Рішення № 18781620, 10.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.11 Справа № 30/5009/4261/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Еліт” (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А; поштова адреса: 69083,м. Запоріжжя, вул. Східна, 9)

до Товариства з обмеженою відповідальності “Торговий будинок “Оріхівський” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських курсантів 68 кв. 31)

про стягнення суми,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 31/2011 від 04.05.2011 р.;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Еліт” звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Оріхівський” 52923,80 грн. заборгованості за договором поставки № З/2063 від 19.10.2009 р., в т.ч.: 39448,59 грн. основного боргу за поставлений товар, 3048,89 грн. пені, 5917,29 грн. штрафу, 3708,17 грн. втрат від інфляції та 80,86 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 530, 552, 610-612, 625, п. 4 ст. 631, 692 ЦК України, ст.ст. 20, 224, 231, 265 ГК України, ст.ст. 1, 2, 12-15, 32, 33, 45, 47-1, 49, 54, 55, 56, 57 ГПК України та умови укладеного між сторонами договору. За доводами позивача, всупереч умовам договору та чинного законодавства, зобовязання по оплаті отриманого товару відповідачем в повному обсязі не виконані, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість по договору складає 39448,59 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені, штрафу та інших передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2011 р. порушено провадження у справі № 30/5009/4261/11, розгляд якої призначено на 01.09.2011 р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 01.09.2011 р. розгляд справи було відкладено до 10.10.2011 р. Також, за клопотанням представника позивача, на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено на 15-ть днів.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявлених до стягнення сум. Крім того, представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії накладних про повернення товару від 03.03.2011 р. на загальну суму 1056,78 грн. Також, представив Довідку за підписом керівника та старшого бухгалтера Запорізького РСП «Торговий Дім «Еліт», згідно якої, за даними ТОВ «Торговий Дім «Еліт»станом на 01.10.2011 р. заборгованість ТОВ “Торговий будинок “Оріхівський” на користь ТОВ «Торговий Дім «Еліт»становить 38391,81 грн.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Оріхівський” письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Згідно з наданим на вимогу суду Державним реєстратором виконкому ЗМР Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження ТОВ “Торговий будинок “Оріхівський” є м. Оріхів Оріхівського району Запорізької області (70500), вулиця Ленінградських курсантів, будинок 68, квартира 31. Така ж адреса зазначена позивачем у позовній заяві.

Згідно з п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями), у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвалу господарського суду від 27.07.2011 р. про призначення розгляду справи та ухвалу суду від 01.09.2011 р. про відкладення розгляду справи на 10.10.2011 р. було надіслано на адресу в т.ч. відповідача, зазначену в позовній заяві та в строки, визначені ст. 87 ГПК України. Вказані ухвали повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення звязку «За закінченням терміну зберігання».

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

В судовому засіданні 10.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Еліт»(Постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок Оріхівський»(Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки № З/2063 (надалі Договір), за умовами якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю належну партію продукції, а Покупець зобовязався прийняти продукцію і своєчасно оплатити її на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору оплата партії продукції по Договору здійснюється Покупцем наступним чином:

п. 2.3.1 морозиво з відстрочкою платежу 21 календарних днів, з дати поставки на р/р № 260000420502 в АТ «Брокбізнесбанк»МФО 300249;

п. 2.3.2 - напівфабрикати з відстрочкою платежу 21 календарних днів, з дати поставки на р/р № 260000420503 в АТ «Брокбізнесбанк»МФО 300249.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунок за відвантажений товар здійснюється по факту його отримання, або відповідно до умов п. 2.3 даного Договору, в разі надання відстрочки платежу.

Відповідальність сторін визначена у розділі 7 Договору.

