Рішення № 18798410, 04.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2011Справа №5002-23/4034-2011 За позовом Приватного підприємства "Фірма "Віста" (95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Данилова, 43Г)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 35 928,06 грн.

Суддя Доброрез І.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - ОСОБА_2, представ. за довір. №55 від 23.03.2011р.

Від відповідача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1

Суть спору: Приватне підприємство "Фірма "Віста" звернулося до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 35928,06грн., яка складається з: 14575,73 грн. основного боргу, 21205,80 грн. штрафу, 146,53 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті державного мита у розмірі 104,76 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Також позивач просить з ціллю забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань в частині сплати орендної плати за користування приміщенням, розташованим на другому поверсі будівлі, загальною площею 168,3 кв.м, за адресою м. Сімферополь, вул.Рози Люксембург д.27. За договором оренди №11-03/Р від 16 березня 2011р., укладеним між сторонами, станом на 14.09.2011р. за відповідачем числиться 14575,73 грн. основного боргу, також позивачем нараховано 21205,80 грн. штрафу, 146,53 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав.

Відповідач у судове засідання 04.10.2011р. також з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому визнав основний борг у розмірі 5913,34грн. та штраф за 37 днів на суму 8664,73грн., у іншій частині просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, відповідача, суд

Встановив :

16 березня 2011р. Приватне підприємство «Фірма «Віста» (Орендодавець) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір оренди №11-03/Р, відповідно до якого Орендодавець передав в оренду приміщення розташоване на другому поверсі будівлі, загальною площею 168,3 кв.м, за адресою АДРЕСА_2, а Орендар згідно Акту прийому - передачі приміщення від 15.04.2011р. у свою чергу прийняв вказане приміщення для здійснення торгової діяльності.

Відповідно до п.п.2.2.1 п.2.2 вищезгаданого договору Орендар прийняв на себе виконання наступних обов'язків: своєчасно здійснювати орендні платежі, на підставі виставлених рахунків Орендодавця, при припиненні цього Договору зобов'язався повернути орендоване приміщення порядку і в терміни встановлені договором.

Пунктом 5.1 Договору була встановлена вартість 1 кв. м площі, що орендувалася, яка складає, - 42,00 грн., у тому числі ПДВ.

Базова місячна орендна плата за даним договором складає 7068,68 грн.

Крім того, договором пунктом 5.2 було встановлено, що при укладенні договору, Орендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок Орендодавця, орендну плату за перший місяць оренди у фіксованому розмірі вказаному в рахунку, а саме 3535,00 грн. У подальшому орендна плата повинна вноситися не пізніше за 20-го числа місяця, за який проводиться оплата, на підставі виставлених рахунків та у сумі згідно цього договору.

Згідно п. 4.1 даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31 березня 2014р.

Порядок дострокового розірвання договору за ініціативою Орендаря встановлений п. 4.4 договору: договір може бути розірваний достроково Орендарем у звязку із недоцільністю подальшої оренди. Про розірвання договору Орендар зобов'язаний письмово попередити про це Орендодавця не пізніше ніж за 3 місяці до моменту розірвання договору, інакше він несе відповідальність, встановлену п. 6.3 договору.

Листом від 25.05.2011р. №28 Орендар звернувся до позивача з проханням розірвати достроково договір оренди №11-03/Р 16.03.2011р. з 01.06.2011р. у зв'язку з відсутністю необхідності подальшої оренди.

27.05.2011р. Орендодавцем в листі №138 було вказано Орендарю на те, що п.п.4.4, 6.3 договору оренди встановлений порядок дострокового розірвання договору та відповідальність, а також на необхідність здійснити оплату існуючої заборгованості по орендній платі і штрафу у розмірі тримісячної орендної плати до моменту розірвання договору. Вказано також на звільнення приміщення, що орендується, по акту прийому-передачі у строк заздалегідь узгоджений з Орендодавцем.

02.06.2011р. ФОП ОСОБА_1 направив позивачеві звернення за №30, в якому вказал, що зобов'язується погасити заборгованість по орендній платі протягом 10 банковських днів і просить не проводити нарахування штрафних санкцій в зв'язку нерентабельністю основного виду діяльності.

Орендодавцем звернення було розглянуте і надана відповідь (лист від 03.06.2011р. №152), яким доведено до ведення Орендаря, що дострокове розірвання договору оренди без сплати передбачених договором штрафних санкцій неможливо, оскільки договір оренди був укладений на тривалий термін до 2014р. і з урахуванням довгострокових ділових відносин, орендареві були надані пільгові умови по внесенню орендної плати, крім того, позивачу буде необхідно витратити невизначений час на пошуки нових орендарів. Це у свою чергу приведе до незапланованих фінансових втрат. Враховуючи вказане, орендареві було запропоновано врахувати і виконати всі умови дострокового розірвання договору і звільнити приміщення в строк заздалегідь узгоджений з Орендодавцем.

Орендодавцем були виставлені наступні рахунки на оплату: рахунок №ВС-0000215 від 16.03.2011р. на суму 3535,00 грн., рахунок №ВС-0000388 від 12.05.2011р. на суму 3876,34 грн., рахунок №ВС-0000554 від 30.06.2011р. на суму 7068,60 грн., рахунок №ВС-0000561 від 31.07.2011р. на суму 1596,13 грн., усього на суму 16075,73 грн.

Відповідачем у виконання своїх зобов'язань за договором було сплачено згідно платіжного доручення №335 від 29.04.2011р. 500,00 грн. та платіжного доручення №380 від 13.09.2011р. 1000,00грн., усього на суму 1500,00 грн.

Станом на 14.09.2011р. за відповідачем числиться заборгованість з орендної плати на суму 14575,73 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарюваннята інші учасники господарських відносин повинні виконуватигосподарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Однак, відповідач орендну плату оплатив тільки на суму 1500,00грн., у звязку із чим за ним склалася заборгованість у сумі 14575,73 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Згідно п.6.3 договору при достроковому розірванні обмови без попереднього повідомлення Орендодавця за 3 календарних місяця, Орендар зобов'язаний виплатити Орендодавцеві штраф у розмірі трьохмісячної орендної плати, до моменту розірвання такого договору. Якщо Орендар попередив Орендодавця про дострокове розірвання договору не менше ніж за 3 місяці, то він сплачує Орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати, до моменту розірвання такого договору.

Позивач просить стягнути з відповідача 21205,80 грн. штрафу.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У звязку із невідповідністю суми штрафу, який просить стягнути позивач, сумі основного боргу, суд вважає можливим зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до 5000,00грн.

Таким чином суд у стягненні 16205,80грн. штрафу відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути 146,53грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 146,53 грн. 3% річних є обґрунтованими та також підлягають стягненню з відповідача.

Розглянувши вимогу позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, позивач не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Згідно з п. 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”№02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

В судовому засіданні 04.10.2011р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 10.10.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У забезпеченні позову відмовити.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у АКІБ «Укрсиббанк», м.Харків, МФО НОМЕР_4, ІПН НОМЕР_3) на користь Приватного підприємства "Фірма "Віста" (95021, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Данилова, 43Г, р/р 26000000087752 у ПАТ «Укрсоцбанк», м.Сімферополь, МФО 300023, код ЗКПО 24499688) 14575,73 грн. основного боргу, 5000,00грн. штрафу, 146,53 грн. 3% річних, 359,28грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В частині стягнення 16205,80грн. штрафу у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДоброрез І.О.