Рішення № 18783839, 17.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2011 р.Справа № 34/17-3137-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Орг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закритого акціонерного товариства "Єврофінанс"

про стягнення 25536,99грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності від 01.03.11р. В судове засідання 17.10.11р. не зявилися.

від відповідача: ОСОБА_2, засновник. В судове засідання 17.10.11р. не зявилися.

від третьої особи: не зявилися.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Орг" заборгованості по щомісячним лізинговим платежам у сумі 20163,14грн., 3% річних у розмірі 155,46грн., 470,90грн. інфляційних витрат та 754,55грн. пені; про розірвання договору фінансового лізингу від 23.04.08р. №LA08000184; про зобовязання відповідача повернути предмет договору фінансового лізингу від 23.04.08р. №LA08000184 - транспортний засіб „ТАТА LРТ6 13/38” (номер кузова Y6D38132785L73140, реєстраційний номер АА9813 НЕ).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3137-2011, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закрите акціонерне товариство "Єврофінанс".

В судовому засіданні 23.09.2011р. позивач звернувся до суду із клопотанням про часткову відмову від позову (вх№33255/2011 від 23.09.2011р.) в частині вимог щодо розірвання договору фінансового лізингу від 23.04.08р. №LA08000184 та зобовязання повернути предмет лізингу в звязку з односторонньою відмовою позивача від договору та повернення відповідачем позивачу предмету лізингу транспортного засобу „ТАТА LРТ6 13/38” номер кузова Y6D38132785L73140, реєстраційний номер АА9813НЕ. Також позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог (вх№33256/2011 від 23.09.2011р.), згідно яких збільшив суму заборгованості по щомісячним лізинговим платежам до 24156,08грн.

Відповідач проти позову заперечує в частині стягнення заборгованості по щомісячним лізинговим платежам, 3% річних, інфляційних витрат та пені з підстав, викладених у відзиві на позов (вх№33253/2011 від 23.09.2011р.) з огляду на те, що позивач не зміг підтвердити своє право на предмет лізингу та не підтвердив відсутність арешту на транспортний засіб, у зв'язку з чим відповідач не міг вільно користуватись транспортним засобом про що повідомив позивача листом від 15.03.2011р. вих№15/03.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

23.04.2008р. між Закритим акціонерним товариством „Єврофінанс” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Орг" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №LA08000184 строком на 60 місяців, згідно умов якого Лізингодавець зобовязується надати, а Лізингоодержувач прийняти предмет лізингу - транспортний засіб „ТАТА LРТ6 13/38” (номер кузова Y6D38132785L73140), реєстраційний номер АА9813НЕ вартістю 115070грн.

Пунктом 2.1. зазначеного договору сторони визначили, що всі додатки до цього договору є його невідємними частинами.

Відповідно до п.3.1. даного договору всі платежі згідно цього договору мають бути нараховані та сплачені в українській гривні із урахуванням умов, вказаних у цьому договорі та Додатку №2 до цього договору. Всі платежі можуть бути змінені Лізингодавцем у відповідності до умов, вказаних у цьому договорі та Додатку №2 (п.3.2. договору).

За п.3.3. зазначеного договору згідно пп.3.2.2. Закону України „Про податок на додану вартість” комісія, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ оподатковується ПДВ.

Пунктом 3.4. вказаного договору сторони погодили лізингові платежі, а саме: одноразові платежі 28767,5грн. перший платіж, щомісячні платежі 3472,01грн. (відшкодування вартості предмету лізингу 1438,38грн., банківські відсотки та комісія 2033,63грн.).

За п.8.1. Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №LA08000184 від 23.04.2008р. нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі ТЗ, але не пізніше 5 днів з дня повідомлення Лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі.

Згідно п.8.2. цього додатку лізингоодержувач зобовязується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно договору протягом 5 днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений в договорі та виставленому рахунку-фактурі. Неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобовязання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Перший лізинговий платіж лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця в строк, що не перевищує 3 дні з дати отримання відповідного рахунку; щомісячні лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем щомісячно у відповідності до п.8.2. цього додатку до договору.

Відповідно до п.8.8. Додатку №2 до Договору фінансового лізингу №LA08000184 від 23.04.2008р. датою сплати будь-якого платежу є дата фактичного надходження коштів на поточний рахунок Лізингодавця.

20.05.2008р. сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу №LA08000184 від 23.04.2008р., пунктом 1 якої, відповідно до п.8.7. додатку 2 до цього договору змінено вартість предмета лізингу на 117640грн. та щомісячні платежі 3557,58грн., у тому числі відшкодування вартості предмету 1481,21грн., відсотки та комісія 2076,37грн. Відповідно до зазначеної додаткової угоди датою повернення транспортного засобу з нормальним зносом, комплектацією та додатковим обладнанням сторони визнали 01.06.2013р.

