Рішення № 18781208, 04.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2011Справа №5002-12/3298-2011 За позовом Заступника прокурора м. Євпаторії (97400, м. Євпаторія, вул. Гоголя, 5/8) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим ( 95000, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114)

до відповідачів: 1. закритого акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41);

2. дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» (97412 АДРЕСА_3);

3. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Євпаторійська міська рада (м. Євпаторія, проспект Леніна, 2)

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Іллічов М.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився

Від відповідачів 1. не зявився; 2. ОСОБА_2, представник, довіреність № 431 від 27.09.2011р.; 3. не зявився

Від третьої особи не зявився

За участю прокуратури АР Крим Кулібаба С. Є., посвідчення № 11004

Суть спору: заступник прокурора міста Євпаторії звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з позовом до відповідачів: закритого акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця», дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди № 12-2009/42-0102010/73, укладеного 13.10.2009р. між ДП «Санаторій «Победа» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Позов мотивовано тим, що право власності на обєкт оренди частину плиткового мощення площею 80 кв. м. у АДРЕСА_2 не зареєстровано, а фактично в оренду передано земельну ділянку, яка передана в користування санаторію в користування відповідно до рішення Євпаторійської міської ради № 23-15/41 від 24.02. 2000 р.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, сповіщений належним чином, про причини незявлення суд не повідомив.

Представник відповідача - закритого акціонерного товариства лікувально оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» в судове засідання не зявився, сповіщений належним, про причини незявлення суд не повідомив.

Представник відповідача - дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» позов не визнає посилаючись на неспроможність доводів позову щодо реєстрації прав на плиткове мощення, недоведеність та невизначеність обставин щодо порушення інтересів держави, позивача спірним договором, неналежний спосіб захисту.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, сповіщена належним чином, про причини незявлення суд не повідомила, витребуваних документів не надано.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, сповіщений належним чином, про причину незявлення суд не повідомив, письмових пояснень по суті спору не надав.

Також, відповідачем - ДП «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» було раніше заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки 09.09.2011р. господарським судом порушено провадження у справі № 5002-1/3863-2011 за позовом ДП «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» до Рескомзему АР Крим про визнання права власності, та рішення у справі № 5002-1/3863-2011 значно впливає на розгляд даної справи.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки, вирішення спору у справі № 2-1/3863-2011, на яку посилається відповідач, не унеможливлює розгляд даної справи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту Дочірнього підприємства “Санаторій “Победа” для дітей з батьками” ЗАТ ЛОЗП України “Укрпрофоздоровниця”, підприємство створено одним засновником Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі - Товариство), згідно з рішенням загальних зборів ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, яке є засновником і власником Підприємства.

Підприємство володіє і користується майном, переданим йому Товариством в господарське та оперативне ведення, відповідно, з метою своєї діяльності з обмеженням своїх дій щодо відчуження, міни, застави, позики, оренди нерухомого майна, транспортних засобів, інших основних фондів Підприємства, отримання кредиту, укладення договорів про спільну діяльність відповідно до статуту підприємства.

Відповідно до пункту 2.4 статуту підприємства, предметом його діяльності, крім іншого, є надання послуг санаторно-курортного, медичного, готельного, екскурсійного, туристичного обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази Підприємства, надання туристичних та екскурсійних послуг, організація конференцій, семінарів та інших, ділових зустрічей, організація діяльності кінотеатрів, передача у тимчасове користування або в оренду об'єктів на взаємовигідних умовах, які не суперечать законодавству України, надання побутових послуг, організація і проведення спортивних, інтелектуальних, ігрових, концертних заходів і шоу, творчих вечорів, вечорів гумору і сатири, організація та надання послуг громадського харчування, торговельна діяльність і надання комплексу послуг з сервісного обслуговування відпочиваючих, надання побутових послуг населенню.

13 жовтня 2009р. між ДП «Санаторій Перемога» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», в особі головного лікаря Рассудова В.М. (Орендодавець), та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар), укладено договір оренди № 12-2009/42-0102010/73-31, згідно якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину плиткового мощення біля східного крила водолікарні (Майно), загальною площею 80,00 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 для розміщення дитячого атракціону.

Вказане майно знаходиться на балансі орендодавця. Вартість його визначена незалежною оцінкою на 25.09.09р та становить 72 300,00 грн. (п. 1.1.).

Строк дії договору встановлений з 01 жовтня 2009 року до 31 серпня 2012 року включно (п. 7.1 Договору).

Договір оренди № 12-2009/42-0102010/73-31 від 13 жовтня 2009р. погоджено керівником представництва ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та 03 листопада 2009р. затверджено Головою Правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування майном вартістю, вказаною в п. 1.1, у термін, визначений у цьому Договорі, але не раніше дати затвердження Договору оренди та підписання Акту прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 Положення про оренду майна ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», затвердженого рішенням Наглядової ради ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 03.10.08 № Р 6-9, об'єктами оренди, що належать на праві власності Товариству, можуть виступати: нерухоме майно: окремі інвентарні об'єкти (будівлі, споруди, елементи благоустрою, інженерні мережі),

нежитлові приміщення; інше окреме індивідуально визначене майно (станки, транспортні засоби, технологічне та медичне обладнання, інші основні засоби виробництва); нематеріальні активи.

