Постанова № 1879059, 07.07.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3844/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Антушевич І.Г.

Відповідача: Журков В.І.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградська друкарня» до Красноградської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноградська друкарня» (надалі – ТОВ «Красноградська друкарня»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд, з урахуванням наданих уточнень позовних вимог, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000292300/3 від 17.03.08 р., № 0000302300/3 від 17.03.08 р. Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, судові витрати покласти на відповідача.

Позивач обґрунтовує свою позицію тим, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р. не містить вимог щодо ведення обліку використання обладнання для підтвердження вірності начислення податкової амортизації. Немає також жодних інших нормативних вимог, якими передбачено ведення журналу обліку використання обладнання при веденні податкового обліку нарахування амортизації та обчисленні об’єкту оподаткування. Документи з обліку по введенню в експлуатацію основних фондів під час перевірки були надані в повному обсязі, обладнання знаходиться в робочому стані та експлуатувалось при виробництві друкарської продукції та при наданні поліграфічних послуг. Для проведення перевірки відповідачу було надано відомості обчислення податкової амортизації з переліком основних фондів, включених до кожної групи. Технологія виробництва поліграфічної продукції позивача передбачає обов’язкове використання всіх одиниць поліграфічного обладнання, яке є на балансі та введено до експлуатації. При проведені перевірки відповідачем помилково віднесено до участі в виробничій діяльності лише друкарські машини та залишено поза увагою поліграфічне обладнання перед друкарської та після друкарської обробки, допоміжне обладнання. Позивач вважає, що висновок акту перевірки не є законним, оскільки в акті не надано розрахунок та чітко не зазначено, яке обладнання не задіяне в господарській діяльності, лише зазначено суму завищення амортизації на 53893,00 грн.

Позивач вважає, що актом перевірки неправомірно зняті з витрат підприємства амортизаційні відрахування на поліграфічне обладнання – ліню ВШРА та нараховано ПДВ в розмірі 4389,00 грн.

Відповідач, Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області, позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити в задоволенні позову ТОВ «Красноградська друкарня» в повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що фахівцями Красноградської МДПІ було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Красноградська друкарня" за період з 01.07.2005 року по 31.03.2007 року та складено акт перевірки № 877/23/31546044 від 07.09.2007 року.

За результатами акту перевірки № 877/23/31546044 від 07.09.2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій від 20.09.07 № 0000302300/0, № 0000292300/0.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,суд дійшов висновку про задоволення позову через такі підстави.

При перевірці ТОВ "Красноградська друкарня" встановлено, що за перевіряємий період підприємством нараховано та включено до складу валових витрат 458,7 тис. грн.

Відповідно до п. п.8.1.1. п.8.1. ст.8Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334-94-ВРпід терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334-94-ВР із змінами та доповненнями, п. п. 8.1.2 ст. 8, визначено, що амортизації підлягають витрати на: «придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення».

В травні 2006 року позивачем було придбано лінію ВШРА за 298206,00 грн. (без врахування ПДВ), про що свідчить договір купівлі-продажу № 3005/06 від 30 травня 2006 року, рахунок-розрахунок  № 686а від 31.05.06 р. та накладна № 623 від 31 травня 2006 року.

В червні 2006 року позивачем було оприбутковано зазначене майно, про що свідчить акт приймання-передачі основних засобів та інвентарна картка № 80 обліку основних засобів.

Лінія ВШРА введена в експлуатацію та використовувалась у виробничій діяльності, що підтверджується штатним розписом, в якому присутня посада оператора цього обладнання та доказами понесених витрат на проведення ремонту цього обладнання.

Відповідач як на підставу порушення позивачем норм діючого законодавства посилається в тому числі й на те, що позивач не веде журнал обліку роботи обладнання, а в актах по виконанню замовлень на друковану продукцію, робота лінії ВШРА не значиться, відсутні документи, що підтверджують факт перевезення лінії ВШРА, а саме: товарно-транспортні накладні. З огляду на це, відповідач робить припущення про невикористання лінії ВШРА у виробничій діяльності позивача та безпідставне нарахування суми амортизаційних відрахувань у розмірі 22000,00 грн.

