09р. між ДП «Санаторій Победа» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», в особі головного лікаря Рассудова В.М., та приватним підприємцем ОСОБА_1, погоджений 19.10.2009 р. керівником представництва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та затверджений 02.11.2009 р. Головою правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної Сектором Держземінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії перевірки, було встановлено факт порушення земельного законодавства ДП «Санаторій Победа» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки приблизною площею 1,7 га, розташованої у м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 4, вул. Горького, 18 під розміщення кафе, атракціонів. Даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16.08.10р., актом перевірки від 16.08.10р., які були складені головним державним інспектором Сектору Держземінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії.

19.10.09р. між ДП «Санаторій Победа» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», в особі головного лікаря Рассудова В.М., (орендодавець), та приватним підприємцем ОСОБА_1, (орендар), укладено договір оренди №12-2009/57/0102010/2009-35, згідно якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину плиткового мощення перед спальним корпусом, загальною площею 530,00 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 для розміщення дитячих атракціонів. Вказане майно знаходиться на балансі орендодавця. Вартість його становить 479 100,00 грн. ( п. 1.1 Договору). Вважаючи, що під час укладення договору оренди не було додержано вимог дійсності правочину, прокурор міста Євпаторії звернувся до суду з позовом про визнання вказаного договору оренди недійсним.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28 липня 2011 року позов Заступника прокурора м. Євпаторії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

До канцелярії господарського суду АР Крим 08.08.2011р. від відповідачів - Дочірнього підприємства «Санаторій Победа» для дітей з батьками ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позов з додатками, згідно з яким відповідачі просять у задоволенні позову відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог прокурора. При цьому, ними зазначається, що відповідна земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель оздоровчого призначення, правовий режим яких визначається нормами Земельного кодексу України, Закону України “Про курорти”, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1094 “Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення”, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 р. № 1269 “Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю курорт Євпаторія”та іншими нормативними актами; загальна заборона щодо здійснення на землях оздоровчого призначення діяльності, яка суперечить їх цільовому призначенню або такої, яка може негативно вплинути на природні лікувальні властивості таких земель, визначена ст. 48 Земельного кодексу України, а деталізована шляхом встановлення округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони відповідного курорту, що поділяються на зони, які мають відповідний правовий режим; цільове призначення земель курортів не забороняє здійснення відповідних видів діяльності; на момент проведення обстеження та складання акту перевірки діяло Тимчасове положення “Про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно” в редакції 19.05.2010р., яке не зобовязувало власників споруд та поліпшень дорожнього покриття реєструвати таке право в органах реєстрації та технічної інвентаризації;переданий в оренду обєкт мощення є власністю ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, відноситься до основних фондів підприємства; ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”видано свідоцтва про право власності на обєкт у цілому, розташований по вул. Фрунзе, 4 у м. Євпаторії.

Також у даному відзиві на позов відповідачі зазначили, що ДП “Санаторій “Победа” для дітей з батьками” ПАТ “Укрпрофоздоровниця” володіє та користується майном, переданим йому засновником ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” з урахуванням обмежень, встановлених статутом підприємства. При цьому, на баланс ДП “Санаторій “Победа” для дітей з батьками” передано майно ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” у вигляді будівель, споруд, передавальних пристроїв, транспорту, іншого майна. Крім того, як вказують відповідачі, діяльність орендаторів, яким передано в оренду майно санаторію мощення, яке входить до основних фондів підприємства, з урахуванням специфіки діяльності орендарів, ніяким чином не може негативно вливати на природні лікувальні властивості земель оздоровчого призначення. Також, у поданому відзиві на позов, відповідачі вказують на те, що Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим не є особою, якій належить субєктивне матеріальне право чи охоронюваний законом інтерес, на захист якого подано даний позов заступником прокурора в інтересах держави в особі такого органу.

Даний відзив на позов та додані до нього документи оглянуті судом у судовому засіданні 09.08.2011р. та долучені в матеріали справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.08.2011р. суд продовжив строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторін.

У судовому засіданні 10.10.2011р. позивач та прокурор підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Прокурором було заявлено клопотання стосовно допущеної технічної помилки при підготовці позовної заяви в номері спірного договору, у звязку з чим просить вважати номер договору, вказаний у тексті позову, зокрема у прохальній його частині в наступній редакції: №12-2009/57/0102010/2009-35 від 19.10.2009р.

Суд розглянув вказане клопотання у судовому засіданні та вважає можливим задовольнити його і вважати спірний договір - №12-2009/57/0102010/2009-35 від 19.10.2009р.

ПАТ “Укрпрофоздоровниця” явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про час та місце слухання справи проінформовано належним чином рекомендованою кореспонденцією.

В ході розгляду справи судом встановлено, що повним найменуванням юридичної особи відповідача є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”.

