Рішення № 18783673, 19.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2011 р.Справа № 26/17-3767-2011 Господарський суд Одеської області у складі : судді Никифорчука М.І.

при секретареві Черновій О.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 23.11.2010р.;

Від відповідача: не зявився;

Від 3-ї особи: ОСОБА_1 за довіреністю від 18.10.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Комсомолець";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім";

про стягнення 137469,44 грн., -

у с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( далі -ФОП ) звернувся із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Комсомолець»( далі Відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапс-Ексім" про стягнення сум основного боргу в розмірі 102000,02 грн., інфляційних - 14790,00 грн., пені - 17326,03 грн., 3% річних за користування коштами - 3353,42 грн. посилаючись на наступне.

01 травня 2010 р. між TOB «РАПС-ЕКСІМ»та ВАТ «Комсомолець»було укладено договір купівлі продажу ( далі Договір ), відповідно до якого TOB «РАПС-ЕКСІМ»(продавець) зобов'язався поставити органічні добрива «Вермістім»та передати у власність покупця - ВАТ «Комсомолець», в свою чергу останній зобов'язався сплатити за поставлений товар в повному обсязі в розмірі 102000,02 грн.

На виконання зобов'язання по Договору TOB «РАПС-ЕКСІМ» по видатковій накладній № РН-0000038 від 20 травня 2010 р. та довіреності до неї серії 12AAA №007225 отримав 6000 л. органічних добрив «Вермістім» вартістю 102000,02 грн.

До теперішнього часу Відповідач оплату товару не здійснив.

19 липня 2011р. між ТОВ «Рапс - Ексім»(первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Новий кредитор), укладено договір про відступлення права вимоги за яким Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором купівлі-продажу б/н від 01.05.2010р., а Новий кредитор приймає право вимоги, що належне Первісному кредитору за основним договором.

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно п.1 ч.І статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.І статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачеві нараховано : інфляційних за період з серпня 2010 р. по червень 2011 р. в сумі 14790 грн., пені в сумі 17326,03 грн. за 400 днів ( період з 20.07.2010 р. по 25.07.2011 р.) виходячи з подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 15.5 % та 3% річних за користування коштами за 400 днів ( період з 20.07.2010 р. по 25.07.2011 р.) в розмірі - 3353,42 грн.

Відповідач в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, тому господарський суд розглядає справу згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника Позивача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи приведені вище Позивачем обставини справи повністю підтверджуються наявними у справі доказами - вищевказаним договором, видатковою накладною.

Проаналізувавши вказані докази суд вважає їх такими, що не викликають сумніву та є такими, що доводять наявність боргу у Відповідача перед Позивачем за отриманий товар.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає його до уваги, лише відносно розрахунку інфляційних, щодо розрахунку 3% річних та пені то наданий розрахунок не приймається взагалі виходячи з такого.

Як зазначено у розрахунку, позивач нарахував 3% річних за період з 20.07.2010 р. 25.07.2011 р. зазначивши при цьому цей період як 400 днів. Проте цей період складає 370 днів. Отже і нарахування слід здійснити за 370 днів. Тобто за 370 днів прострочення у розмірі 3% річних складає 3101,91грн. ( 102000,02 грн. х3% : 365днів х 370днів)

Щодо нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 15,5 % суд не погоджується, оскільки п.п. 5.1, 5.2 Договору передбачений розмір пені складає 0,5% від несплаченої суми поставленого товару.

Крім того, суд не погоджується із періодом нарахування пені, зазначеним у розрахунку - за 400 днів.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, пеня нараховується за 6 місяців тобто 180 днів.

Отже, відповідно п.п. 5.1, 5.2 Договору розмір пені складає 251,46 грн. (102000,02 грн. х 0,5 % : 365 х 180).

Відносно нарахування інфляційних суд погоджується із приведеним розрахунком.

Зворотнього відповідач в порядку ст. 33 ГПК України не довів.

Підсумовуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними наявними у справі вищевказаними доказами і тому позов підлягає задоволенню частково з урахуванням перерозрахунку розміру сум пені та 3% річних.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комсомолець»( 68402, Одеська область, м. Арциз, вул. Комсомольська буд. 30, ОКПО 00413133, п\р 26003012742001, МФО 320940, ПАТ Кипрс Банк м. Одеса) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) боргу в розмірі 102000 (сто дві тисячі) грн. 02 коп., інфляційних 14790 (чотирнадцять тисяч сімсот девяносто) грн., пені - 251 (двісті пятдесят одна) грн. 46 коп., 3% річних за користування коштами 3101 (три тисячі сто одна) грн. 91 коп., державного мита в розмірі 1201 (одна тисяча двісті одна) грн. 43 коп. та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 206 (двісті шість) грн. 26 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Суддя Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 24.10.2011 р.