Рішення № 18784018, 24.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2011 р.Справа № 24/17-3452-2011 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ"; до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 11279,61 грн.;

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_3 на підставі довіреності №264 від 25.05.2011р.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11279,61 грн.

У судовому засіданні 24.10.2011р. від представника позивача надійшло уточнення позовних вимог.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 24.10.2011 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки №220024 (з відстрочкою платежу), за умовами якого постачальник зобовязується поставити паперову продукцію, канцелярські приладдя, а також іншу продукцію (товар), згідно замовлення, а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Кількість та асортимент товару вказується у видаткових накладних, згідно замовлення.

Відповідно до п.1.2 договору поставки №220024 від 01.01.2011р. постачальник підтверджує, що товар, який постачається і всі права на нього на момент укладення цього договору належать постачальнику на праві власності і не знаходиться під забороною відчуження.

Сума договору і порядок розрахунків визначені розділом 2 даного договору.

Відповідно до п.2.1 та п. 2.2 договору поставки №220024 від 01.01.2011р. загальна сума договору складається із сум видаткових накладних, згідно яких зроблена поставка товару протягом терміну дії договору. Товар відпускається за цінами, погодженими сторонами на кожну окрему партію товару. Оплата проводиться в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.2.3 договору поставки №220024 від 01.01.2011р. оплата товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів від дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальник. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформлених видаткових накладних або рахунків, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 2.4 договору поставки №220024 від 01.01.2011р. сторони домовились щоквартально, до десятого числа місяця, наступного за звітним кварталом, проводити звірку взаєморозрахунків, про що оформляється відповідний акт. У випадках порушення строку оплати, зазначеного в п.2.3. даного договору, до акту вносяться суми згідно вимог п.4.2. даного договору.

Розділом 3 зазначеного договору визначені умови поставки.

Згідно п.3.1. договору поставки №220024 від 01.01.2011р. покупець замовляє товар у письмовій формі. По факсу, електронною поштою (або іншим способом, погодженим сторонами) на підставі спеціфікацій/прайс-листів, затверджених сторонами. Сторони узгоджують кількість, ціну, асортимент товару, строк виконання замовлення і т.д., після чого постачальник виставляє покупцю рахунок. Після затвердження замовлення покупцем (способом, погодженим сторонами), постачальник резервує і підготовлює товар до відвантаження згідно узгодженого рахунку. Прийом та підтвердження замовлення на поставку товару на наступний день здійснюється у у робочі дні з 9.00 до 16.00год.

За п.3.2 договору поставки №220024 від 01.01.2011р. поставка товару здійснюється на умовах DDP (у випадку поставки товару покупцеві) або EXW (у випадку самовивозу), згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2000. Якщо покупець вивозить товар самостійно, він повинен здійснити замовлення згідно п.3.1. для вчасної обробки замовлення постачальником і підготовки товару до відвантаження. Відвантаження товару у випадку самовивозу здійснюється у робочі дні з 10.00 до 16.00год.

Якість, технічні характеристики, тара й упакування повинні відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, зразкам (еталонам), передбаченим чиним законодавством України (п.3.3 даного розділу).

Відповідно до п.3.4 договору поставки №220024 від 01.01.2011р. приймання-передача по кількості і якості проводиться відповідно до чинного законодавства України, згідно з інструкціями про порядок приймання товарів народного споживання по кількості і якості №П-6 від 15.06.1965р. і №П-7 від 24.04.1966р.

Згідно п. 3.5 договору поставки №220024 від 01.01.2011р., зокрема, приймання-передача товару здійснюється покупцем або його уповноваженою особою, що підтверджується довіреністю. У разі централізовано-кільцевої поставки покупець повинен письмово сповістити постачальника про матеріально-відповідальних довірених осіб, що приймають товар та надати зразки печаток та штампів.

Право власності на товар від постачальника замовнику переходить після фактичної передачі товару. Моментом фактичної передачі товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної(п.3.8. даного розділу).

Відповідальність сторін визначена розділом 4 вказаного договору.

