Рішення № 18782540, 03.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2011 р.Справа № 12/17-3392-2011 За позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі, якою є Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області; за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області; 2. ОСОБА_2.

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомості.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Бондаревський О.М. посвідчення НОМЕР_1 від 26.05.2011р.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої соби (Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області): ОСОБА_4 довіреність від 07.09.2011р.;

від тертьої особи (ОСОБА_2.): ОСОБА_2 за паспортом;

Суть спору: Прокурор Овідіопольського району Одеської області (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі, якою є Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області (надалі Прилиманська сільрада) звернувся до господарського суд Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3.) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,02 га, розташовану вАДРЕСА_1та знесення самовільно збудованого об'єкту нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1. Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (надалі - інспекція ДАБК) та ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/17-3392-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

До позовної заяви прокурором було додано заяву про забезпечення позову від 23.08.2011р., в якій судом було відмовлено з підстав її необґрунтованості та безпідставності.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, але в судове засідання не зявився, позиції щодо позову не надав.

Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників третіх осіб, суд встановив:

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Прокурор посилається на те, що Прокуратурою Овідіопольського району встановлено, що ФОП ОСОБА_3 в порушення ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», без одержання відповідного дозволу здійснила самовільне будівництво об'єкту нерухомості, а саме: самовільно реконструювала капітальне будівництво будівлі магазину з господарськими спорудами без дозволу на їх виконання. Зазначені роботи ведуться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, АДРЕСА_1, зазначені дії відповідачки порушують охоронювані права та інтереси Прилиманської сільської ради, не виконання вимог інспекції ДАБК в Одеській області, порушує права третьої особи -ОСОБА_2

Прокурор зазначає, що вказані дії Відповідача порушують вимоги, встановлені «Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000 року № 273, який діяв на час проведення перевірки, Законом України «Про планування і забудову територій», оскільки, пунктом 4 «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», реконструкція капітального будівництва торгівельного павільйону потребує оформлення в інспекції держархбудконтролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвільні документи на земельну ділянку, площа якої складає 0,02 га, на якій знаходиться торгівельний павільйон - відсутні, земельна ділянка знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, АДРЕСА_1.

07.08.2009р. інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області при виїзді на місцевість (АДРЕСА_1 Овідіопольського району Одеської області) встановлено проведення самочинних дій по реконструкції капітальної споруди у вигляді торгівельного павільйону, паркану, туалету, душу на які інспекцією ДАБК в Одеській області дозволи не надавалися. ФОП ОСОБА_3 інспекцією ДАБК в Одеській області було відправлено поштою припис від 07.08.2009 року, про адміністративне правопорушення, за проведення самочинної реконструкції капітальної споруди - побудови туалету, душу, каналізаційної ями без дозвільних документів. Припис Відповідач проігнорував, правовстановлюючі та дозвільні документи до інспекції ДАБК в Одеський області не надав.

Також, прокуратурою Овідіопольського району встановлено, що земельна ділянка, на якій відповідачка побудувала торгівельний павільйон, використовується без дозвільних документів, знаходиться за вищевказаною адресою, має площу в розмірі 0.02 га., душ та туалет побудовані на земельній ділянці ОСОБА_2. що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до інформації Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ФОП ОСОБА_3 земельна ділянка для будівництва магазину не надавалась.

Оскільки неправомірними діями ФОП ОСОБА_3 порушені права і інтереси Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, інспекції ДАБК в Одеській області та громадянина ОСОБА_2, Прокурор був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

В силу статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є обєктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціон.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації цього документа забороняється.

Згідно ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Зматеріалів справи вбачається, що Відповідачем земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, в зв'язку з тим, що Відповідач не оформляв документів, які надають право на володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою.

Крім того в матеріалах справи наявне рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2010р. по справі №6-15/72-09-3244, в якому встановлено, що ФОП ОСОБА_3 самочинно збудувала обєкт нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці, площею 0,02 га розташованій в АДРЕСА_1.

Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В свою чергу, відповідачем жодних доказів правомірності використання спірної земельної ділянки з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, суду представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користується спірною земельною ділянкою з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, оскільки у нього відсутнє відведення землі в натурі, ним не одержано документа, що засвідчує право на землю та відсутня державна реєстрація зазначеного документа.

Згідно ст. 212 земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно п. 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32,33,44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (67820, Одеська область, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,02 га, розташовану в АДРЕСА_1

3. Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (67820, Одеська область, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) знести за власний рахунок самовільно збудований об'єкт нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1.

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (67820, Одеська область, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь державного бюджету України (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22090200) державне мито у сумі 85 грн.

5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (67820, Одеська область, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь державного бюджету (р/р 31213264700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 264) витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 10.10.2011р.

Суддя Цісельський О.В.