Так, п. 7.3 Договору встановлено, що у випадку порушення термінів, передбачених п. 2.3 даного Договору, до 10-ти календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки та 3% річних від простроченої суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.4 Договору в разі порушення термінів сплати більш ніж на 30-ть календарних днів від дати прострочки платежу, що вказана в п. 2.3 Покупець, окрім пені, сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 15% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

За визначенням пунктів 10.1 та 10.2 Договору цей договір набуває юридичної сили з дати його підписання та діє на протязі одного календарного року до 31.12.2009 р. Договір вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах, якщо за 30-ть днів до його закінчення жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його дію.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами Договору, за період з 21.10.2009 р. по 14.09.2010 р., відповідно до видаткових накладних, було відвантажено відповідачу товар на загальну суму 101204,38 грн.

За твердженням позивача, відповідач за поставлену йому продукцію розрахувався частково на суму 61756,00 грн., решта боргу залишилась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Торговий будинок “Оріхівський” 52923,80 грн. заборгованості за договором поставки № З/2063 від 19.10.2009 р., в т.ч.: 39448,59 грн. основного боргу за поставлений товар, 3048,89 грн. пені, 5917,29 грн. штрафу, 3708,17 грн. втрат від інфляції та 80,86 грн. 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обовязком відповідача прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних, позивач на виконання своїх договірних зобовязань, за період з 21.10.2009 р. по 14.09.2010 р., відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 101204,38 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які містять підпис уповноважених представників Покупця та печатки підприємства відповідача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.3 Договору передбачено відстрочення оплати Покупцем партії товару на 21 календарних днів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу та врахувавши наявні в матеріалах справи накладні на повернення товару від 03.03.2010 р. на загальну суму 1056,78 грн., суд дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 38391,81 грн.

Докази погашення суми боргу в розмірі 38391,81 грн. в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню частково в сумі 38391,81 грн. В решті позову в частині стягнення суми основного боргу слід відмовити.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3048,89 грн. пені, 5917,29 грн. штрафу, 3708,17 грн. втрат від інфляції та 800,86 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»(далі Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, пунктом 7.3 Договору узгоджено, що у випадку порушення термінів, передбачених п. 2.3 даного Договору, до 10-ти календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки та 3% річних від простроченої суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

В свою чергу, пунктом 7.4 Договору визначено, що в разі порушення термінів сплати більш ніж на 30-ть календарних днів від дати прострочки платежу, що вказана в п. 2.3 Покупець, окрім пені, сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 15% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Здійснюючи розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням накладних на повернення товару від 03.03.2010 р., вимоги про стягнення пені, штрафу та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме: вимоги про стягнення пені задовольняються в сумі 3027,20 грн.; штрафу в сумі 5758,77 грн. та 3% річних в сумі 791,02 грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені, штрафу та 3% річних слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

В свою чергу, вимоги про стягнення 3708,17 грн. втрат від інфляції задовольняються у заявленому позивачем розмірі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором поставки № З/2063 від 19.10.2009 р.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором підлягають задоволенню частково в сумі 38391,81 грн. основного боргу за поставлений товар, 3027,20 грн. пені, 5758,77 грн. штрафу, 3708,17 грн. інфляційних втрат та 791,02 грн. 3% річних. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Еліт” до Товариства з обмеженою відповідальності “Торговий будинок “Оріхівський” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності “Торговий будинок “Оріхівський” (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Ленінградських курсантів 68 кв. 31; код ЄДРПОУ 36618139, р/р № 2600310388501 в ПАТ «Мега Банк»МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Еліт” (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А; поштова адреса: 69083,м. Запоріжжя, вул. Східна, 9; код ЄДРПОУ 34965659, р/р № 260060420500 в АТ «Брокбізнесбанк», м. Київ, МФО 300249) 38391 (тридцять вісім тисяч триста девяносто одну) грн. 81 коп. основного боргу, 3027 (три тисячі двадцять сім) грн. 20 коп. пені, 5758 (пять тисяч сімсот пятдесят вісім) грн. 77 коп. штрафу, 3708 (три тисячі сімсот вісім) грн. 17 коп. втрат від інфляції, 791 (сімсот девяносто одну) грн. 02 коп. 3% річних, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 31 коп. державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Повне рішення складено 12.10.2011 р.