Зі змісту акту прийому-передачі в оренду частині мощення поруч з водолікарнею від 01.10.2009р., який укладено до підписання договору оренди від 13.10.09р. та затвердження Головою Правління ЗАТ «Укрцрофоздоровниця» 03.11.09, вбачається, що орендар приватний підприємець ОСОБА_1 прийняла в строкове платне користування майно, що належить на праві власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», частину мощення площею 80,00 кв.м.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор посилається, зокрема, на те, що відповідний договір фактично є договором оренди земельної ділянки, тобто є удаваним. При цьому, відповідний договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства і є недійсним.

Суд визнає відповідні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 47 Земельного кодексу України до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватись для профілактики захворювань і лікування людей.

Статтею 48 Земельного кодексу України передбачено, що на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірнично - санітарної) охорони.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

В ході проведеної Сектором Держземінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії перевірки, було встановлено факт порушення земельного законодавства ДП «Санаторій «Победа» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», у зв'язку з нецільовим використанням земельної ділянки приблизною площею 1,7 га, розташованої у АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 під розміщення кафе, атракціонів.

Даний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16.08.2010р., актом перевірки від 16.08.2010р., які були складені головним державним інспектором Сектору Держземінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії.

Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, а угоди, які потребують нотаріального посвідчення і державній реєстрації, до їх державної реєстрації, вважаються неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обов'язків, оскільки момент вчинення зазначених правочинів (ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України) прямо пов'язується з їх державною реєстрацією.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного Кодексу України).

Як встановлено судом, частина мощення площею 80,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, на праві власності за ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» не зареєстрована.

Відповідно до будівельних норм та правил БНіП 1-25 “Будівельна термінологія ”, мощення - це пристрій мостовий і являє собою покладене на підготовлену підставу (піщане, гравійне, бетонне) штучних матеріалів (брущатки, брукового каменю, шашки, плит, блоків) одяг дорожній.

Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009р. № 660/5 “Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації”, надані рекомендації щодо визначення відповідного нерухомого майна, право власності на які підлягає державній реєстрації.

Пунктом 2.2. відповідних Методичних рекомендацій визначено, що асфальтобетонне покриття - це верхній шар землі з твердим покриттям, яке впливає на довговічність, зокрема, дороги; виходячи з юридичної природи асфальтобетонного покриття та виходячи з ознак нерухомого майна, воно не є нерухомим майном.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” визначено, що покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів є елементами благоустрою.

Таким чином, з наведеного вбачається, що мощенням є обладнання відповідної частини земельної ділянки, оскільки покриття здійснюється бетонною плиткою або асфальтобетоном саме поверхневого шару земельної ділянки з метою поліпшення останньої.

Відповідно до п. 2 Національного стандарту N 2 “Оцінка нерухомого майна”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. № 1442, земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень, а земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що мощення та покриття плиткою є поліпшенням (благоустроєм) земельної ділянки і передача в оренду окремо мощення без відповідної передачі в оренду земельної ділянки неможлива, тобто договір оренди мощення фактично є договором оренди земельної ділянки та виходячи з положень ст. 235 Цивільного кодексу України до нього мають застосовуватися норми, що регулюють порядок набуття прав на користування землею.

З вищенаведеного вбачається, що фактично, приватному підприємцю ОСОБА_1 у користування передана саме земельна ділянка, з цільовим призначенням оздоровчого призначення, для розміщення дитячого атракціону.

У свою чергу, згідно Висновку звіту про експертну грошову оцінку ринкової вартості земельної ділянки (мощення), виконаного ТОВ «ЕКСПЕРТ-АЛЬЯНС», об'єктом оцінки є земельна ділянка площею 80,00 кв.м., що розташована біля східного крила водолікарні за адресою: АР Крим, АДРЕСА_2. Вартість земельної ділянки встановлена 72 300,00 грн.

В той же час, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, що передбачено ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарі набувають право оренди на земельну ділянку на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі, що передбачено ст. 6 Закону України «Про оренду землі».

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування га право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованого відповідно до закону (ст. 125, ст. 126 ч. 5 Земельного кодексу України).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі»).

Однак, договір оренди земельної ділянки не укладався, що позбавляє відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 80,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влада та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, що передбачено п. п. «а», «б» ст. 21 Земельного кодексу України.

Таким чином, спірний договір оренди суперечить Цивільному кодексу України і іншим актам цивільного законодавства, що в силу зазначених приписів свідчить про його недійсність.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю

Посилання відповідача у відзиві на відсутність у Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим субєктивного матеріального права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано даний позов заступником прокурора в інтересах держави в особі такого органу, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Положення про Республіканський комітет із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, яке затверджено постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим № 200 від 25.05.2010р., Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим є республіканським органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим по питаннях земельних ресурсів і входить в єдину систему державних територіальних органів земельних ресурсів.

Відповідно до п. 39 ст. 4 Положення Рескомзем, у відповідності до покладених на нього задач, здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” та іншими законами.

Відповідно до ст. 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадянина та держави у суді.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, п. 2 резолютивної частини названого рішення, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах”, зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (у даний час ст.2 ГПК) потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги заступника прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про визнання недійсним договору оренди №12-2009/42-0102010/73, укладеного 13.10.2009р. між Дочірнім підприємством "Санаторій Победа" для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" та приватним підприємцем ОСОБА_1, підлягають задоволенню.

Судові витрати по оплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., суд покладає на відповідачів, між якими такий договір укладено, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди № 12-2009/42-0102010/73, укладений 13 жовтня 2009р. між Дочірнім підприємством «Санаторій «Победа» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» та приватним підприємцем ОСОБА_1, затверджений 03.11.2009р. ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» в доход державного бюджету України (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в доход державного бюджету (рахунок 31115095700002, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код ЄДРПО України 34740405) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІллічов М.М.