Постанова № 1879055, 11.07.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3749/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» липня 2008 року

м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Спірідонова М.О.

за участю секретаря - Свіргун О.О.

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   у   приміщенні   Харківського   окружного

адміністративного суду адміністративний позов  товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Пісчанська» до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Пісчанська» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом доКрасноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив  суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000021600/0 від 18 лютого 2008 року недійсним; стягнути з Красноградської міжрайонної Державної податкової інспекції в Харківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пісчанська» державне мито в сумі 3 грн. 40 коп.

В обґрунтування позову позивач вказав, що  12.02.2008 року Красноградською міжрайонною ДПІ за результатами невиїзної додаткової перевірки з питань достовірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку ТОВ «Агрофірма «Пісчанська» за грудень 2007 року було складено Акт № 137/16-30767795. На підставі цього Акту «18» лютого 2008 року Красноградською міжрайонною ДПІ було винесено податкове рішення-повідомлення № 0000021600/0, яким позивачу було зменшена сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2007 року на 68454 гривні 00 копійок.

Як вказав представник позивача зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 68454 гривні 00 копійок є безпідставним та таким, що порушує права позивача, а податкове повідомлення-рішення винесене з порушеннями вимог діючого законодавства України з наступних підстав.

Як зазначив представник позивача, на думку відповідача, Постановою KM України від 12.05.1999 року № 805 «Про порядок нарахування, виплати і нарахування, коштів спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі» (зі змінами внесеними Постановою KM України від 28.03.2007 року № 596) (надалі Порядок № 805) не передбачено норми, згідно якою б суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) сільськогосподарськими товаровиробниками по операціях з придбання товарів (послуг) та використаних в межах господарської діяльності, пов'язаної з операціями з поставки переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою, включалися до податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки з державним бюджетом, тоді як п. 11.21 ст. 11  чітко передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до  бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію, та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських   підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Також представник позивача вказав, що відповідач зазначив, що Постановою KM України від 28.03.2007 року № 596 з Порядку № 805 виключено норму, яка дозволяла відносити суми податку на додану вартість по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, що поставляються переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображається в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація), і відповідно отримувати відшкодування з бюджету за цією декларацією.

У зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачем всупереч вищевикладеному, до складу декларації за грудень 2007 року, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом (загальна) було відображено операції по реалізації молока та м'яса у живій вазі: переробним підприємствам, внаслідок чого Позивачем було зайво віднесено до склад податкового кредиту декларації суму податку на додану вартість сплачену (нараховану) в частині придбання товарів (робіт, послуг) для виробництва продукції тваринництва.

Як вказав представник позивача, причиною зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню є те, що на думку відповідача, включення позивачем до загальної декларації сум операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, а саме реалізація молока та м'яса в живі вазі переробним підприємствам, та відповідно включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) в частині придбання товарів (робіт, послуг) для виробництва продукції тваринництва.

Представник позивача вказав, що вважає вказані відповідачем підстави зменшення сум бюджетного відшкодування та причини цього зменшення помилковими, оскільки на сьогоднішній день у позивача немає ніяких законних підстав відображати зазначені операції у спеціальній декларації з податку на додану вартість. Це підтверджується наступним.

По-перше, Порядок № 805 не регулює питання відображення операцій з реалізації молока та м'яса переробним підприємствам у деклараціях з податку на додану вартість. Як виплаває із п. 1 Порядку № 805, цей документ визначає механізм нарахування і виплат дотацій переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі. Тому виключення Постановою KM України від 28.03.2007 року № 596 з Порядку № 805 норми, яка дозволяла відносити суми податку на додану вартість по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, що поставляються переробним підприємствам, до складу податкового кредиту, який відображається в декларації з розрахунків з бюджетом (загальна декларація), і відповідно отримувати відшкодування з бюджету за цією декларацією, не означає, що разом з цим змінився порядок декларування податку на додану вартість.

По-друге, питання відображення названих операцій у загальній декларації з податку на додану вартість регулюється Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 (надалі Порядок № 166).

 Так у п. 1.2. цього Порядку вказано, що у п. 1.2. цього Порядку вказано, що у декларацію за скороченою формою включають тільки ті операції, які стосуються спеціальних режимів, встановлених п. 11.21 та п. 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.97 N 168 "Про податок на додану вартість", а не операції, що регулюються п.п. 6.2.6 п. 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.97 N 168 "Про податок на додану вартість". Тобто Позивачу при реалізації м'яса та молока переробним підприємствам необхідно керуватися не цими підпунктами, а вимогами пп. 6.2.6 вказаного закону.

Згідно з п.п. 6.2.6 п. 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.97 N 168 "Про податок на додану вартість" до 1 січня 2008 року операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх фори власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою.

