Рішення № 18782978, 17.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2011 р.Справа № 35/17-3250-2011 За позовом Приватного підприємства "РАВ-ПЛЮС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ"

про стягнення 185900грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.08.11р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство "РАВ-ПЛЮС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ" про стягнення заборгованості у розмірі 185900грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.11р. порушено провадження у справі №35/17-3250-2011.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у звязку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

15.01.2008р. між Приватним підприємством "РАВ-ПЛЮС" (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ"(Комісіонер) було укладено договір комісії №12, відповідно до умов якого Комісіонер зобовязався від свого імені та за дорученням Комітента здійснити для Комітента за його рахунок купівлю офісної техніки та устаткування у комплектації згідно Додатку № 1, яке є невідємною частиною даного договору, за ціною яка не перевищує 200000грн.(п.1.1. договору).

Згідно п. 3.1. договору, вказані у п.1.1. даного договору зобовязання Комісіонер повинен виконати до 29.05.2009р.

Відповідно до п. 4.2.1. договору Комітент зобовязався внести до каси Комісіонера грошові кошти у розмірі 200000грн., у якості забезпечення виконання Комісіонером даного договору не пізніше трьох місяців з моменту підписання даного договору.

На виконання умов договору Приватним підприємством "РАВ-ПЛЮС" було внесено до каси Комісіонера 200000грн., згідно квитанцій до прибутково-касових ордерів: №7 від 16.01.08р., №8 від 17.01.08р., №9 від 18.01.08р., №10 від 21.01.08р., №11 від 22.01.08р., №12 від 23.01.08р., №13 від 24.01.08р., №14 від 25.01.08р., №15 від 28.01.08р., №16 від 29.01.08р., №17 від 30.01.08р., №18 від 31.01.08р., №20 від 01.02.08р., №21 від 04.02.08р., №22 від 05.02.08р., №23 від 06.02.08р., №24 від 07.02.08р., №25 від 08.02.08р., №26 від 11.02.08р., №26 від 12.02.08р.

В порушення умов зазначеного договору відповідач не здійснив купівлю офісної техніки та устаткування, у звязку з чим Приватним підприємством "РАВ-ПЛЮС" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ" направлено претензію від 26.06.2009р. з вимогою повернути заборгованість.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На вимогу Комітента Комісіонер частково повернув Комітенту 10000грн., згідно квитанції до прибутково-касового ордеру №17 від 27.08.09р., та 4100грн. згідно квитанції до прибутково-касового ордеру №18 від 28.08.09р., всього на суму 14100грн.

В підтвердження виконання зобовязань за договором комісії №12 від 15.01.2008р. позивач надав суду підписаний обома сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.08.2009р., згідно якого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 185900грн.

Приватне підприємство "РАВ-ПЛЮС" надіслало 30.10.09р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ" повторну претензію щодо необхідності повернути заборгованість у сумі 185900грн.

13.11.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ" надіслало на адресу Приватного підприємства "РАВ-ПЛЮС" лист, згідно якого повністю визнає заборгованість у розмірі 185900грн., та зобовязалося повернути отримані грошові кошти згідно акту звірки від 28.08.2009р. не пізніше 20.11.2009р.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 185900грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу України, Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 28.08.2009р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ" рахується заборгованість у розмірі 185900грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судом встановлено наявність невиконання відповідачем умов договору комісії №12 від 15.01.2008р., а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ" не здійснено купівлю офісної техніки та устаткування, неповернення відповідачем позивачу 185900грн., у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 185900грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Приватного підприємства "РАВ-ПЛЮС" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ" про стягнення заборгованості у розмірі 185900грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 1859грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНІТА СИСТЕМ" (65012, м. Одеса, вул. Янчицького, буд. 7, код ЄДРПОУ 32417101) на користь Приватного підприємства "РАВ-ПЛЮС" (67801, Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул.Горького, буд.12-в, код ЄДРПОУ 35205996) суму основного боргу у розмірі 185900(сто вісімдесят пять тисяч девятсот)грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1859(одну тисячу вісімсот пятдесят девять)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 21.10.2011р.