Справа № 2а-197, 2008р.

ПОСТАНОВА

И М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2008 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: О.В. Копичинського

При секретарі: Є.Ф. Кузьменко

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Військової частин А-1100 про визнання протиправною відмову командування сплатити грошову компенсації замість невиданого речового майна та про стягнення цієї заборгованості,

встановив:

ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до в/ч А-1100 про визнання протиправною відмову командування сплатити грошову компенсацію замість невиданого речового майна та про стягнення заборгованості по сплаті цієї компенсації у сумі 4.149гр.96коп.

Позов мотивований тим, що вона проходила дійсну військову службу у в/ч А-1100, з якої була звільнена наказом командира в/ч А-1100 за № 115 від 20.06.2007р. без права носіння військового одягу і виключена зі списків частини та всіх видів забезпечення. При звільненні в запас їй належала грошова компенсація замість невиданого речового майна у зазначеній сумі за період з 1994р. по 2006р., яку командир відмовив виплатити.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, які просила задовольнити.

Представник в/ч А-1100 у судове засідання не з'явився з поважних причин, про направив до суду заяву про заперечення проти позову з тих підстав, що Законом України «Про Державний бюджет» не передбачено асигнувань на виплату грошової компенсації замість невиданого речового майна.

Заслухавши пояснення позивачки, допитавши свідка, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов з наступних підстав.

Згідно до ч.5 ст.17 Конституції України - Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі у Збройних Силах України.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх родин” від 20.12.1991р. за № 2011 - ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.91р. - військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави, зокрема продовольчого та речового забезпечення у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням характеру і умов службової діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час” від 28.10.2004р. за № 1444, передбачено:

-п.10 - військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу. В окремих випадках Міноборони може передавати речове майно з оплатою його вартості згідно із законодавством іншим військовим формуванням;\

-п.27 - військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього.Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону - держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Частина 2 ст.9 Закону передбачає, що Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Але дію частини другої статті 9 призупинено в частині одержання

військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців) на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів від 17.02.00р. N 1459-III.

З зазначеного вище вбачається, що якщо військовослужбовцю, якій звільняється з військової служби, не видано речове майно, він має право на одержання цього майна в натурі. В тому разі, якщо військовослужбовець не забезпечується речовим майном у натурі, він має право на отримання грошової компенсації.

Судом встановлено, що позивачка проходила військову службу у в/ч А-1100 а.с.6-9.

З листопада 1994р. по 2006р. командування в/ч А-1100 не забезпечувало позивачку речовим майном в повному обсязі, а.с.3-4.

Свідок ОСОБА_2. підтвердив, що через неналежну забезпеченість речовим майном, позивачка була змушена придбати військовий одяг за свій рахунок.

Судом встановлено, що наказом командира в/ч за № 115 від 20.06.07р. позивачка була звільнена в запас з військової служби без права носіння військової форми одягу і з 20.06.2007р. була виключена зі списків частини та всіх видів забезпечення, а.с.5.

При звільненні в запас їй належала грошова компенсація замість невиданого речового майна у сумі 4.149гр.96коп. за період з листопада 1994р. по 2006р., а.с.3-4.

Свідок ОСОБА_2. підтвердив, що позивачка неодноразово зверталася до командування військової частини А-1100 про видачу їй грошової компенсації замість не виданого речового майна, на що отримала лише довідки про заборгованість.

Той факт, що кожний вид форменого одягу військовослужбовця має свій особистий строк експлуатації, закінчення якого залежить від особистих ознак кожної речі, на думку суду, створює перешкоду військовослужбовцю для пред'явлення претензій відносно виплати грошової компенсації для придбання нової аналогічної речі, строк експлуатації якої закінчився.

Приймаючи до уваги зазначене вище суд дійшов висновку, що в/ч А-1100 зобов'язана виплатити позивачці зазначену суму грошової компенсації замість не виданого у період військової служби речового майна.

*

Приймаючи до уваги зазначене вище, а також вимоги ч.1 ст.94 КАС України, суд вважає за необхідне віднести судові витрати по справі на рахунок Державного бюджету України.

*

На підставі Конституції України, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх родин” від 20.12.1991р. за № 2011 і Постанови Кабінету Міністрів України “Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час” від 28.10.2004р. за № 1444, і керуючись ст.ст. 11,71,94,160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1- задовольнити.

Стягнути з Військової частини А-1100 на користь ОСОБА_1грошову компенсацію замість невиданого речового майна в сумі 4.149грн.96коп.

(в/ч А-1100: 96574, смт. Новофедорівка, АРК, р/р № 35218001002556, ОКПО 24981416, МФО 824026, в управлінні держказначейства в АРК. м. Сімферополь).

*

Судові витрати по справі віднести на рахунок Державного бюджету України.

Копію постанови направити відповідачеві.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АРК заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного адміністративного суду або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя: