Рішення № 18781506, 19.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.11р.Справа № 21/5005/10737/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гідробуд-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнометиз", м. Дніпропетровськ

про стягнення 23 113,68 грн. за договором поставки № 10/04 від 10.04.09р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.02.11р.

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 19 924,54 грн. - основного боргу, 1 539,92 грн. - пені, 381,57 грн. - 3% річних, 1 267,65 грн. - інфляційних втрат за договором поставки № 10/04 від 10.04.2009 року.

Відповідач не використав надане йому законом право на участь свого представника в судовому засіданні, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України».

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.).

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України суд повинен вирішити спір протягом двох місяців. Вказаний термін судом вичерпано. Виняткових підстав для продовження строку вирішення спору за рішенням голови суду не вбачається.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності представника відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2009р. між ТОВ „Компанія „Гідробуд-Україна” (далі позивач, покупець) та ТОВ „Укртехнометиз” ( далі відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 10/04 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором продукцію в кількості, асортименті та строки, встановлені Додатками (специфікаціями) до, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1. Договору).

Строк поставки продукції 30 календарних днів з моменту попередньої оплати продукції , в разі, якщо інші строки не обумовлені сторонами в Додатках до Договору (п.3.1. Договору).

Відповідно до Специфікації № 1 від 10.04.11р. до Договору 3 10/04 - продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити продукіцю наступного асортименту: Труби е/св ГОСТ 10706, ст17Г1с: д 820х8 мм, 27,250т, вартістю 10458,33 грн. за тону на загальну суму 341987, 39 грн.

Строки поставки: протягом 3-х банківських днів з моменту оплати.

Умови оплати: 100% передоплата.

Відповідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до банківських виписок позивач здійснив передоплату за договором в сумі 323800, 00 грн. : 24.04.09р. на суму 123000, 00 грн., 13.10.09р. на суму 200000,00 грн. , 10.09.10р. на суму 800,00 грн.

Відповідно до видаткових накладних 3 РН-0000074 від 07.05.2009р. та № РН-0000068 від 20.10.2010р. відповідач поставив позивачу продукцію на загальну суму 126353, 98 грн.

Сума в розмірі 800,00 грн. була повернута відповідачем позивачу 17.09.2010р. , як помилково перерахована.

Отже, залишок грошових коштів на які не було поставлено товар склав 196646, 02грн.

В судовому засіданні 18.10.11р. представник позивача в усній формі повідомив суд про погашення відповідачем боргу в сумі 176721, 48 грн., що відображено в акті звірки взаєморозрахунків станом на 02.02.11р. (а.с.41) у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму 19924, 54 грн. вартості непоставленої продукції.

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Положення ч. 1 ст. 509 ЦК України зазначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами ст. 693 ЦК України в разі, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

П. 7.2. договору передбачено, що в разі порушення строків поставки товару більше ніж на 20 днів, покупець вправі відмовитися від отримання товару та в односторонньому порядку розірвати договір.

В порядку досудового врегулювання спору Позивач 22.03.11р. направив відповідачу претензію про відмову від поставки товару та з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 19924,54 грн.

Відповідач вимоги Позивача про повернення грошових коштів не виконав, доказів погашення зазначеної заборгованості господарському суду на час розгляду справи не надав, докази позивача не спростував.

Згідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв діловогооборотуабоіншихвимог, щозвичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 19924,54 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Крім основного боргу Позивачем заявлено до стягнення 1 539,92 грн. - пені, 381,57 грн. - 3% річних, 1 267,65 грн. - інфляційних втрат.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що в разі, якщо буде мати місце затримка в поставці товару проти строків, зазначених в п.3.2. Договору постачальник повинен сплатити покупцю пеню в розмірі 0,2% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення з Відповідача 1 539,92 грн. - пені, 381,57 грн. - 3% річних розраховані невірно і повинні становити за період з 16.10.2010р. по 07.06.2011р. 1980,00 грн. пені та 383, 21 грн. 3% річних.

Однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягають суми заявлені позивачем у розмірі 1 539,92 грн. - пені, 381,57 грн. - 3% річних

Інфляційні втрати позивач розрахував вірно, отже. до стягнення підлягає 1 267,65 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2010р. по квітень 2011 р. включно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 599, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнометиз" (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 4-а, кв. 100, код ЄДРПОУ 34735568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гідробуд-Україна" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-а, код ЄДРПОУ 36197536) 19 924,54 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири грн. 54 коп.) - основного боргу за договором поставки № 10/04 від 10.04.2009 року, 1 539,92 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять дев'ять грн. 92 коп.) - пені, 381,57 грн. (триста вісімдесят одна грн. 57 коп.) - 3% річних, 1 267,65 грн. (одну тисячу двісті шістдесят сім грн. 92 коп.) - інфляційних втрат, 231, 14 грн. (двісті тридцять одна грн. 14 коп.) витрат на сплату державного мита та 236, 00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 20.10.2011р.