Рішення № 18781918, 13.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/20413.10.11 За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирбничо-комерційний центр

«Салп Лтд»

Про стягнення 982961,90 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. №14/20-166-11 від 29.09.2011

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирбничо-комерційний центр «Салп Лтд»746192,99 грн. основного боргу, 75437,04 грн. пені, 123942,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 37289,21 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2011 було порушено провадження у справі № 3/204 та призначено її до розгляду на 16.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/204 від 16.08.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.08.2011, розгляд справи було відкладено на 28.09.2011. Також даною ухвалою за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору у справі № 3/204 на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/204 від 28.09.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.08.2011 та ухвалі від 16.08.2011, а також необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 13.10.2011.

Відповідач в судове засідання 13.10.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 04.08.2011 та ухвалах від 16.08.2011, від 28.09.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 26.09.2011 є місцезнаходженням : м. Київ, вул. Артема, 21.

Слід також зазначити, що в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008) зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.10.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.11.2006 між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Салп ЛТД»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 10-06-160 сфл (далі - договір).

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 746192,99 грн. та за неналежне виконання зобовязань нараховані пеня в розмірі 75437,04 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 123942,66 грн. та 3% річних в сумі 37 289,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1.1. договору лізінгодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно додатку № 1 до договору постачальником є ТОВ «ТПК Лорд»; предметом лізингу є 4 зерносховища СМВУ 220.19.В12 загальною вартістю 4340000,00 грн.; строк лізингу визначено 7 років, який згідно п. 2.2. договору відраховується з моменту складення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 9 від 20.12.2006, складеного сторонами та постачальником, відповідач прийняв предмет лізингу : 4 зерносховища СМВУ 220.19.В12 зав. № 80, 81, 82.83 загальною вартістю 4340000,00 грн.

У відповідності з пунктом 4.1. договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Відповідно до п. 4.2. договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів»(далі - Графік).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 у справі № 40/356 (повний текст рішення підписано 29.10.2009), яке набрало законної сили 09.11.2009, договір фінансового лізингу № 10-06-160сфл від 23.11.2006 розірвано, зобовязано лізингоодержувача повернути предмет лізингу та стягнуто суму основної заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 820069,39 грн.

З Графіку вбачається, що

1 платіж підлягає оплаті 20.06.2007 в сумі 392615,00 грн.

2 платіж підлягає оплаті 20.12.2007 в розмірі 383392,50 грн.,

3 платіж підлягає оплаті 20.03.2008 в розмірі 187085,00 грн.,

4 платіж підлягає оплаті 20.06.2008 в сумі 184779,38 грн.,

5 платіж підлягає оплаті 20.09.2008 в розмірі 182473,75 грн.,

6 платіж підлягає оплаті 20.12.2008 в розмірі 180168,13 грн.,

7 платіж підлягає оплаті 20.03.2009 в розмірі 177862,50 грн.,

8 платіж підлягає оплаті 20.06.2009 в розмірі 175556,88 грн.,

9 платіж підлягає оплаті 20.09.2009 в розмірі 173251,25 грн.,

10 платіж підлягає оплаті 20.12.2009 в розмірі 170945,63 грн.

Однак, рішенням суду у справі № 40/356 від 29.10.2009 договір розірвано, а тому фактичний строк користування предметом лізингу та відповідно нарахування лізингових платежів за це користування має бути здійснено станом на 09.11.2009 (дата набрання рішенням законної сили).

Таким чином, 10 платіж має розраховуватись наступним чином 170945,63 грн. : 91 день (три місяці) х 50 днів фактичного користування у період з 20.09.2009 по 09.11.2009 = складає 93926,17 грн.

Отже, загальний розмір лізингових платежів за час фактичного користування предметом лізингу станом на 09.11.2009 складає 2131110,56 грн.

Згідно п. 4.3. договору лізингоодержувач після укладення договору перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 15 % його вартості, включаючи ПДВ та в частині винагороди в розмірі 7% невідшкодованої вартості включаючи ПДВ.

За умовами п. 5.1. договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту при умові сплати попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3. договору.

З Графіку вбачається, що сума попереднього лізингового платежу за користування технікою в частині відшкодування її вартості (15%) становить разом з ПДВ 651000,00 грн.

Таким чином, загалом згідно Графіка відповідачем за договором підлягало до сплати 2131110,56 грн. + попередня оплата в розмірі 651000,00 грн. = 2782110,56 грн.

Як зазначає позивач, попередня оплата в розмірі 651000,00 була перерахована відповідачем позивачу, після чого по акту відповідач прийняв предмет лізингу. При цьому позивач зазначає, що вказаний платіж в подальшому був зарахований в рахунок оплати лізингових платежів за Графіком.

Позивач в наданому у судовому засіданні 13.10.2011 розрахунку вказує, що відповідачем на виконання умов договору було перераховано лізингові платежі в сумі 566115,00 грн. Дану обставину відповідачем не спростовано.

Отже, заборгованість відповідача складає : 2782110,56 грн. 651000,00 грн. 566115,00 грн. 820069,39 грн. (заборгованість стягнута судом) = 744926,17 грн.

Відповідно до п. 3.5.3. договору відповідач прийняв на себе зобов»язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Як зазначалось в п. 4.1. договору перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожні три місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків щодо внесення лізингових платежів, в результаті чого виникла заборгованість, розмір якої становить 744926,17 грн.

Відповідач свого контррозрахунку заборгованості по лізинговим платежам за даним договором не надав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача744926,17 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 1266,82 грн. основного боргу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки позивачем при підрахунку суми основного боргу допущено помилку.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1. договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо внесення лізингових платежів.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті лізингових платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.1. договору, розмір якої, за обґрунтованими уточненими розрахунками позивача нарахованої на суму боргу по платежам в розмірі 744926,17 грн. за період з 10.11.2009 по 08.05.2010 (не перевищує шестимісячний період нарахування), становить 75308,97 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 75308,97 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 128,07 грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки помилково нараховані позивачем на невірну суму основного боргу.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 123942,66 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 37289,21 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 123732,24 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 37225,90 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 210,42 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 63,31 грн. 3% річних слід відмовити, оскільки також нараховані позивачем на невірну суму основного боргу.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирбничо-комерційний центр «Салп Лтд»(м. Київ, вул. Артема, 21, код ЄДРПОУ 21582348) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) 744 926 (сімсот сорок чотири тисячі девятсот двадцять шість) грн. 17 коп. основного боргу, 75308 (сімдесят пять тисяч триста вісім) грн. 97 коп. пені, 123732 (сто двадцять три тисячі сімсот тридцять дві) грн. 24 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 37 225 (тридцять сім тисяч двісті двадцять пять) грн. 90 коп., 9811 (девять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 18.10.2011.