Так, з матеріалів справи, зокрема, нового Статуту, вбачається, що Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” було перейменоване у Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” відповідно до вимог та положень Закону України “Про акціонерні товариства”. Державна реєстрація змін була проведена 05.05.2011 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №770378.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Згідно з частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що реорганізація може проводитися шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач у справі не був реорганізований, а відбулася лише зміна назви підприємства, що не є підставою для реорганізації. Наведене виключає можливість застосування у даній ситуації статті 25 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд звертає увагу на те, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не встановлює необхідність винесення ухвали у разі зміни назви учасника судового процесу, у звязку з чим відповідні зміни мають враховуватися лише при оформленні процесуальних документів.

Відповідач - ДП «Санаторій Победа» для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» у судовому засіданні 10.10.2011р. проти позову заперечував, за мотивами, викладеними у відзиві на позов.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідачі не скористались наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача та іншого відповідача 2, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа слуханням відкладалась в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, іншого відповідача та прокурора, дослідивши надані ним докази, суд

ВСТАНОВИВ :

24.02.2000 р. рішенням Євпаторійської міської ради № 23-15/41 “Про надання в постійне користування Дочірньому підприємству “Санаторій “Победа” Закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд” вирішено надати в постійне користування Дочірньому підприємству “Санаторій “Победа” Закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” земельну ділянку із земель міста загальною площею 52666,22 кв.м., в тому числі за адресами: вул. Фрунзе, 4 та Горького, 18 площею 40856,98 кв.м, вул. Горького, 20 площею 5012,74 кв.м, вул. Пушкіна, 64-а площею 6796,50кв.м для обслуговування будівель та споруд головного корпусу санаторію, водолікарні, столової лікувального харчування та дитячого садка “Теремок” (а. с. 18).

07.09.2000 р. на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 24.02.2000р. № 23-15/41 ДП “Санаторій “Победа” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,27 га. для обслуговування будинків та споруд в межах згідно з планом землекористування (а. с. 19-21).

Даний Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування за №149.

Згідно статуту Дочірнього підприємства “Санаторій Победа” для дітей з батьками” ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця” (підприємство), підприємство створено одним засновником Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”(товариство) згідно з рішенням загальних зборів ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, яке є засновником і власником підприємства.

Підприємство володіє і користується майном, переданим йому товариством в господарське та оперативне відання, відповідно, з метою своєї діяльності з обмеженням своїх дій щодо відчуження, міни, застави, позики, оренди нерухомого майна, транспортних засобів, інших основних фондів підприємства, отримання кредиту, укладення договорів про спільну діяльність відповідно до статуту підприємства.

Відповідно до пункту 2.4 статуту підприємства, предметом його діяльності, крім іншого, є надання послуг санаторно-курортного, медичного, готельного, екскурсійного, туристичного обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази підприємства, надання туристичних та екскурсійних послуг, організація конференцій, семінарів та інших, ділових зустрічей, організація діяльності кінотеатрів, передача у тимчасове користування або в оренду об'єктів на взаємовигідних умовах, які не суперечать законодавству України, надання побутових послуг, організація і проведення спортивних, інтелектуальних, ігрових, концертних заходів і шоу, творчих вечорів, вечорів гумору і сатири, організація та надання послуг громадського харчування, торговельна діяльність і надання комплексу послуг з сервісного обслуговування відпочиваючих, надання побутових послуг населенню.

19.10.2009р. між Дочірнім підприємством “Санаторій “Победа” для дітей з батьками” Закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” (орендодавець) в особі головного лікаря Рассудова Володимира Миколайовича, який діє на підставі статуту, з одного боку, та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар), який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №21400010002003852, з іншого боку, укладено договір оренди №12-2009/57/0102010/2009-35 (а. с. 115-121).

19.10.2009р. договір погоджено керівником представництва ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”(в подальшому ПАТ «Укрпрофоздоровниця», а 02.11.2010р. затверджено Головою Правління ПАТ “Укрпрофоздоровниця”.

Пунктом 1.1 даного договору сторони визначили предмет договору, а саме орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину плиткового мощення перед спальним корпусом (надалі - майно), загальною площею 530,00 кв.м, що знаходиться за адресою: Україна, АР Крим, м.Євпаторія, вул.Фрунзе,4 для розміщення дитячих атракціонів. Вказане майно знаходиться на балансі орендодавця. Вартість його визначена незалежною оцінкою на 21.09.2009р., і становить 479100,00 грн.

Строк дії договору встановлено на три місяці з 01 червня 2010р. до 31 серпня 2010р., з 01 червня 2011р. до 31 серпня 2011р., та з 01.06.2012р. до 31.08.2012р. включно (п. 7.1 договору).

16.08.2010р. сектором Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Державного комітету України із земельних ресурсів проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, результати якої відображені в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.08.2010р. (а. с. 22).

Так зокрема, встановлено факт порушення земельного законодавства ДП “Санаторій “Победа” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, шляхом нецільового використання (розміщення кафе, атракціонів) земельної ділянки орієнтованою площею 1,7 га, чим порушено п. “г” ст. 211 Земельного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно інвентарних карток обліку основних засобів, мощене покриття відноситься до основних фондів ДП “Санаторій “Победа” для дітей з батьками” ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” (а. с. 79).