За актом приймання-передачі від 02.06.2008р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу. Відповідно до зазначеного акту приймання-передачі датою повернення транспортного засобу з нормальним зносом, комплектацією та додатковим обладнанням сторони визнали 01.06.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Закритим акціонерним товариством „Єврофінанс” були виставлені відповідачу рахунки-фактури по сплаті лізингових платежів №СФ-0009332 від 24.12.2010р. на суму 3000,73грн., №СФ-0009333 від 24.12.2010р. на суму 1190,65грн.

В свою чергу, 10.01.2011р. між Закритим акціонерним товариством „Єврофінанс” (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із положенням договорів лізингу, зокрема, договору фінансового лізингу №LA08000184 від 23.04.2008р., укладеного між первісним кредитором та лізингоодержувачем.

Відповідно до п.1.2. вказаного договору за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів визначених основним договором. За п.1.3. зазначеного договору до нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основних договорів боржником.

10.01.2011р. між Закритим акціонерним товариством „Єврофінанс” (первісний лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ" (новий лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Орг" (лізингоодержувач) укладено, підписано та скріплено печатками сторін додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №08000184 від 23.04.2008р., згідно якої у звязку зі зміною власника предмета лізингу та на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.01.2011р., лізингодавцем по договору вважається Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ", у звзку з чим до договору лізингу внесені відповідні реквізити (п.2 цього додатку).

Згідно п.3 зазначеної додаткової угоди всі лізингові платежі та заборгованість за ними з 10.01.2011р. підлягають сплаті на поточний рахунок нового лізингодавця. Новий лізингодавець приймає на себе всі права та обовязки первісного лізингодавця за договором (п.4 цієї додаткової угоди).

Пунктом 7 вказаної додаткової угоди лізингоодержувач і новий лізингодавець підписанням цієї додаткової угоди підтвердили свою згоду на виконання один перед одним своїх зобовязань за договором у повному обсязі.

Пунктом 10 зазначеної додаткової угоди внесені зміни до п.8.2 додатку №2 до договору з викладенням його у новій редакції, а саме: „8.2. Лізингоодержувач зобовязується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з договором фінансового лізингу протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений у договорі чи виставленому рахунку. Неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобовязання своєчасно сплачувати лізингові платежі згідно договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у договорі вказана валюта контракту долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривню на дату виставлення відповідного рахунку. Конвертовані платежі нараховуються у відповідності до офіційного курсу відповідної валюти, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку”.

В подальшому, рахунки-фактури по сплаті лізингових платежів №8000184/4 від 25.02.2011р. на суму 3992,94грн., №8000184/6 від 22.04.2011р. на суму 3992,94грн., №8000184/7 від 25.05.2011р. на суму 3992,94грн., №8000184/8 від 24.06.2011р. на суму 3992,94грн., №8000184/9 від 25.07.2011р. на суму 3992,94грн. виставлені відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ".

Згідно наявного в матеріалах справи акту повернення предмету лізингу від 01.08.2011р., підписаного та скріпленого печатками сторін, ТОВ "Про Орг" добровільно повернуло, а ТОВ "Н-ЛІЗИНГ" прийняло транспортний засіб „ТАТА LРТ6 13/38” (номер кузова Y6D38132785L73140).

Крім того, листами від 05.08.2011р. вих№№2011/08-002, 2011/08-003 позивач повідомив відповідача про припиненння нарахування щомісячних лізингових платежів за договором фінансового лізингу №LA08000184 від 23.04.2008р. у звязку із розірванням останнього та поверненням предмету лізингу.

Посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Про Орг" умов договору фінансового лізингу від 23.04.08р. №LA08000184 з врахуванням додаткової угоди №2 від 10.01.2011р. та договору про відступлення права вимоги від 10.01.2011р. щодо своєчасного внесення лізингових платежів у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворився борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ" у сумі 24156,08грн. згідно надісланих рахунків-фактур №СФ-0009332 від 24.12.2010р., №СФ-0009333 від 24.12.2010р., №8000184/4 від 25.02.2011р., №8000184/6 від 22.04.2011р., №8000184/7 від 25.05.2011р., №8000184/8 від 24.06.2011р., №8000184/9 від 25.07.2011р., позивач звернувся до суду з даним позовом з врахуванням уточнень про стягнення заборгованості по щомісячним лізинговим платежам у сумі 24156,08грн., 3% річних у розмірі 155,46грн., 470,90грн. інфляційних витрат та 754,55грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритих судових засіданнях присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом (ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 2 ст.806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору (ст.12).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч.1 ст.632 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, предмет лізингу був переданий відповідачу відповідно до умов договору. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Про Орг", в порушення умов договору фінансового лізингу від 23.04.08р. №LA08000184 з врахуванням додаткової угоди №2 від 10.01.2011р. та договору про відступлення права вимоги від 10.01.2011р., не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів.

