Рішення № 18783781, 21.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________ Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2011 р.Справа № 34/17-3133-2011 За позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Іллічівський олійножировий комбінат"

про стягнення 831834,44грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності №97 від 20.09.10р.;

від відповідача: не зявилися;

В судовому засіданні 23.09.2011р. у справі оголошено перерву до 07.10.2011р. до 10год.00хв., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Іллічівський олійножировий комбінат" заборгованості з основного боргу у розмірі 783752,25грн., пені у розмірі 35893,12грн., 7% додаткового штрафу у розмірі 38107,25грн., інфляційні розмірі 1388,17грн., 3% річних у розмірі 2950,12грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3133-2011.

В судовому засіданні 23.09.2011р. представник позивача звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог(вх№33205/2011), у звязку із частковою оплатою заборгованості відповідачем, згідно якої просить стягнути з останнього 690277,75грн. заборгованості за виконані роботи (надані послуги), пеню у сумі 35893,12грн., штраф у сумі 38107,25грн., інфляційні у сумі 1388,17грн. та 3% річних у сумі 2950,12грн.

06.10.11р. позивач подав до канцелярії суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 29.09.11р. вих.№977/20.3-73139 (вх№34571/2011), згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість з основного боргу у розмірі 690277,75грн., пеню у розмірі 78826,94грн., 7% додаткового штрафу у розмірі 54862,65грн., інфляційні у розмірі 1388,17грн. та 3% річних у розмірі 6478,93грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2011р. строк розгляду справи №34/17-3133-2011 продовжено по 23.10.11р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2011р. здійснено процесуальне правонаступництво, замінено Відкрите акціонерне товариство "Іллічівський олійножировий комбінат" на Публічне акціонерного товариства "Іллічівський олійножировий комбінат".

Відповідач позов частково не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов від 23.09.2011р. (вх№33204/2011), додатку до відзиву вих№620 від 19.10.2011р. (вх№36196/2011 від 20.10.2011р.). Так, відповідач вважає що відповідно до вимог ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня та передбачений договором штраф у розмірі 7% суперечить вимогам ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.12.2007р. між Державним підприємством „Іллічівський морський торговельний порт”(Порт) та ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат”(Вантажовласник) укладений договір №295-Т/272/21/Е, відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, Порт за завданням Вантажовласника приймає на себе зобовязання по наданню останньому комплексу послуг по організації перевалки через причал №21 Порту вантажів, що надійшли на адресу або, що відвантажуються Вантажовласником, а також інші послуги, повязані з перевалкою, а Вантажовласник, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобовязується сплатити вказані послуги.

Відповідно до пп.2.2.1. п.2.1 зазначеного договору Вантажовласник до 20 числа місяця, який передує в заявці Вантажовласника порту на приймання і поставку під завантаження/відвантаження до причалу №21 порту суден, замовлених до підходу на адресу Вантажовласника, інформує порту письмовій формі щодо подачі суден.

Відповідно до пп.2.3.8. п.2.3 Вантажовласник зобовязаний своєчасно оплачувати виконані Портом послуги по цінам та в строки, вказані в розділі 3 цього договору.

Згідно п.п.3.1., 3.2., 3.6. розділу 3 договору, Вантажовласник сплачує Порту вартість послуг Порту по діючим в Порту правилам та ставкам, в тому числі: вартість відвантаження вантажу з судна та його завантаження на інші види транспорту по діючим акордним ставкам у відповідності із „Збірником тарифів”, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995р. №392, а саме: експорт соняшникової олії 1,9дол.США за кожну тону переробленого вантажу; імпорт тропічних олій 1,9дол.США за кожну тону переробленого вантажу; транзитні вантажі: тропічна олія 1,5дол.США за кожну тону переробленого вантажу. Плата за навантажувально-розвантажувальні роботи та інші платежі, за винятком плати за зберігання, розраховується за тарифами і ставкам, що діють на день накладення на коносамент або накладну цієї відправки календарного штампеля пункту відправлення. Вартість транспортно-експедиторського обслуговування, що здійснюється Портом, за місцевим тарифом, а саме: 0,54грн. (0,1дол.США) за кожну тону переробленого вантажу. Вартість послуг Порту за цим договором сплачується попередньо в обємі запланованої відправки не пізніше пяти календарних днів до її фактичного здійснення на підставі виставленого Портом рахунку. Кінцевий розрахунок Вантажовласник проводить протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку. Сторони дійшли згоди, що моментом виставлення рахунку є або дата вручення рахунку представнику Вантажовласника, що наділений повноваженнями у відповідності з оформленою довіреністю або дата направлення рахунку Портом Вантажовласнику листом на замовлення з повідомленням про вручення та описом вкладення конверту, з відміткою на ньому поштової організації, або вручається уповноваженій посадовій особі Вантажовласника з відміткою про вручення на копії заявки, з підписом цієї посадової особи та печаткою Вантажовласника.

Відповідно п.6.6. вказаного розділу за порушення строків оплати, обумовлених в п.3.6. Договору, Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі 0,1% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 діб додатково стягується штраф в розмірі семі процентів від вказаної суми.

Згідно п.7.1. договору цей договір вступає в силу з дати укладання договору та діє до 31.12.2008р. Зокрема, із закінченням строку дії цього договору він може бути розірваний, або продовжений сторонами на тих же, або інших умовах.

Додатковою угодою до договору від 03.06.2010р. сторони погодили внесення змін до п.2.3. договору та розділу 6 зазначеного договору.

Додатковою угодою до договору від 25.08.2009р. сторони погодили внесення змін до п.п.2.2., 3.2. вказаного договору, юридичної адреси та банківських реквізитів Порту.

На виконання умов договору №295-Т/272/21/Е від 29.12.07р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт” виконало роботи по перевалці вантажу, згідно експортних доручень, наданих ВАТ „Іллічівський олійножировий комбінат”, вартість яких складає 783752,25грн., а останнє прийняло виконані роботи на підставі підписаних та скріплених печатками сторін без зауважень актів приймання-передачі виконаних послуг від 28.04.2011р. на суму 39982,92грн., від 10.05.2011р. на суму 71772,06грн., від 20.05.2011р. на суму 53491,58грн., від 06.06.2011р. на суму 72081,94грн., від 15.06.2011р. на суму 79835,50грн., від 25.06.2011р. на суму 159527,33грн.

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу рахунки для оплати за отримані роботи по перевалці вантажу на загальну суму 783752,25грн, а саме: №Е/14347 від 20.04.2011р. на суму 307060,92грн., №Е/17510 від 28.04.2011р. на суму 39982,92, №Е/19350 від 10.05.2011р. на суму 71772,06грн., №Е/20691 від 20.05.2011р. на суму 53491,58грн., №Е/23018 від 06.06.2011р. на суму 72081,94грн., №Е/23259 від 15.06.2011р. на суму 79835,50грн., №Е/25304 від 25.06.2011р. на суму 159527,33грн.

Під час розгляду справи, по виставленим позивачем рахункам №Е/17510 та Е/20691 відповідачем сплачено 93474,50грн. згідно платіжних доручень від 09.09.2011р. №841 на суму 39982,92грн. та №847 на суму 53491,58грн.

Посилаючись на несвоєчасне та не в повному обсязі виконання відповідачем взятого на себе за договором обовязку щодо оплати заборгованості за отримані послуги за договором №295-Т/272/21/Е від 29.12.07р., позивач, з врахуванням часткової оплати заборгованості, звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з основного боргу у розмірі 690277,75грн., пеню у розмірі 78826,94грн., 7% додаткового штрафу у розмірі 54862,65грн., інфляційні у розмірі 1388,17грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 6478,93грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання це вид цивільних правовідносин.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовником) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони в договорі №295-Т/272/21/Е від 29.12.07р. узгодили строк внесення оплати, зокрема, відповідно до п.3.6. названого договору кінцевий розрахунок Вантажовласник проводить протягом 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку.

Проте, відповідач допустив порушення строків виконання зобовязання з оплати за отримані послуги, отже, порушив взяті на себе зобовязання всупереч приписів ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги з врахуванням поданих уточнень щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 690277,75грн., 3% річних у розмірі 6478,93грн. за період з 07.06.2011р. по 05.10.2011р. та інфляційних у розмірі 1388,17грн. за період з 07.06.2011р. по 08.08.2011р. розрахованих з врахуванням здійснених проплат, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобовязання вчиняється у письмовій формі.

За змістом п.1 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України юридичні особи є субєктами господарювання, особливості регулювання майнових відносин яких відповідно до п.2 ст.4 Господарського кодексу України визначені цим Кодексом.

З огляду на приписи названого законодавства норми Цивільного кодексу України застосовуються до господарських відносин з урахуванням спеціальних норм Господарського кодексу України.

Сторони у справі є субєктами господарювання, правовідносини яких регулюються договором, умовами якого обгрунтовані позовні вимоги та зміст якого сторонами визначений на свій розсуд.

Як вже зазначалося вище, відповідно п.6.6. договору №295-Т/272/21/Е від 29.12.07р. за порушення строків оплати, обумовлених в п.3.6. Договору, Вантажовласник сплачує Порту пеню в розмірі 0,1% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 діб додатково стягується штраф в розмірі семі процентів від вказаної суми.

Тобто умови про відповідальність згідно п.6.6. договору сторонами узгоджено на основі вільного волевиявлення та відповідають загальним умовам виконання господарських зобовязань.

Викладене відповідає положенням Цивільного кодексу України, відповідно до ст.3 якої однією із засад цивільного законодавства є свобода договору та умовам ст.6 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідачем не виконані зобовязання з своєчасної оплати за отриманий товар у строки, визначені у п.3.6 договору, тому перевіривши правильність розрахунку позивача за період з 07.06.2011р. по 05.10.2011р., вимога позивача про стягнення пені у розмірі 0,1% від суми прострочених платежів за кожен день прострочення та 7% штрафу за прострочення більш ніж 30 діб від суми прострочення, відповідає умовам п.6.6. договору та вимогам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно стст.32,33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, уточнені позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення з відповідача заборгованості за договором №295-Т/272/21/Е від 29.12.07р. у сумі 690277,75грн., пені у розмірі 78826,94грн., 7% додаткового штрафу у розмірі 54862,65грн., інфляційних у розмірі 1388,17грн. та 3%річних у розмірі 6478,93грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах.

Керуючись ст.ст.44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Іллічівський олійножировий комбінат” (код 31541451; адреса: 68001, Одеська область м. Іллічівськ, вул.Транспортна, 45) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (код 01125672; адреса: 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6) заборгованість за договором №295-Т/272/21/Е від 29.12.07р. у сумі 690277(шістсот девяносто тисяч двісті сімдесят сім)грн.75коп., пеню у розмірі 78826(сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять шість)грн.94коп., 7% додаткового штрафу у розмірі 54862(пятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят дві)грн.65коп., інфляційні у розмірі 1388(одна тисяча триста вісімдесят вісім)грн.17коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 6478(шість тисяч чотириста сімдесят вісім)грн.93коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 9253(девять тисяч двісті пятдесят три)грн.10коп. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 236(двісті тридцять шість)грн..

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 21.10.2011р.