Як вбачається з даних інвентарних карток, мощення має ряд ознак, які його характеризують, а саме: щебенево-пісочна основа, покриття з дрібнорозбірної плитки та з дрібно розмірних бетонних плит, бордюри, із зазначенням площі.

Відповідно до будівельних норм та правил мощення - це пристрій мостовий і являє собою покладене на підготовлену підставу (піщане, гравійне, бетонне) штучних матеріалів (брущатки, брукового каменю, шашки, плит, блоків).

Відповідно до п. 2.2 Наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2009р., № 660/5 “Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації” встановлено наступне.

В законодавчих актах відсутнє визначення асфальтобетонного покриття, міститься воно лише в Інструкції із складання звітності за формою N 1-ДГ “Звіт про наявність автомобільних доріг загального користування та їх благоустрій”, затвердженій наказом Державної служби автомобільних доріг від 19 липня 2006 року N 284 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 3 серпня 2006 року за N 930/12804) (далі - Інструкція). Інструкція розглядає асфальтобетонне покриття як одне із типів дорожнього покриття. А саме, асфальтобетонне покриття - це удосконалене покриття капітального типу, яке збудовано з ущільнених асфальтобетонних сумішей (гарячих, теплих) (розділ 4 Інструкції).

Слід зазначити, що аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили свідчить, що асфальтобетонне покриття використовується як складова об'єктів, які мають різне функціональне призначення, зокрема - як складова дорожнього покриття, тротуару тощо. Так, за Законом України "Про автомобільні дороги" дорожнє покриття - це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів (стаття 1).

Тобто асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги.

Отже, виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття та виходячи з ознак нерухомого майна, воно не є нерухомим майном.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” від 06.09.2005р., № 2807-IV, елементами благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що мощенням є обладнання відповідної частини земельної ділянки, оскільки покриття здійснюється бетонною плиткою або асфальтобетоном саме поверхневого шару земельної ділянки з метою поліпшення останньої.

Крім того, відповідно до п. 2 Національного стандарту N 2 “Оцінка нерухомого майна”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1442, земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо), а земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки мощення та покриття плиткою є поліпшенням (благоустроєм) земельної ділянки, то передача в оренду окремо мощення фактично не може здійснюватися без відповідної передачі в оренду і земельної ділянки, тобто договір оренди мощення фактично є договором оренди земельної ділянки, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що договір оренди №12-2009/57/0102010/2009-35 укладений 19.10.09р. є удаваним правочином.

Приписи цивільного законодавства передбачають, що під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховний Суд України у п. 25 постанови Пленуму від 06.11.2009р., № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” виклав наступну позицію.

За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Як встановлено ст. 5 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998р. в редакції від 09.07.2009р. (станом на день укладання спірного договору), орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути, зокрема, громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

Відповідно до ст. 13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин”, зазначено, що у частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Водночас згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 677.

Суд встановив, що спірний договір не містить у собі усі істотні умови, передбачені законодавством для договору оренди землі та не відповідає положенням ст. 15 Закону України "Про оренду землі", нотаріально не посвідчувався та не реєструвався у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З наведеного вище вбачається, що при укладенні оспорюваного договору були порушені вимоги пунктів 1, 4 ст. 203 ЦК України та ст. 207 ГК України, що є підставою для визнання недійсними договору.

Відповідно до п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Верховний суд України у листі від 24.11.2008р. “Про узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначив, що правочин, вчинений насправді, також не відповідає закону, може визнаватися недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК як такий, що суперечить вимогам закону.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України відповідачами не надано належних доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги заступника прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про визнання недійсним договору оренди №12-2009/57/0102010/2009-35, укладеного 19.10.2009 р. між ДП “Санаторій Победа” для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” та ФОП ОСОБА_1, підлягають задоволенню.

Судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідачів згідно ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди 12-2009/57/0102010/2009-35, укладений 19.10.2009 р. між Дочірнім підприємством “Санаторій Победа” для дітей з батьками ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (вул. Фрунзе, буд. 4, м. Євпаторія, АР Крим, 97412; ідентифікаційний код 13786657) та Фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Дочірнього підприємства “Санаторій “Победа” для дітей з батьками закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України “Укрпрофоздоровниця”(вул. Фрунзе, буд. 4, м. Євпаторія, АР Крим, 97412; ідентифікаційний код 13786657) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства “Санаторій “Победа” для дітей з батьками закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України “Укрпрофоздоровниця” (вул. Фрунзе, буд. 4, м. Євпаторія, АР Крим, 97412; ідентифікаційний код 13786657) в дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 118,00 грн.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) державне мито в сумі 42,50 грн.

6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дохід державного бюджету м. Сімферополя (рахунок 31214264700002, банк одержувача: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу: 22050003, ЄДРПОУ 34740405) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у господарському суді АР Крим в сумі 118,00 грн.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.