Постанова № 18784368, 14.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2011                                                                                           № 42/176

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.10.2011 року по справі № 42/176 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Компанія «Росток», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 29.07.2011 року) по справі № 42/176 (суддя – Паламар П.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна

компанія «Промгаз України», м. Київ

до закритого акціонерного товариства «Компанія «Росток», м. Київ

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання

боржником грошового зобов’язання в розмірі 767243,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва в порядку позовного провадження звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Промгаз України», м. Київ до закритого акціонерного товариства «Компанія «Росток», м. Київ про стягнення заборгованості в розмірі 767243,59 грн., з яких 695354,60 грн. сума основного боргу за одержаний природний газ, 27141,69 грн. індексу інфляції, 7634,86 грн. 3% річних, 37112,44 грн. пені та судові витрати.

У процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся із заявою про зміну (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути 575354,60 грн. суми основного боргу, 40924,14 збитків від інфляції, 11445,40 грн. 3% річних, 44673,32 грн. пені. Крім того, тією ж заявою позивач заявив нові вимоги у вигляді відшкодування збитків від упущеної вигоди у розмірі 51221,41 грн. та витрат по оплаті юридичної допомоги у розмірі 9500,00 грн.

Враховуючи, що заява в частині вимог відшкодування збитків подана без дотримання положень ч. 4 ст. 22 ГПК України, місцевий господарський суд на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України ухвалою від 19.07.2011 року повернув останню без розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року (підписаного 29.07.2011 року) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Промгаз України» задоволені частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 575354,60 грн., інфляційне збільшення сум боргу у розмірі 37341,19 грн., 3% річних у розмірі 9 42,61 грн., 30116,98 грн. пені, 7439,18 грн. державного мита та 228,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині вимог в сумі 100000 грн. боргу провадження у справі припинено; в задоволенні решти вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, закрите акціонерне товариство «Компанія «Росток», м. Київ звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме судом першої інстанції не задоволено клопотання про відкладення розгляду справи, внаслідок чого відповідач не мав можливості надати суду свій обґрунтований відзив стосовно пред’явленого позову, та відповідно надати свої пояснення з приводу справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року по справі № 42/176 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 27.09.2011 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею – Яковлєвим М.Л., суддями – Жук Г.А., Майданевичем А.Г.

Ухвалою від 27.09.2011 року, апеляційний господарський суд на підставі клопотання скаржника перегляд рішення суду першої інстанції відклав в порядку с. 77 ГПК України на 14.10.2011 року.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року по справі № 42/176 – слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України регламентовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 жовтня 2010 року між сторонами по справі укладено договір на постачання природного газу № 83/10, згідно з яким позивач зобов’язався передати протягом 2010-2011 років у власність відповідача природний газ в обсязі до 1580,000 тис. м3, а останній – прийняти та попередньо оплатити одержаний газ.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі природного газу № 694 від 31.12.2010 року, акт прийому-передачі природного газу № 45 від 31.01.2011 року, акт приймання-передачі природного газу № 204 від 28.02.2011 року, акт прийому-передачі природного газу № 351 від 31.03.2011 року (а.с. 18-21).

Тобто, судом першої інстанції встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу протягом грудня 2010 року - березня 2011 року природного газу вартістю 1809 354,60 грн. підтверджується поданими останнім актами прийому-передачі природного газу.

Сторони договору домовилися, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01.11.2010 року за 1000,00 куб.м. встановлюється в гривнях України і складає 2677,13 грн. з урахуванням ПДВ (п. 5.1).

Додатковою угодою № 1 від 10.01.2011 року про зміни та доповнення до договору на постачання природного газу № 83/10 від 15.10.2010 року, сторони домовилися, що ціна на природний газ за 1000,00 куб.м. встановлюється в сумі 2793,17 грн. з урахуванням ПДВ. Інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов’язання (п. 2 додаткової угоди № 1). Дана угода є невід’ємною частиною договору 3 83/10 від 15.10.2010 року, та вступає в силу з 01.01.2011 року.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що розрахунок за поставку природного газу здійснюватиметься відповідачем шляхом перерахування 100% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. У випадку перевищення фактичного споживання газу в порівняні з узгодженим плановим обсягом кінцевий розрахунок проводиться відповідачем до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки. В порівнянні запланованих на 2010-2011 рік обсягів постачання природного газу та поставленого, перевищення фактичного споживання газу не відбулося.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивачем доведено, що останнім було поставлено відповідачу природного газу за період грудня 2010 року по березень 2011 року на суму 1809354,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом спірного періоду частково розраховувався з позивачем за спожитий газ, а саме на суму 1114000,00, що підтверджуються банківськими виписками (а.с. 22-57). Внаслідок чого сума боргу відповідача перед позивачем складає 695354,60 грн.

В зв’язку з викладеним вище, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач звернувся із заявою про зміну (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої повідомив, що відповідно до банківських виписок від 23.05.2011 року та 07.06.2011 року відповідач сплатив суму боргу в розмірі 100 000,00 грн.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 100000,00 грн. відповідачем сплачена після подання позову, однак до винесення рішення, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, а відтак, провадження в цій частині відповідно до вимог п. 11 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Щодо суми боргу в розмірі 575354,60 грн., судом першої інстанції досліджено, що доказів належної оплати за договором не надано.

