Рішення № 18783389, 20.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2011 р.Справа № 35/17-3331-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про виселення та стягнення 17131,19грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_4, довіреність №257/03-УМ-11 від 29.08.11р.;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення площею 150кв.м у торговельному центрі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 та стягнення заборгованості у розмірі 17131,19грн., а саме: суми боргу по сплаті за суборенду та індексацію у розмірі 16477,48грн., та суми боргу за комунальні послуги у розмірі 653,71грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.11р. порушено провадження у справі №35/17-3331-2011.

Відповідач, проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Подав у судовому засіданні заяву(вх.№33630/2011 від 28.09.2011р.), згідно якої зазначає про те, що 01.02.2011р. Орендатором була зірвана фасадна реклама фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на вхідній стіні ТЦ ”Сімя”, що порушує п.6.1.4. договору №209/11. Крім того, 01.07.2011р. співробітниками ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" були зняті фасадні вивіски фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, та у звязку з реконструкцією повністю блокували роботу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Також зазначає про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є власником електричного кабелю, який протягнений між ТП2917 та ТЦ ”Сімя”, за адресою АДРЕСА_2 а також всі діючі в орендованому приміщенні вентиляційні, електричні та обігріваючі пристрої належать фізичній особі підприємцю ОСОБА_3.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.11.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (Орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Суборендар) було укладено договір суборенди частини нежитлового приміщення №209/11, згідно умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове користування, частину нежитлового приміщення площею 150кв.м, у торговельному обєкті Орендаря згідно із доданою схемою, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю Суборендаря та позначені в додатку №2 і додатку №3 даного договору.

Право користування майном Орендаря визначається договором №219/11 від 01.11.2009р. з власником майна Відкритим акціонерним товариством „Філадельфія".

Відповідно до п. 2.1 договору №209/11 від 01.11.2009р., договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобовязань за договором. Строк суборенди починається з дати підписання акту приймання-передачі обєкта суборенди в користування Суборендареві, який є невідємною частиною даного договору, та закінчується 01.10.2012р., який є останнім днем користування обєктом суборенди.

01.11.09р. згідно акту приймання-передачі до договору суборенди частини нежитлового приміщення №209/11 від 01.11.09р. Орендар, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД", передав, а Суборендар, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, прийняв в тимчасове користування, частину нежитлового приміщення в торговому обєкті Орендаря, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 150кв.м, згідно схеми, яка додається.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що кожна сторона має право в будь-який час розірвати договір, письмово попередивши про це іншу сторону за 30 днів, з обов'язковим проведенням взаєморозрахунків, передбачених цим договором, включаючи день фактичної передачі Об'єкта суборенди Орендареві.

01.11.2009р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що з 01.11.2009р. розмір місячної плати за договором складає 6060грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 3.1 вказаний розмір плати за суборенду є базовою ставкою, яка не враховує витрати Орендаря, повязані з утриманням Обєкта суборенди, в тому числі зі сплатою комунальних послуг, податків та обовязкових платежів. У випадку, якщо оплата додаткових послуг не включається в суму плати за суборенду, Суборендар оплачує ці послуги відповідно до виставлених Орендарем рахунків на протязі 3х календарних днів з моменту отримання рахунку.

У відповідності до п. 3.2 договору, плата за суборенду підлягає щомісячній індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистики України. Якщо індекс інфляції за відповідний місяць буде нижчим ніж 100%, він враховується сторонами на рівні 100% по відношенню до попереднього місяця.

Відповідно до п. 3.4 договору, поточна плата за суборенду сплачується Суборендареві авансом, до 5-го числа поточного місяця за наступний місяць. Часткова оплата за користування обєктом суборенди прирівнюється сторонами до несплати платежів за суборенду.

Згідно п. 4.3. договору, в останній день строку суборенди, або в день дострокового розірвання договору, Суборендар повинен повернути Орендареві об'єкт суборенди в справному стані з урахуванням нормального зносу, який вважається поверненим з моменту підписання сторонами Акта приймання - передачі (повернення).

В порушення вищезазначених умов договору, Суборендар не сплачував плату за суборенду та комунальні послуги.

Керуючись п. 2.3. договору, 17.06.11р. засобами телеграфного зв'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" було направлено фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 повідомлення про розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення (вих.№2133/6-УРПД від 17.06.11р.), яке було отримано останнім особисто 20.06.11р., що підтверджується повідомленням про вручення телеграми.

В порушення умов п.4.3. зазначеного договору відповідач не підписав Акт приймання - передачі (повернення) та не звільнив приміщення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" вже зверталося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення суми боргу з фізичної особи підприємця ОСОБА_3, а рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2011р. по справі №3/17-50-2011 позов було задоволено, та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 14383,64грн. за період з листопада 2009р. по січень 2011р.

Як вбачається з матеріалів справи (наданого розрахунку суми позовних вимог станом на липень 2011р.) відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, у звязку з чим за ним рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 17131,19грн.

Посилаючись на порушення відповідачем прийнятого на себе зобовязання за договором суборенди частини нежитлового приміщення №209/11 від 01.11.09р. щодо своєчасної сплати плати за суборенду, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення площею 150кв.м у торговельному центрі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 та стягнення заборгованості у розмірі 17131,19грн., а саме: суми боргу по сплаті за суборенду та індексацію у розмірі 16477,48грн., та суми боргу за комунальні послуги у розмірі 653,71грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання це вид цивільних правовідносин.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так судом встановлено, що в порушення умов зазначеного договору, договірні зобовязання щодо своєчасної сплати плати за суборенду виконувались не належним чином, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, у звязку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу по сплаті за суборенду та індексацію у розмірі 16477,48грн. станом на липень 2011р. та суми боргу за комунальні послуги у розмірі 653,71грн., є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та підлягають судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення площею 150кв.м у торговельному центрі, розташованому за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 93а.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 нежитлового приміщення площею 150кв.м у торговельному центрі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 суд вважає позовні вимоги щодо виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення площею 150кв.м у торговельному центрі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 правомірними, підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" про виселення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з нежитлового приміщення площею 150кв.м у торговельному центрі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 та стягнення заборгованості у розмірі 17131,19грн., а саме: суми боргу по сплаті за суборенду та індексацію у розмірі 16477,48грн., та суми боргу за комунальні послуги у розмірі 653,71грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено вище, позивачем згідно позовної заяви заявлено до стягнення заборгованість на загальну суму 17131,19грн. Згідно платіжного доручення №1098593 від 02.08.11р. позивачем сплачено державне мито у розмірі 398грн.

Разом з тим, відповідно до п.п. ”а”, ”в” п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”№7-93 від21.01.1993р. (із змінами та доп.) із позовних заяв майнового характеру, ставка державного мита складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів, ставка державного мита складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 85грн.).

Враховуючи, що позовна заява містить крім вимоги про виселення і вимогу про стягнення, зазначена позовна заява, оплачується державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру(171,31грн.+85грн.= 256,31грн.).

Згідно ч.1 ст.8 зазначеного Декрету у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст.47 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням надмірної сплати позивачем державного мита, слід видати останньому довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита на суму 141,69грн.(398грн.-256,31грн.=141,69грн.).

Згідно ч.4 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

За таких обставин, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 256,31грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (65069, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення площею 150кв.м у торговельному центрі, розташованому за адресою: м. Одеса, Дніпропетровська дорога, 93а.

3. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (65069, АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код ЄДРПОУ 32294926; р/р26004301349401 в Київській філії АБ”Південний”) суму боргу по сплаті за суборенду та індексацію у розмірі 16477 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят сім)грн.48коп., суму боргу за комунальні послуги 653(шістсот пятдесят три)грн.71коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 256(двісті пятдесят шість)грн.31коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код ЄДРПОУ 32294926; р/р26004301349401 в Київській філії АБ”Південний”) довідку про повернення з державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита на суму 141(сто сорок одну)грн.69коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 25.10.2011р.