Рішення № 18782498, 03.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2011 р.Справа № 12/17-2128-2011 За позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Шампань України" до відповідача: державного підприємства "Писарівський спиртзавод"

про стягнення 389358,10 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді: Смелянець Г.Є.

Петров В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 01.04.2011р.

ОСОБА_2 довіреність від 21.03.2010р.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Шампань України" (далі по тексту ТОВ "Шампань України"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Писарівський спиртзавод" (далі по тексту ДП "Писарівський спиртзавод") боргу за поставлену продукцію по договору купівлі-продажу виноматеріалу виноградного від 12.08.2008р. в сумі 200700грн., пені у розмірі 174609,10 грн., штрафних санкцій в сумі 14049грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/17-2128-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2011р. справу було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

В порядку ст.2-1 ГПК України було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12/17-1825-2011 у наступному складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Петров В.С. та ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2011р. справу № 12/17-2128-2011 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Смелянець Г.Є., суддя Петров В.С. й справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представники позивача позовні вимоги підтримують, просять суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.06.2011р. наданими суду позивачем та повідомленнями про вручення поштових відправлень, які є у матеріалах справи, але в судове засідання не зявився, надавши суду відзив на позов (вх. № 19980/2011) відповідно до просить суд у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

12.08.2008р. між ВАТ "Шампань України" (правонаступником якого є ТОВ "Шампань України, у зв'язку із перетворенням на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Шампань України", протокол від 27.01.2011р.) ( надалі - постачальник)та ДП "Писарівський спиртзавод" (надалі покупець), був укладений договір купівлі-продажу виноматеріалу виноградного (далі - Договір).

За Договором постачальник взяв на себе зобов'язання відвантажити, а покупець прийняти та оплатити на умовах Договору продукцію: виноматеріал столовий сухий червоний (далі виноматеріал) (п. 1.1.).

Згідно з п. 2.1. Договору встановлено, що постачальник відвантажує покупцю виноматеріал у кількості 23500 дал.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна виноматеріалу становить 20 грн. за 1 дал. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що оплата виноматеріалу здійснюється по договірній ціні, вказаної у п.3.1 Договору, шляхом попередньої оплати.

Оплата проводиться на підставі рахунків-фактур постачальника (п.4.2. договору).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що у разі порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Порушення зобов'язань є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до п.10.1. Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

У період з 12.08. по 19.08.2008р. позивачем на адресу відповідача без попередньої передплати та виставляння рахунків-фактур, як то передбачено умовами договору було поставлено, а відповідачем отримано 23715 дал виноматеріалу, що підтверджується товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв (а.с.12-19) на загальну суму 474300грн.

Відповідачем оплата отриманого виноматеріалу здійснювалася поетапно та не в повному обсязі. Так у період з 14.08.по 19.08.2008р. відповідачем було перераховано позивачу за отриманий виноматеріал 273600 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с.20-25).

У зв'язку із тим, що відповідач тривалий час не сплачував позивачу залишок вартості поставленого виноматеріалу в сумі 200700 грн., позивач 23.10.2010р. надіслав відповідачу претензію, в якій запропонував сплатити суму боргу в розмірі 200700грн. та штрафні санкції у розмірі 112793,40 грн. без визначення терміну сплати.

Зазначену претензію відповідач отримав 27.10.2010р. що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.30).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2010р. по справі № 2/88-10-5340 порушено провадження у справі про визнання банкрутом Державного підприємства "Писарівський спиртзавод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до якого протягом дії мораторію забороняється: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Позивач, вважая що несплата відповідачем боргу за отримані виноматеріали, порушає його охоронювані законом інтереси, звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, у нього за отриманий від позивача виноматеріал утворився борг в сумі 200700грн.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача боргу за поставлену продукцію по договору купівлі-продажу виноматеріалу виноградного від 12.08.2008р. в сумі 200700грн. є законною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1,2,3,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач відноситься до державного сектору економіки, тобто є державним підприємством.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з наданого позивачем розрахунку ним за порушення відповідачем зобов'язання зі сплати боргу нараховано штрафні санкції, а саме: пеню у розмірі 174609 грн. та штраф у розмірі 14049 грн.

Проте, з наданим розрахунком штрафних санкцій, а саме розрахунком пені, суд не погоджується виходячи з наступного:

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до договору купівлі-продажу виноматеріалу виноградного від 12.08.2008р., а саме п. 4.1. Договору сторони погодили, що оплата виноматеріалу здійснюється по договірній ціні, вказаної у п.3.1 Договору, шляхом попередньої оплати та оплата повинна була проводиться відповідачем - на підставі рахунків-фактур постачальника (п.4.2. договору).

Проте, судом встановлено та не заперечується представниками позивача, що позивачем поставка виноматеріалу була здійснена без отримання передплати та без надання відповідачу рахунків-фактур.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що претензію (вимогу про сплату боргу) позивач надіслав відповідачу лише 23.10.2010р., а відповідач отримав зазначену претензію 27.10.2010р.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що у відповідності до приписів вищенаведеної норми ЦК України обов'язок відповідача щодо сплати боргу виник лише з дня отримання відповідачем претензії, а саме з 03.11.2010р.

Щодо кінцевого терміну нарахування штрафних санкцій, то відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 20.12.2010р. по справі № 2/88-10-5340 якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, на думку суду, строк припинення нарахування штрафних санкцій визначено саме ухвалою господарського суду Одеської області по справі № 2/88-10-5340 п. 3 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а саме 20.12.2010р.

Таким чином, період за який слід стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення виконання зобов'язання є з 03.11.2010р. (дата виникнення зобов'язання у відповідача перед позивачем) по 20.12. 2010р. дата припинення нарахування штрафних санкцій (відповідно до п.3 ухвали господарського суду Одеської області від 20.12.2010р. по справі № 2/88-10-5340).

Виходячи з зазначеного періоду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає: 200700х0,1%х = 10035 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В якості заперечень щодо позовних вимог відповідач посилається на приписи ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (п.1 зазначеної статті).

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (п.2 зазначеної статті).

Проте, суд не приймає зазначені підстави в якості належних та припустимих доказів виходячи з наступного.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.06.2011р. наданими суду позивачем та на заперечується відповідачем, останній на час розгляду даної справи банкрутом не визнаний, процедура ліквідації не розпочата.

З урахуванням рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009р. "Про судову практику в справах про банкрутство" в яких зазначено, що до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в якості обґрунтованих та законних підстав для відмови у позові.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити - частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Писарівський спиртзавод" (66031, Одеська обл., Кодимський р-н, с. Писарівка, код ЄДРПОУ 00412040) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шампань України" (68454, Одеська обл., Арцизський р-н, с. Надеждівка, вул. Леніна, 75, код ЄДРПОУ 004413143) борг за поставлену продукцію по договору купівлі-продажу виноматеріалу виноградного від 12.08.2008р. - 200700грн., пеню - 10035 грн., штраф - 14049грн; 2258,28 грн. державного мита; 136,88 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 10.10.2011 р.

Головуючий суддя О.В.Цісельський

Судді: Г.Є.Смелянець

В.С. Петров

Суддя Цісельський О.В.