В зв’язку з викладеним вище, колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 575354,60 грн..

До того ж позивач просив суд стягнути пеню в сумі 37112,44 грн., інфляційні в сумі 27141,69 грн. та 3 % річних в сумі 7634,86 грн.

Як вбачається з рішення, прийнятого судом першої інстанції, суд вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та річних задовольнив частково. Відмовляючи в задоволення стягнення штрафних санкцій в повному обсязі, місцевий суд виходив з того, що при розрахунку штрафних санкцій позивач помилково вважає початок прострочення з 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Тобто факт прострочення наступив лише після 5-го числа наступного після місяця поставки.

З висновком місцевого господарського суду щодо періоду прострочення грошового зобов’язання відповідачем та в зв’язку з цим частковим відхиленням задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних, 3 % річних та пені, колегія апеляційного суду не погоджується з наступних підстав.

Як вже зазначалося вище, п. 6.1 договору передбачено, що розрахунок за поставку природного газу здійснюватиметься відповідачем шляхом перерахування 100% вартості заявленого місячного обсягу природного газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Частиною 2 пункту 6.1. договору встановлено, що у випадку перевищення фактичного споживання газу в порівняні з узгодженим плановим обсягом кінцевий розрахунок проводиться відповідачем до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порівнянні запланованих на 2010-2011 рік обсягів постачання природного газу, що передбачено в додатку № 1 до договору № 83/10, та поставленого, перевищення фактичного споживання газу не відбулося. А відтак, колегія апеляційного господарського суду вважає, що для розрахунку за поставлений природний газ необхідно застосовувати порядок, передбачений ч. 1 п. 6.1. договору, внаслідок чого у разі несплати відповідачем суми за поставлений газ прострочення слід рахувати з наступного дня, коли він повинен був розрахуватися, тобто за поставку природного газу за грудень 2010 року, відповідач за умовами договору повинен розрахуватися відповідно до замовлених обсягів постачання природного газу (додаток № 1 до договору) 20.11.2010 року

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати за спожитий газ у строки, зазначені в п. 6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання з 20 числа місяця, що передує поставки газу, з чого виходив позивач у своєму розрахунку, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України правомірно заявлені позивачем до стягнення у розмірі 37112,44 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку, перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання апеляційний суд, здійснивши перерахунок, вважає також обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 7634,86 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 27141,69 грн.

Таким чином, колегія апеляційного суду вважає висновок місцевого господарського суду щодо часткової відмови в задоволенні в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних не законним та неправомірним.

Проплата відповідачем суми боргу в розмірі 100000,00 грн. 23.05.2011 року та 07.06.2011 року не можуть вплинути на розмір штрафних санкцій, оскільки позивачем штрафні санкції нараховані до 27.04.2011 року.

Крім того, підлягають відхиленню судовою колегією в зв’язку з недоведеністю доводи скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення п.п. 1, 3 ст. 77 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами справи, внаслідок чого позбавив представника позивача на участь в судовому засіданні та надавати пояснення по суті справи, подати додаткові докази на обґрунтування своєї позиції. Скаржник зазначає, що відповідач не мав можливості з’явитися в судове засідання, про що належним чином повідомив суд.

За змістом статті 22 ГПК України участь в господарських засіданнях є правом, а не обов’язком сторони, яка повинна добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріалами справи підтверджується, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені про місце розгляду справи та підтверджується сприяння суду першої інстанції сторонам по справі у з’ясуванні фактичних обставин справи у повному обсязі, з дотриманням принципів судочинства.

Так, відповідно до норм ст.ст. 64, 65 ГПК України 23.05.2011 року господарським судом міста Києва було прийнято ухвалу про порушення провадження у справі №42/176 та надіслано учасникам судового процесу, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До того ж, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, відповідач мав можливість направити в судове засідання 07.06.2011 року іншого повноважного представника відповідно до вимог ст. 28 та ст. 30 ГПК України. Ухвалою від 07.06.2011 року місцевий господарський суд відклав розгляд справи на 12.07.2011 року. Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 12.07.2011 року з’явився. В судовому засіданні було оголошено перерву до 19.07.2011 року, і відповідач був належним чином ознайомлений про час розгляду справі після перерви, про що свідчить розписка сторін. Однак, в судове засіданні 19.07.2011 року останній так і не з’явися.

Прийняття рішення зі спору по суті позовних вимог у відсутність сторони, повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, не є порушенням принципів судочинства, адже у разі відсутності можливості направити у судове засідання представника, сторона не позбавлена права на участь у розгляді справи іншим представником чи керівником юридичної особи.

Доводи апеляційної скарги відповідача внаслідок їх необґрунтованості та безпідставності не приймаються до уваги колегією апеляційного суду.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 42/176 – слід скасувати частково.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Компанія «Росток», м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 42/176 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року у справі № 42/176 скасувати частково. Прийняти нове рішення:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Компанія «Росток» (03067, м. Київ, б-р Івана Лепсе, 4, код 00227560) на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Промгаз України» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 14, код 37044939) 575354,60 грн. основного боргу, 37112,44 грн. пені, 27141,69 грн. інфляційних, 7634,86 грн. 3% річних, 7472,43 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті залишити без змін.

3. Видати накази.

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 42/176 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

18.10.11 (відправлено)