Відповідно до п.4.1. договору поставки №220024 від 01.01.2011р. за невиконання або неналежне виконання обовязків за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п.4.2. договору поставки №220024 від 01.01.2011р. у випадку порушення строку, зазначеного в п.2.3. даного договору, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, а також, згідно зі ст.625 ЦК України, виплачує постачальникові 24% річних від неоплаченої в строк суми. Сплата неустойки не звільняє покупця від обовязку сплатити постачальникові вартість отриманого товару, а так само відшкодувати йому всі збитки, повязані з порушенням строку оплати.

Відповідно до п.6.1. договору поставки №220024 від 01.01.2011р. договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2011р., але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Припинення дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх зобовязань, передбачених цим договором, які не були виконані на момент його припинення, а також не звільняє сторони від відповідальностіза невиконання таких зобовязань.

На виконання умов зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" поставило товар Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за видатковою накладною №20004497 від 18.02.2011р. на суму 9449,18грн.

Позивачем направлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 претензію №383 від 14.07.2011р. щодо перерахування за реквізитами позивача суми заборгованості у розмірі 10798,99грн.

У звязку з невиконанням прийнятого на себе зобовязання за договором поставки №220024 від 01.01.2011р. щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом до Фізичній особі-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з основного боргу за договором поставки №220024 від 01.01.2011р. у розмірі 9449,18грн., 718,27грн. пені та 24% річних у сумі 1112,16грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266, 268 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" на виконання умов договору поставки №220024 від 01.01.2011р. здійснило поставку товару Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на загальну суму 9449,18грн., про що свідчить видаткова накладна №20004497 від 18.02.2011р.

Проте Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в порушення умов п.2.3 розділу 2 договору поставки та норм чинного законодавства України не виконав прийняте на себе зобовязання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати за товар протягом 14 календарних днів від дати поставки товару, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 9449,18грн.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповіднодо п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Статтею ст.549 цього кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.4.2. зазначеного розділу у випадку порушення строку, зазначеного в п.2.3. даного договору, покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, а також, згідно зі ст.625 ЦК України, виплачує постачальникові 24% річних від неоплаченої в строк суми. Сплата неустойки не звільняє покупця від обовязку сплатити постачальникові вартість отриманого товару, а так само відшкодувати йому всі збитки, повязані з порушенням строку оплати.

Тобто умови про відповідальність згідно п.4.2. договору сторонами узгоджено на основі вільного волевиявлення та відповідають загальним умовам виконання господарських зобовязань відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, яка передбачає обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і у порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

За змістом ст.230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, на виконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Вказана норма Господарського кодексу України не ставить застосування штрафних санкцій в залежність від виду господарського зобовязання (грошове чи негрошове).

Оскільки порушення встановлених строків постачання товару за договором є неналежним виконанням господарського зобовязання, сторонами правомірно встановлена відповідальність за це порушення.

Викладене відповідає положенням Цивільного кодексу України, відповідно до п.3 якої однією із засад цивільного законодавства є свобода договору; та умовам ст.6 Цивільного кодексу України, сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не виконані зобовязання з своєчасної оплати за отриманий товар у строки, визначені у п.2.3 договору, тому вимога позивача про стягнення пені, 24% річних від неоплаченої в строк суми та їх розмір, відповідає умовам п.4.2 договору та вимогам п.4 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного кодексу України.

Таким чином позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості з основного боргу за договором поставки №220024 від 01.01.2011р. у розмірі 9449,18рн., 718,27грн. пені та 24% річних у сумі 1112,16грн., обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 112,80грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах на суму 236грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11279,61 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" (код ЄДРПОУ 23863399; адреса: 65020, м.Одеса, вул. Л.Толстого, 30; р/р26007000061209 в ПАТ “Укрсоцбанк”, МФО 300023) загальну заборгованість у сумі 11279,61грн., яка складається з заборгованості з основного боргу у сумі 9449,18рн., 718,27грн. пені та 24% річних у сумі 1112,16грн.; витрати по сплаті державного мита у розмірі 112,80грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя О.Ю.Оборотова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.10.2011р.