Ухвала суду № 18769531, 10.10.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"10" жовтня 2011 р.Справа №15/5027/475/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг”

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю „Трансмост”

про стягнення заборгованості 2096020,58 грн.

Суддя О.С. Тинок

Секретар судового засідання А.В. Кошман

Представники:

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_1 представник (довіреність від 03.04.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” звернулось з позовом до закритого акціонерного товариства “Трансмост” про стягнення заборгованості у сумі 2096020,58 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 14 вересня 2007 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 223-LD, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” придбало у обраного закритим акціонерним товариством “Трансмост” продавця предмет лізингу та передало його у користування останньому, що підтверджується актами приймання-передачі від 30 вересня 2007 року та від 03 жовтня 2007 року. Далі позивач стверджує, що відповідно до умов вищезазначеного договору відповідач зобовязаний був сплачувати за користування предметом лізингу, однак належним чином свої зобовязання не виконував, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 1999070,31 грн., а також нарахування індексу інфляції у сумі 28224,02 грн., неустойки за прострочення сплати лізингових платежів у сумі 57581,46 грн. та трьох процентів річних у сумі 11144,79 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року по даній справі суд замінив закрите акціонерне товариство “Трансмост” на належного відповідача товариство з додатковою відповідальністю „Трансмост”.

06 липня 2001 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі. Своє клопотання відповідач обґрунтовував тим, що господарським судом міста Києва порушено провадження по справі № 48/270 за його позовом до позивача про розірвання договору фінансового лізингу № 223-LD від 14 вересня 2007 року, а тому розгляд даної справи не можливий до закінчення розгляду справи № 48/270.

Однак, враховуючи те, що відповідачем не було надано суду жодних доказів, що предметом розгляду справи № 48/270 є договір фінансового лізингу № 223-LD від 14 вересня 2007 року, на підставі якого позивач у даній справі просить суд стягнути з відповідача заборгованість, суд ухвалою від 28 липня 2011 року відклав розгляд справи та зобовязав останнього надати належні та допустимі докази.

У звязку з перебуванням судді Байталюка В.Д. в черговій відпустці, 11 серпня 2011 року розпорядженням заступника керівника апарату суду призначено повторний автоматичний розподіл даної справи та передано її до розгляду судді Тинку О.С.

11 серпня 2011 року позивач надала суду письмову заяву про зменшення позовних вимог в якій зазначила, що відповідачем 16 травня 2011 року сплачена сума 300000,00 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості, а тому просить суд стягнути з останнього основну заборгованість у сумі 1740487,58 грн., індекс інфляції у сумі 50460,33 грн., неустойку у сумі 57581,46 грн. та три проценти річних у сумі 11144,79 грн.

Враховуючи те, що подана позивачем заява про зменшення позовних вимог не суперечила законодавству та не порушувала чиї-небуть права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв її.

Ухвалами господарського суду від 11 серпня 2011 року, 05 вересня 2011 року суд зобовязував відповідача виконати вимоги суд, які викладені в ухвалі від 28 липня 2011 року.

26 вересня 2011 року позивач надав суду письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких зазначив, що вважає означене клопотання необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню та просить суд відмовити в його задоволенні.

При цьому, 26 вересня 2011 року у судовому засіданні відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням, в якому зазначає, що відповідно до пункту 14.2. договору фінансового лізингу № 223-LD всі спори та/або розбіжності, які можуть виникнути за цим договором чи у звязку з ним вирішуються остаточно в Міжнародному Комерційному Арбітражному Суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до регламенту цього Суду та чинного законодавства України. Далі позивач вказує, що наявність такої угоди унеможливлює вирішення спору у господарському суді, оскільки сторони домовились про вирішення спору іншим органом, а тому просить суд припинити провадження у даній справі.

Однак, для розгляду поданого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі, а також для всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд ухвалою від 26 вересня 2011 року відклав розгляд справи та зобовязав позивача надати суду нові докази по справі.

10 жовтня 2011 року до господарського суду від позивача надійшла заява, в якій останній зазначає, що не має можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання. Одночасно у поданій заяві позивач вказує, що довіряє складу суду та відводів не заявляє, а також просить суд розглянути справу без його участі.

Також, 10 жовтня 2011 року до господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на подану відповідачем заяву про припинення провадження у справі, в яких позивач вказує, що заперечує проти припинення провадження у справі з підстав, які викладені в означених поясненнях, а тому, просить суд відмовити у задоволенні даної заяви та розглянути справу по суті.

Пунктом 2 статті 1 Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж” встановлено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних звязків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних обєднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між учасниками, а так само їх спори з іншими субєктами права України.

Так, згідно статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” є підприємством з іноземними інвестиціями.

Згідно пункту 1 статті 7 Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж”, арбітражна угода це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в звязку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Як вбачається з пункту 15.2. укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 223-LD від 14 вересня 2011 року, всі спори та/або розбіжності, які можуть виникнути за цим Договором чи у звязку з ним, вирішуються остаточно в Міжнародному Комерційному Арбітражному Суді при Торгово-Промисловій палаті України відповідно до Регламенту цього Суду та чинного законодавства України. Арбітраж повинен проводитись в місті Києві, Україна, українською мовою.

Рішення вищезазначеного Суду буде остаточним та обовязковим для Сторін.

Вищевказане положення не виключає права Лізингодавця звернутися до суду або господарського суду відповідної юрисдикції для вирішення спору, згідно з відповідним процесуальним законодавством.

Отже, як вбачається з вищевказаного, між сторонами в договорі фінансового лізингу № 223-LD від 14 вересня 2011 року укладена арбітражна угода у вигляді арбітражного застереження.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж”, суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подавались заяви щодо суті спору, а укладена між сторонами в договорі фінансового лізингу № 223-LD від 14 вересня 2011 року арбітражна угода у вигляді арбітражного застереження є дійсною, чинність не втратила і може бути виконана.

Пунктом 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи та враховуючи те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, суд дійшов висновку припинити провадження у справі.

При цьому, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні поданого ним клопотання про зупинення провадження у справі.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 47, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Відмовити відповідачу у задоволенні поданого ним клопотання про зупинення провадження у справі.

2. Припинити провадження у справі.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг” вул. Петра Сагайдачного, 22/1, м. Київ, код 33942232 сплачені платіжним дорученням № 8788 від 05 травня 2011 року державне мито у сумі 21000,00 грн. та платіжним дорученням № 8789 від 05 травня 2011 року витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

4. Видати довідку.

Суддя О.С. Тинок