Суд не приймає зазначене обґрунтування та з цього приводу вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних  бухгалтерського обліку.

Частинами першою та другою ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назва документу, дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складається документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення

Позивач під час розгляду справи надав суду первинні документи, а саме: договір купівлі-продажу № 3005/06 від 30 травня 2006 року, рахунок-розрахунок  № 686а від 31.05.06 р., накладну № 623 від 31 травня 2006 року, інвентарну картку № 80 обліку основних засобів, акт приймання-передачі основних фондів, докази понесених витрат на ремонт, штатний розпис, які підтверджують факт придбання позивачем обладнання лінії ВШРА та використання його в подальшій виробничій діяльності, а також продукцію, яка виготовлялася за допомогою вищезазначеного обладнання.

Обов’язок складення позивачем товарно-транспортних накладних, як того вимагає відповідач, мав би місце лише у випадку необхідності підтвердження у бухгалтерському обліку позивача понесених транспортних витрат. Однак, як свідчить акт перевірки, складений відповідачем, товарно-транспортні витрати у бухгалтерському обліку позивач не відображав, а тому і обов’язку підтверджувати їх первинними документами у нього не було.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п.п.8.1.3. п.8.1. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334-94-ВРне підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 - не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує поти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодного доказу того, що позивач не використовував обладнання у виробничій діяльності,докази наявності у позивача мети його подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; утримання позивачем основних фондів, що знаходяться на консервації, а тому посилання відповідача на порушення п. п. 8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР  від  28.12.1994  року  (із  змінами  та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на 18958,00 грн., в тому числі за IIпівріччя 2005 року - на 5188,00 грн., за 2006 рік - на 12779,00 грн. та І квартал 2007 року - на 991,00 грн. безпідставне.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що під час проведення перевірки підприємства  перевіряючі з письмовим запитом до позивача щодо використання обладнання не зверталися.

Щодо порушення позивачем п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень місяць 2006 року на 4389 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 1201 від 01.12.06 р. позивач продав лінію ВШРА за ціною 276259,90 грн. (без врахування ПДВ) ТОВ «Книга», що підтверджується накладною № 4 від 06.12.06 р. та договором. Відповідно в бухгалтерському обліку ця операція знайшла своє відображення у вигляді списання основних засобів, про що свідчить інвентарна карточка № 80. 

Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВРу разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з п.7.3.1 ст.7 вищеназваного Закону терміном виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається термін, який приходиться на податковий період, на протязі якого здійснюється та з подій, яка трапилася раніше:

- або дата зачислення коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документу, який підтверджує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Поставка товару, в розумінні п.1.4 вищеназваного Закону – будь-які операції, які здійснюються  за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від термінів її надання.

Лінію ВШРА було придбано та введено в експлуатацію в червні 2006 року. Це обладнання використовувалось в господарській діяльності, амортизувалось та було продано по залишковій вартості в грудні 2006 року за ціною 276260,00 грн. = 298206,00 грн. (ціна покупки) – 21946,00 грн. (амортизація).

Відповідно до п.1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна, встановлена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих  ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.1.20.2ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до п. 1.20.51ст.1 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст. Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує поти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних документів в підтвердження правомірності визначення звичайної ціни при продажу лінії ВРША, а тому посилання відповідача на порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не обґрунтоване та судом до уваги не приймається.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що під час проведення перевірки підприємства перевіряючі з письмовим запитом до позивача щодо застосування звичайної ціни не зверталися.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

            ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградська друкарня» до Красноградської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомленні-рішення №0000292300/3 від 17.03.2008 року та №0000302300/3 від 17.03.2008 року Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноградська друкарня» (вул. Полтавська, 62-а, місто Красноград, Харківської області, 63304, р/р 26007278369001 в Красноградському ТВБВ «Приватбанк», МФО 351533, код ЄДРПОУ 31546044) 3,40грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14.07.08 р.

             Суддя                                                                                                       П'янова Я.В.