Рішення № 18781608, 17.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.11 Справа № 30/5009/4461/11

Суддя Кагітіна Л.П.

за позовом: Приватного підприємства «Асоціація правового захисту»(49116, м. Дніпропетровськ, вул. Рильського, 137)

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (71635, АДРЕСА_1)

про стягнення 150000,00 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.07.2011р.;

від відповідача: не зявився;

Приватне підприємство «Асоціація правового захисту»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 150000,00 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України. Зокрема, в позовній заяві позивач зазначив, що в порушення умов договору підряду № б/н від 15.04.2010р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3, вартість виконаних робіт в обумовлений договором строк не сплачено. Суму заборгованості вважає доведеною актом приймання-передачі № 1 від 15.07.2008р., який підписано відповідачем без зауважень, та відповіддю на претензію від 30.07.2008р. про визнання останнім боргу в сумі 150000,00 грн. При цьому вказує, що зобовязання відповідача перед ПП «Асоціація правового захисту»виникли в наслідок укладеного між ФОП ОСОБА_3 та позивачем договору уступки вимоги (цесії) № 15-02-10 від 15.02.2010р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/4461/11, розгляд справи призначено на 13.09.2011р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з неявкою відповідача у судове засідання та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 13.09.2011р. строк вирішення спору у справі №30/5009/4461/11 продовжено за клопотанням позивача до 19.10.2011р., розгляд справи відкладено до 17.10.2011р.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 письмового відзиву на позов не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Про причини неявки представника у судове засідання суду не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку незявлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Згідно з наданим позивачем Свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 місцем знаходження ФОП ОСОБА_1 с. Балки Василевського району Запорізької області, вул. 1 Травня, буд. 118, (71635). Така ж адреса зазначена позивачем у позовній заяві.

Згідно з п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями), у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Ухвалу господарського суду від 04.08.2011р. про призначення розгляду справи та ухвалу суду від 13.09.2011р. про відкладення розгляду справи на 17.10.2011р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві.

Згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області ухвалу суду про відкладення розгляду справи було відправлено 19.09.2011р., тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України, і більш ніж за три тижня до дати слухання.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні до матеріалів справи надано копію ухвали суду про відкладення розгляду справи до 17.10.2011р., на якій міститься особистий підпис ФОП ОСОБА_1, завірений його печаткою, про повідомлення про дату та місце слухання.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.07.2011р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.04.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (підрядником, первісним кредитором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовником, відповідачем у справі) укладено договір підряду № б/н (далі Договір підряду), за умовами якого підрядник зобовязався в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, на свій ризик виконати за дорученням замовника певну роботу, а замовник зобовязався прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 1.3 Договору підряду предметом підряду (результатом виконаних робіт за даним договором) є повністю завершені електромонтажні роботи.

Вартість всіх доручених підряднику робіт та витрат по виконанню робіт на день підписання договору визначено згідно з приблизним кошторисом в сумі 150000,00 грн. (п. 6.1 Договору підряду).

Пунктом 6.6 Договору підряду передбачено термін оплати виконаних робіт в день підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

За визначенням п. 11.1 Договору підряду строк дії даного договору встановлюється з моменту підписання, і до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Як свідчать обставини справи, свої зобовязання за договором позивачем виконано в повному обсязі.

Позивачем виконані, а позивачем прийняті без зауважень передбачені Договором підряду роботи, що підтверджується двостороннє підписаним Актом приймання-передачі від 15.07.2008р.

25.07.2008р. ФОП ОСОБА_3 на адресу відповідача направлено претензію з вимогою оплатити вартість виконаних монтажних робіт в сумі 150000,00 грн.

Згідно відповіді ФОП ОСОБА_1 на претензію первісного кредитора листом від 30.07.2008р., борг за виконані роботи в сумі 150000,00 грн. ним визнається, відсутність оплати пояснює тяжким фінансовим становищем.

15.02.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (первісним кредитором) та Приватним підприємством «Асоціація правового захисту»(новим кредитором) укладено договір уступки вимоги (цесії) № 15-02-10, за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право згідно з договором підряду від 15.04.2008р. (надалі основний договір), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором.

Пунктами 2 та 3 договору уступки вимоги передбачено, що за цим договором новий кредитор набуває право вимоги від боржника повернення боргу в сумі 150000,00 грн., право вимоги засновано на договорі від 15.04.2008р. та відповіді на претензію від 30.07.2008р.

Згідно з 8 договору уступки вимоги первісний кредитор взяв на себе зобовязання протягом 10 днів з моменту підписання цього договору сповістити боржника про уступку вимоги.

На виконання цього пункту договору первісним кредитором 15.02.2008р. на адресу боржника було направлено лист б/н, яким ФОП ОСОБА_1 сповіщався, що згідно укладеного договору про відступлення права вимоги до нового кредитора ПП «Асоціація правого захисту»переходить право вимоги сплати боргу за виконані роботи згідно договору підряду від 15.04.2008р. в сумі 150000,00 грн.

Листом від 23.02.2010р. відповідач погодився з правом вимоги позивача та просив надати розстрочку погашення заборгованості (арк. справи 16).

За змістом позовної заяви, сума заборгованості залишено відповідачем без оплати.

Позовні вимоги про стягнення з стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 150000,00 грн. боргу є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини між відповідачем та первісним кредитором ґрунтуються на договорі від 15.04.2008р., який за своєю правовою природою по суті є договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити роботу.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з частиною 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості виконаних робіт, всупереч умов договору підряду та вимог закону не виконав, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед первісним кредитором в сумі 150000,00 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобовязання, та факт несплати відповідачем у визначений зобовязанням термін виконаних підрядних робіт суд вважає доведеним і відповідачем не заперечується.

Як вже зазначалося вище, згідно з укладеними між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (первісним кредитором) та Приватним підприємством «Асоціація правового захисту»(новим кредитором) до позивача перейшло право вимоги зі сплати заборгованості, яка виникла за договором підряду від 15.04.2008р.

Листом нового кредитора відповідач був сповіщений про перехід права вимоги та необхідність погашення заборгованості.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто сукупність прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Будь-яких обмежень щодо передачі прав та обовязків за зобовязанням по договору підряду, на підставі якого виникла заборгованість перед первісним кредитором та божником (відповідачем у справі) не встановлювалось.

Таким чином, новий кредитор ПП «Асоціація правового захисту», у відповідності до ст. 512 ЦК України, в повному обсязі набув цивільних прав та обов'язків, як кредитор по відношенню до відповідача ФОП ОСОБА_1

Заборгованість відповідача перед первісним кредитором у розмірі 150000,00 грн. доведена матеріалами справи і згідно з листами відповідача ним не заперечується.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 150000,00 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором підряду, не надано ним і доказів погашення заборгованості перед новим кредитором. .

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 150000,00 грн. боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Асоціація правового захисту»(м.Дніпропетровськ) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (71635, АДРЕСА_1) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (71635, АДРЕСА_1; Інд. код НОМЕР_1; розрахункові рахунки не відомі) на користь Приватного підприємства «Асоціація правового захисту»(49116, м. Дніпропетровськ, вул. Рильського, 137; код ЄДРПОУ 32898649; п/р 2600730259301 в АБ «Кредит-Дніпро», МФО 305749) 150000 (сто пятдесят тисяч) грн. 00 коп. боргу, 1500 (одну тисячу пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.10.2011р.