Рішення № 18782976, 17.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2011 р.Справа № 35/17-3224-2011

За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

про стягнення 3731,94 грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 3731,94грн., а саме страхового відшкодування у розмірі 3199,43грн., пені у розмірі 285,32грн., 3%річних у розмірі 55,22грн., та індексу інфляції у розмірі 191,97грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2011р. порушено провадження у справі №35/17-3224-2011.

05.09.2011р. на адресу господарського суду Одеської області від позивача надійшла телеграма(вх.№30584/2011), згідно якої підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутністю представника позивача у судовому засіданні та прийняти рішення на підставі наявних у справі документів та доказів.

04.10.2011р. на адресу господарського суду Одеської області від позивача надійшла телеграма(вх.№34303/2011), згідно якої підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.09.2011р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у звязку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

20.05.09р. між Закритим акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" в подальшому перейменованому в Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів, Поліс №АТК 182904 страхування майнових інтересів власника автомобіля "Тоуоtа Аvensis", реєстраційний номер НОМЕР_2.

06.05.10р. на вул. Набережно-Хрещатицька в м. Києві сталася дорожньо транспортна пригода, за участю двох автомобілів: автомобіль "ВАЗ-21061" державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та застрахованим автомобілем "Тоуоtа Аvensis", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить страхувальнику.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11.06.2010р. по справі №3-5625/2010р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення в порядку ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

В результаті цієї пригоди автомобіль страхувальника отримав механічні пошкодження.

20.07.10р. спеціалістами ЗАТ"ПРОСТО-страхування" було складено розрахунок №3308 страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику, згідно з яким страхове відшкодування складає 3709,43грн., що розраховано згідно з Правилами, договором №АТК 182904 страхування транспортних засобів від 20.05.09р.

Зазначена вище подія була визнана страховою, про що 20.07.10р. складено Страховий акт.

26.03.10р. відповідно до платіжних доручень №10084 від 23.07.2010р. на суму 815грн. та №10085 від 22.08.2010р. на суму 2894,43грн. ЗАТ"ПРОСТО-страхування" виплатило страхове відшкодування в розмірі 3709,43грн.

ОСОБА_1 повідомив працівників ЗАТ"ПРОСТО-страхування" про те, що між ним та Закритим акціонерним товариством "Міська страхова компанія" був укладений договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та запропонував звернутись до вказаної страхової компанії для врегулювання питання відшкодування шкоди.

11.11.10р. співробітниками Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" було направлено регресну вимогу на суму 3709,43грн. до ЗАТ "Міська страхова компанія".

Листом від 06.12.10р. ЗАТ "Міська страхова компанія" повідомило про визнання регресної вимоги в розмірі 3199,43грн. (за вирахуванням франшизи - 510грн.).

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, регресна вимога з додатками була вручена уповноваженій особі 17.11.2010р., отже виплата страхового відшкодування мала бути здійснена до 17.12.2010р.

Відповідно до листа ЗАТ "Міська страхова компанія" вих.№1178-12, відповідач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування 06.12.2010р.

Однак, до теперішнього часу виплата страхового відшкодування проведена не була.

Вищевикладене зумовило звернення Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до суду з даним позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" заборгованості у розмірі 3731,94грн., а саме страхового відшкодування у розмірі 3199,43грн., пені у розмірі 285,32грн., 3%річних у розмірі 55,22грн., та індексу інфляції у розмірі 191,97грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Закону України “Про страхування” від 07.03.1996р. № 85/96-ВР, предметом страхування є цивільна відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Стаття 1 вказаного закону страхування - не вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На підставі норм ст. 35 вищезазначеного Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо у страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Згідно з п.37.1. ст.37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду, а відповідно до п. 37.2. ст.37 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Так, судом встановлено що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 3199,43грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у сумі 55,22грн. за період з 17.12.10р. по 17.07.11р., індексу інфляції у сумі 191,97грн. за період з 17.12.10р. по 17.07.11р.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, наданий позивачем розрахунок 3%річних, на думку суду, здійснений належним чином, тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних за період з 17.12.10р. по 17.07.11р. у розмірі 55,22грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку індексу інфляції за період з 17.12.10р. по 17.07.11р., суд вважає, що його здійснено неналежним чином, а тому судом було самостійно розраховано індекс інфляції, який підлягає задоволенню за період з грудня 2010р. по липень 2011р. у розмірі 172,70грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" пені в розмірі 285,32грн., розрахованої за період з 17.12.10р. по 17.07.11р.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобовязання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню за період з 17.12.2010р. по 18.06.11р. (за 183 днів прострочення) в сумі 248,64грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до відповідача Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 3199,43грн., пені у розмірі 248,64грн., 3%річних у розмірі 55,22грн., та індексу інфляції у розмірі 172,70грн.

За таких обставин, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита на суму 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65026, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.2-Б/1, код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена,10, код ЄДРПОУ 24745673, р/р 26503441 в „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 300335) страхове відшкодування в сумі 3199 (три тисячі сто девяносто девять)грн.43коп., пеню в сумі 248(двісті сорок вісім)грн.64коп., 3% річних в сумі 55(пятдесят пять)грн.22коп., індекс інфляції в сумі 172(сто сімдесят дві)грн.70коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102(сто дві)грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 21.10.2011р.