Разом з тим, заперечуючи позовні вимоги, відповідач до відзиву на позов надав листа від 15.03.2011р. вих№15/03 згідно якого повідомив позивача про неможливість користування транспортним засобом внаслідок знаходження останнього під арештом.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Належних та допустимих доказів неможливості використання транспортного засобу „ТАТА LРТ6 13/38” номер кузова Y6D38132785L73140, реєстраційний номер АА9813 НЕ, відповідач суду не надав.

Разом з тим, на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 26.09.2011р. щодо надання відомості щодо наявності арешту на транспортний засіб „ТАТА LРТ6 13/38” номер кузова Y6D38132785L73140, реєстраційний номер АА9813 НЕ у період з грудня 2010р. по липень 2011р., Одеська філія Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України надіслало на адресу суду (вх.25678/2011 від 17.10.2011р.) розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 11.10.2011р. №33302324, відповідно до якого на підставі постанови Донецького Апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. у справі №26/413/10, порушеної за заявою ЗАТ "Єврофінанс" про банкрутство, 25.03.2011р. реєстратором внесено запис про обтяження (застави) та заборони відчуження рухомого майна, що належить банкруту ЗАТ "Єврофінанс", зокрема, на вищезазначений транспортний засіб.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначеною постановою Донецького Апеляційного господарського суду від 28.02.2011р. у справі №26/413/10 скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.01.2011р., якою задоволено клопотання ліквідатора банкрута, скасовані усі обмеження по розпорядженню майном банкрута ЗАТ "Єврофінанс", а також знято усі обтяження (застави) та заборони відчуження нерухомого та рухомого майна, що належить банкруту ЗАТ "Єврофінанс", зокрема, на транспортний засіб „ТАТА LРТ6 13/38” номер кузова Y6D38132785L73140, реєстраційний номер АА9813 НЕ.

Відповідно до ст.8 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло обтяження, боржник, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, може використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження. При користуванні предметом обтяження боржник повинен не припускати погіршення його стану та необґрунтованого зменшення вартості понад норми амортизації (зносу).

У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.8.9. Додатку №2 до договору фінансового лізингу №LA08000184 від 23.04.2008р., у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця пеню виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязань.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на зазначене, а також те, що обтяження та заборона відчуження не стосується правомочностей користування майном, яке перебуває у володінні лізингоодержувача, недоведеність тверджень відповідача з посиланням на належні та допустимі докази неможливості користування предметом лізингу за період виникнення заборгованості, перевірив розрахунок 3% відсотків річних, інфляційних та пені, уточнені позовні вимоги про стягнення заборгованості по щомісячним лізинговим платежам у сумі 24156,08грн., 3% річних у розмірі 155,46грн., 470,90грн. інфляційних витрат та 754,55грн. пені, підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. а, б п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”№7-93 від21.01.1993р. (із змінами та доп.) з позовних заяв майнового характеру, ставка державного мита складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500грн.); з позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85грн.).

Згідно ч.1 ст.8 зазначеного Декрету у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю.

Так, в позовній заяві позивачем крім вимоги майнового характеру, що оплачується окремо, обєднано дві вимоги немайнового характеру, повязаних між собою підставами виникнення: про розірвання договору фінансового лізингу та про зобовязання повернути предмет договору фінансового лізингу. В даному випадку державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру, тоді як позивачем оплачено державне мито у розмірі 170грн. (85*2).

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене державне мито у сумі 85грн.

В свою чергу, приймаючи до уваги, що в процесі розгляду справи позивач відмовився від позову на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог немайнового характеру, державне мито в цій частині поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.22, 32, 33, 44, 49, 78, п.4 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Орг" (код 32716276; адреса: 65111, м.Одеса, просп.Добровольського, 122, кв.257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ" (код 37258463; адреса: 02068, м.Київ, вул. Княжий затон, 4) основний борг у сумі 24156(двадцять чотири тисячі сто пятдесят шість)грн.08коп., пеню у сумі 754(сімсот пятдесят чотири)грн.55коп., 3% річних у розмірі 155(сто пятдесят пять)грн.46коп., витрати від інфляції в розмірі 470(чотириста сімдесят)грн.90коп., витрати по сплаті державного мита на суму 255(двісті пятдесят пять)грн.36коп., витрати на ІТЗ судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. Припинити провадження у справі №34/17-3137-2011 в частині позовних вимог про розірвання договору фінансового лізингу від 23.04.08р. №LA08000184 та про зобовязання відповідача повернути предмет лізингу - транспортний засіб „ТАТА LРТ6 13/38” (номер кузова Y6D38132785L73140, реєстраційний номер АА9813 НЕ).

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ" (код 37258463; адреса: 02068, м.Київ, вул. Княжий затон, 4) довідку про повернення з державного бюджету України на підставі ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”№7-93 від21.01.1993р. надмірно сплачене державне мито на суму 85(вісімдесят пять)грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 21.10.2011р.