Крім того, відповідно до п.п. 5.3.1 та п.п. 5.3.3. п. 5.3 розділу 5 Порядку № 166 у рядку 2 «Операції, що оподатковуються за ставкою 0 %» загальної декларації з податку на додану вартість вказуються обсяги поставки, що регулюються за нульовою ставкою, окремо експортні операції, окремо інші операції. До інших операцій відносяться операції, що регулюються п.п. 6.2.6 п. 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.97 N 168 "Про податок на додану вартість".

З огляду на це механізм відображення операцій у деклараціях з податку на додану вартість регулюється виключно Порядком № 166, а не Порядком № 805.

Як вказав представник позивача,  на підставі вищевикладеного, зменшення скаржнику сум, що підлягали бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2007 року 68454 гривні 00 копійок, на їх думку є безпідставним та таким, що порушує права позивача.

Представник позивача в судове засідання з’явився та, виходячи з вище викладеного, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовом не погодився у повному обсязі вказавши,  що оскаржене податкове повідомлення – рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування винесено у відповідності до норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що згідно установчих документів ТОВ Агрофірма „Пісчанська" являється виробником сільськогосподарської продукції.

ТОВ Агрофірма „Пісчанська" до Красноградської МДПІ було подано Податкову декларацію з податку на додану вартість, а також Розрахунки сум бюджетного відшкодування та Заява про повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 р. (№ 14551 від 20.11,2007 p.), відповідно до поданих документів сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню становить -  грудень 2007 р. 68454,00

12.02.2008 року фахівцями Красноградської МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ АФ „Пісчанська" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно податкової декларації за грудень 2007 року, за результатами якої було складено акт від 12.02.2008 року № 137/16-30767795. У відповідності до  вказаного акту були встановлені наступні порушення: пункт 7.7.5 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» із змінами і доповненнями) - зменшується сума, що  підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2007 року на 68454 грн.

Суд зазначає, що для сільськогосподарських товаровиробників законодавчими актами встановлений спеціальний режим оподаткування.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд  прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що спеціальний режим оподаткування в сільському господарстві встановлює звільнення від сплати до бюджету сум податку на додану вартість, нарахованих до сплати в результаті здійснення окремих видів операцій, а саме:

З 1 січня 1999 року увійшов в дію Закон України від 18.02.99 р, № 442-XIY "Про внесення змін в статтю 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким встановлено, що по операціях з реалізації окремих категорій продукції, а саме: молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, виготовлених у власних переробних цехах сільськогосподарських підприємств, податок на додану вартість, який повинен сплачуватись в бюджет, повністю залишається в розпорядженні цих сільськогосподарських товаровиробників та направляється на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва разом з коштами, отриманими від переробних підприємств як дотація - ця норма розповсюджується на всіх сільськогосподарських товаровиробників.

Згідно з п.п. 6.2.6 п. 6.2 статті 6 Закону України  від 03.04.1997 року № 168 «Про ПДВ» до 1 січня 2008 року поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою.

Операції з придбання товарів (робіт, послуг) необхідні для виробництва продукції тваринництва (молока та м'яса) оподатковуються за 20 % ставкою. Щодо посилання відповідача, на той факт, що у період з дати набуття чинності Постановою, КМУ N 596, якою було виключено з Порядку № 805 норму, яка говорила про відображення суми ПДВ по придбаних товарах (роботах, послугах), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі, що поставляються переробним підприємствам, в загальній декларації, до дати набуття чинності Постановою КМУ N 300, якою ця норма була повернута до Порядку № 805, вказані операції та податковий кредит повинні були включатися до спеціальної декларації, за якою не здійснюються розрахунки з бюджетом, та відповідне посилання  на п. 1.2 Порядку № 166, яким передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми ПДВ, повністю залишаються у їх розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену).

Погодитись з вище вказаним посилання суд не може, оскільки, аналізуючи положення вище зазначених нормативно-правових актів, приходить до висновку про необґрунтованість посилань відповідача. Як суд зазначав вище пп. 6.2.6 ст. 6 Закону України «Про ПДВ» визначено, що  для сільськогосподарських товаровиробників передбачена нульова ставка податку по операціях з поставки переробним підприємствам молока і м’яса живою вагою.

Абзацом першим пп. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ» передбачено, що сума ПДВ, яка повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Отже суд зазначає, що з аналізу вище зазначених норм вбачається, що під сумами дотацій, що спрямовуються для виплати сільськогосподарським товаровиробникам, розуміються суми ПДВ, які повинні сплачуватися до бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молочну продукцію та м'ясопродукти, а не суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету самими сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі. Отже право на отримання дотацій та право на залишення сум ПДВ від операцій з продажу молока та м'яса у живій вазі є різними поняттями і їх не варто плутати.

Виходячи зі змісту абзацу першого пп. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ» сільськогосподарські підприємства не залишають у себе ніяких сум ПДВ, а лише отримують від переробних підприємств дотацію.

Абзац другий пп. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ» передбачає, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Суд аналізуючи вище зазначені положенні приходить до висновку, що  сільськогосподарські підприємства не можуть залишати у своєму розпорядженні суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету за реалізовані ними молоко та м'ясо в живій вазі і спрямовувати ці суми на підтримку власного виробництва тваринницької продукції, оскільки неможливо залишити у себе нуль, адже згідно до пп. 6.2.6 ст. 6 Закону України «Про ПДВ» операції з поставки сільськогосподарськими підприємствами переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ.

Крім цього суд зазначає, що головною умовою застосування сільгоспвиробником п. 1.2 Порядку № 166 є фактичне залишення у сільгоспвиробника сум ПДВ за реалізоване ним молоко та м'ясо, а не лише сама наявність права на таке залишення.

Тобто виходячи з системного аналізу пп. 6.2.6 ст. 6 та пп. 11.21, 11 Закону України «Про ПДВ» суд зазначає, що позивач, як сільськогосподарське підприємство під час продажу молока і м'яса живою вагою не сплачував до бюджету і не залишав у себе ніякого ПДВ, а тому операції з поставки молока та м'яса в живій вазі на переробні підприємства за нульовою ставкою та податковий кредит, пов'язаний з придбанням ТМЦ для виробництва зазначених товарів, не підлягають відображенню в спецдекларації N 1, а відображаються у декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом (загальна).

Також суд зазначає, що починаючі з дати набуття чинності Постановою КМУ N 596 до дати набуття чинності Постановою КМУ N 300 зміст п. 1.2 Порядку № 166 та п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про ПДВ» не змінилися, а тому посилання відповідача на вказані пункти для обґрунтування законності винесеного податкового повідомлення-рішення є безпідставними.

Крім цього суд звертає увагу, що ні у  Законі України "Про ПДВ", ні у Порядку № 805, та ні у Порядку № 166 не передбачено норми, згідно з якою б суми ПДВ, сплачені (нараховані) сільськогосподарськими товаровиробниками по операціях з придбання товарів (послуг) та використаних в межах господарської діяльності, пов'язаної з операціями з поставки переробним підприємствам молока і м'яса живою вагою, включалися виключно до спеціальної податкової декларації № 1, а не до загальної декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Суд зазначає, що позивач під час заповнення загальної декларації з ПДВ правомірно керувався Порядком заповнення та подання декларації з ПДВ (наказ ДПА України від 30.05.97 p. N 166, із змінами і доповненнями), а не  Порядком нарахування, виплати і нарахування, коштів спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, затверджений Постановою KM України від 12.05.1999 року № 805 , оскільки Порядок 805 не регулює питання відображення операцій з реалізації молока та м'яса переробним підприємствам та по придбанню товарів (робіт, послуг), пов'язаних з виробництвом молока та м'яса в живій вазі у деклараціях з ПДВ, а як виплаває із п. 1 Порядку № 805, цей документ визначає механізм нарахування і виплат дотацій переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі.

Крім того відповідно до абзацу третього п. 11.21 статті 11 Закону України «Про ПДВ» Порядок № 805 регулює питання нарахування та використання коштів, але не декларування сум ПДВ.

Крім цього суд звертає увагу, що питання декларування ПДВ та відображення операцій з реалізації молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам, а також операцій з придбання товарів (робіт, послуг) для виробництва продукції тваринництва у загальній декларації з ПДВ регулюється Порядком № 166.

Відповідно до підпункту 5.3.1. Порядку № 166 у рядках 1 - 5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що  не є об’єктом оподаткування (пункт 3 2 статті 3 Закону).    

Отже, операції з поставки молока та м'яса в живій вазі сільгоспвиробниками на переробні підприємства за нульовою ставкою та податковий кредит, пов'язаний з придбанням ТМЦ для виробництва зазначених товарів, підлягають відображенню в декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідач ототожнив право сільськогосподарського підприємства на одержання від переробних підприємств дотацій та  право акумуляції самим сільськогосподарським підприємством суми пільгового сільськогосподарського ПДВ, а тому податкове повідомлення – рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції  Харківської  № 0000021600/0 від 18 лютого 2008 року винесено з порушенням норм діючого законодавства України.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку передбаченому ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Пісчанська» до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення-  задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції  Харківської  № 0000021600/0 від 18 лютого 2008 року

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пісчанська», код ЄДРПОУ 30767795, судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.

 Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 15.07.2008 року

Суддя                                                                                                Спірідонов М.О.