Постанова № 18781126, 27.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"27" жовтня 2011 р. Справа № 5019/697/11

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області (далі –Інспекція)

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від20.07.11

у справі№ 5019/697/11

господарського судуРівненської області

за позовомприватного підприємства "Модена" (далі –Підприємство)

доІнспекції

провизнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились; - відповідача:не з'явились. Ухвалою від 10.10.11 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Інспекції було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.10.11. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. На момент розгляду справи у судовому засіданні 27.10.11 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 27.10.11 представники сторін не з'явились. Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 27.10.11 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу в установленому законом порядку поштою.

Рішенням від 23.05.11 господарського суду Рівненської області (суддя –Войтюк В.Р.) позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано постанову від 10.02.11 № 152-ю про накладення штрафу у розмірі 850,00 грн. за правопорушення у сфері містобудування та постанову від 10.02.11 № 152-ю про накладення штрафу у розмірі 94 649,90 грн. за правопорушення у сфері містобудування.

З Інспекції на користь Підприємства стягнуто 170,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 20.07.11 Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Демидюк О.О., суддів –Гулової А.Г., Петухова М.Г.) апеляційну скаргу Інспекції залишено без задоволення, а рішення від 23.05.11 господарського суду Рівненської області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що оскаржені постанови були винесені з порушенням вимог ст. 250 Господарського кодексу України щодо строку, в межах якого можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 23.05.11 господарського суду Рівненської області та постанову від 20.07.11 Рівненського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваних судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 4 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 250 Господарського кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Інспекції залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, комісією у складі уповноважених представників інспекції державного-архітектурно будівельного контролю у Рівненській області було здійснено перевірку виконання вимог, встановлених законодавством, стандартами, нормами, правилами, проектними рішеннями під час реконструкції нежитлового приміщення 1-го будинку 26 по вул.Д.Галицького м.Дубно Рівненської області та складено припис № 936 від 15.11.10. У вказаному приписі зазначено, що Підприємство самовільно виконує будівельні роботи та зобов'язано останнього усунути порушення до 09.12.10.

Судами встановлено, що зазначений припис відповідачем не був виконаний, про що інспекцією складений акт від 23.12.10.

Місцевим та апеляційним судами враховано, що 03.02.11 протоколом про правопорушення у сфері містобудування зафіксовано вказаний факт порушення - невиконання припису інспекції ДАБК у Рівненській області № 936 від 15.11.10.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.02.11 першим заступником начальника інспекції ДАБК у Рівненській області було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № 152-ю, згідно із абзацом 8 ч.1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14.10.94 № 208/94-ВР та Положенням про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.95 № 244, було накладено на Підприємство штраф у сумі 850,00 грн. У постанові зазначено, що штраф підлягає сплаті до 26.02.11.

Отже, судами встановлено, що оскаржена постанова № 152-ю від 10.02.11, винесена на підставі протоколу від 03.02.11 та припису № 936 від 15.11.10, за невиконання даного припису, яким встановлено, що Підприємством вчинені правопорушення, а саме: самовільне виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення на вул.Д.Галицького, 26 в м.Дубно під офісні приміщення районного територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, що є порушенням ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій"; без документального оформлення виконання будівельних робіт на об'єкті, що є порушенням ч. 1 п. 1.15 ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва".

Судами враховано, що приписом № 936 від 15.11.10 Підприємству було запропоновано усунути порушення до 09.12.10, при цьому такий припис було вручено Підприємству лише 03.02.11, тобто пізніше терміну встановленого для усунення порушень, про що свідчить відмітка на самому приписі № 936 від 15.11.10, а також акт перевірки від 03.02.11, а тому виконання припису не об'єктивно не могло бути здійснено у встановлені строки.

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування"). Згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) –планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Підприємство вчасно не було повідомлено про наявність порушень та строк в межах якого має їх усунути.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що при винесенні рішень попередні судові інстанції звернули увагу на те, що повідомлення про вручення поштового відправлення (припису) Підприємством не можна вважати належним доказом направлення Підприємству припису, оскільки всупереч вимог ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такий припис було відправлено не за місцем реєстрації або офіційним місцезнаходженням Підприємства.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що ст. 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, таку адміністративно-господарську санкцію, як адміністративно-господарський штраф (ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф –це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, будівельні роботи були завершені Підприємством у грудні 2009 року, що підтверджується, зокрема, наявними у справі актами виконаних робіт за цей період та довідками про вартість виконаних робіт.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок місцевого та апеляційного судів про те, що застосування штрафу згідно оскаржуваної постанови у 2010 році, тобто пізніше як через один рік з дня порушення Підприємством встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, в силу вимог ст. 250 Господарського кодексу України є помилковим у зв’язку зі спливом строків застосування адміністративно-господарської санкції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Підприємством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами першої та апеляційної інстанцій не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області № 01-14/11571/11 від 07.09.11 залишити без задоволення.

Постанову від 20.07.11 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5019/697/11 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська