Рішення № 18767891, 20.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.11 Справа № 5015/3777/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника позивача Павловського А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Воля”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метгал”, м. Львів про розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні майном та визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Воля”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метгал”, м. Львів про розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні майном.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.07.2011 р. призначив розгляд справи на 26.07.2011 р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 10.08.2011 р., 25.08.2011 р., 14.09.2011 р., 20.09.2011 р. За клопотанням представника позивача строк вирішення спору був продовжений на 15 днів до 20.09.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивачем та відповідачем було укладено договір оренди приміщення. За цим договором позивач передав в строкове платне користування приміщення адмінкорпусу та складу за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 197. Відповідач зобовязувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, місячний розмір якої становив 4524 грн. 45 коп. Однак, станом на 01.06.2011 р. відповідач не сплатив позивачу орендну плату за квітень та травень 2011 р. в розмірі 9048 грн. 90 коп. Пунктом 8.1. договору оренди передбачено, що договір підлягає розірванню в судовому порядку у випадку невиконання однією із сторін умов договору. Таким чином, просив суд розірвати договір оренди та зобовязати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном звільнити приміщення складу (виробничої будівлі з адміністративними приміщеннями) за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 197.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду 14.09.2011 р. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, відповідач у відзиві зазначив, що станом на 01.06.2011 р. перед позивачем дійсно існує заборгованість з орендної плати в розмірі 9048 грн. 90 коп., у звязку з чим відповідачем добровільно звільнено частину орендованого майна приміщення адміністративного корпусу. Щодо позовної вимоги про звільнення складу (виробничої будівлі з адміністративними приміщеннями), то позивачу не належить право заявлення такої вимоги, оскільки воно згідно ст. 391 ЦК України належить власнику майна, в той час як позивач не є власником складу (виробничої будівлі з адміністративними приміщеннями).

14.09.2011 р. представником позивача через канцелярію суду було подано доповнення до позовних вимог, в якому, крім уже заявлених позовних вимог, позивач просив визнати право власності на виробничу будівлю з адміністративними приміщеннями площею 717,0 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 197. Вказана вимога мотивована тим, що відповідач у відзиві заперечує право власності позивача на вищевказане нерухоме майно. Проте, право власності набуто позивачем правомірно, що підтверджується договором купівлі-продажу №54/03 від 30.05.2003 р., згідно якого позивач придбав будівлі складів площею 633,3 кв.м., склад площею 299,6 кв.м., адмінкорпус площею 108,9 кв.м. та витягом про реєстрацію права власності. У 2005 р. позивач згідно розробленої проектної документації, здійснив реконструкцію належного йому на праві власності складу площею 299,6 кв.м. по вул. Стрийській, 197 у м. Львові шляхом розбудови та надбудови, площа якого після реконструкції складає 717,0 кв.м. Згідно укладеного із Львівською міською радою договору оренди землі в позивача в оренді перебуває земельна ділянка площею 0,6854 га, яка знаходиться у м. Львові, вул. Стрийська, 197, на якій розташована вищевказана будівля. Позивач стверджує, що реконструкція приміщення складу (виробничої будівлі з адміністративними приміщеннями) здійснена з дотриманням будівельних норм та правил України, що підтверджується виготовленим ліцензованою організацією проектом на відповідність.

Представнику розяснено його права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 20.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно договору купівлі-продажу №54/03 від 30.05.2003 р., посвідченого 30.05.2003 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №582, позивачем було придбано будівлі складів: “Д-1” склад площею 633,3 кв.м., “Ж-1” склад площею 299,6 кв.м., “А-1” адмінкорпус площею 108,9 кв.м., загальною площею 1041,8 кв.м. по вул. Стрийська, 197 у м. Львові. Право власності позивача на вказані приміщення було зареєстроване ОКП ЛОР “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” 24.06.2003 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №841677 від 24.06.2003 р.

24 грудня 2009 р. між Львівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Воля” (орендар) було укладено договір оренди землі з наступними змінами від 11.11.2010 р., згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,6854 га, кадастровий №4610136800:08:005:0054, яка знаходиться у м. Львові на вул. Стрийська, 197 терміном до 3 грудня 2019 р. Вказані зміни до договору зареєстровані у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2010 р. за №04:10:470:00054 ш.04-6, а також зареєстрований у Львівській міській раді 11.11.2010 р. за №С-1802, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі С-3 вчинено запис.

В 2005 році позивач здійснив реконструкцію належного йому на праві власності складу “Ж-1” площею 299,6 кв.м. по вул. Стрийська, 197 у м. Львові з добудовою та надбудовою. Ця реконструкція була проведена у відповідності до проектної документації “Проектні пропозиції на реконструкцію та розширення виробничих приміщень по вул. Стрийська, 197 у м. Львові”, виготовленої ППФ “Лекало”.

Як вбачається з технічного паспорта, виготовленого ОКП ЛОР “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” станом на 06.04.2011 р., внаслідок реконструкції загальна площа виробничої будівлі з адміністративними приміщеннями літ. “Ж-1” по вул. Стрийська, 197 у м. Львові складає 717,0 кв.м.

Суд встановив, що реконструкція виробничої будівлі з адміністративними приміщеннями літ. “Ж-1” по вул. Стрийська, 197 у м. Львові з добудовою та надбудовою здійснена з дотриманням будівельних норм та правил України, що підтверджується “Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж обєкта. Реконструкція та розширення виробничих приміщень по вул. Стрийська, 197 у м. Львові”, складеним на замовлення позивача ліцензованою проектною організацією Державним підприємством “Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві”.

Згідно з ч. 3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про планування і забудову територій”, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування обєктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво обєктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Згідно ст. 26 Закону України “Про планування і забудову територій” фізичні та юридичні особи мають право відповідно до закону одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про правовий статус, допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови окремої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про планування і забудову територій” проектна документація на будівництво обєктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил регіональних і місцевих правил забудови затверджується замовником в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно до ст. 331 ЦК України особа, яка виготовила нову річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Таким чином, у відповідності до ст.ст. 328, 331 ЦК України господарський суд приходить до висновку, що позивач є законним власником виробничої будівлі з адміністративними приміщеннями літ. “Ж-1” по вул. Стрийська, 197 у м. Львові площею 717,0 кв.м.

Відповідач на вимогу позивача про усунення перешкод у користуванні майном зазначив, що така вимога є безпідставною, чим фактично не визнає право власності ТзОВ “Воля” на зазначене нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 197.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Отже, згідно приписів ст. 392 ЦК України підставою для предявлення позову про визнання права власності є оспорення або невизнання права іншою особою.

Судом встановлено, що 31 березня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Воля” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метгал” (орендар) було укладено договір №1/С оренди нежитлового приміщення, згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування приміщення адмінкорпусу, літера А-1, площею 108,9 кв.м. та складу (виробничої будівлі з адміністративними приміщеннями), літера Ж-1, площею 717,0 кв.м., які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 197.

Згідно п. 3.1. спірного договору оренди №1/С від 31.03.2011 р., місячна орендна плата складає 4524 грн. 45 коп.

Відповідно до п. 3.2. договору оренди №1/С від 31.03.2011 р. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця до 10-го числа поточного місяця, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату розгляду справи в суді, заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем становить 9048 грн. 90 коп.

Згідно п. 8.1. договору оренди №1/С від 31.03.2011 р. даний договір підлягає розірванню в судовому порядку у випадку, коли одна із сторін порушила умови даного договору та свої зобовязання.

Станом на дату подання позовної заяви та розгляду справи спірний договір оренди №1/С від 31.03.2011 р. є чинним. Доказів його розірвання до матеріалів справи не долучено.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобовязання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 285, ст. 286 ГК України, ст. 762 ЦК України, п. 5.1. договору оренди №1/С від 31.03.2011 р., орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Факт несплати такої свідчить про істотне порушення умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що зокрема не спростовано відповідачем, існування заборгованості останнього перед позивачем по орендній платі протягом двох місяців. Дана обставина свідчить про істотне порушення умов договору оренди №1/С від 31.03.2011 р. з боку відповідача. З огляду на викладене, суд вбачає обґрунтованою позовну вимогу про розірвання договору оренди №1/С від 31.03.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 761 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Воля”, м. Львів, вул. Стрийська, 197 (ідентифікаційний код 13795662) право власності на виробничу будівлю з адміністративними приміщеннями літ. “Ж-1”, площею 717,0 кв.м. по вул. Стрийська, 197 у м. Львові.

3.Розірвати договір №1/С оренди нежитлового приміщення від 31.03.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Воля”, м. Львів, вул. Стрийська, 197 (ідентифікаційний код 13795662) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метгал”, м. Львів, вул. Стрийська, 197 (ідентифікаційний код 32053069).

4.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю “Метгал”, м. Львів, вул. Стрийська, 197 (ідентифікаційний код 32053069) усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Воля”, м. Львів, вул. Стрийська, 197 (ідентифікаційний код 13795662) виробничою будівлею з адміністративними приміщеннями літ. “Ж-1”, площею 717,0 кв.м. по вул. Стрийська, 197 у м. Львові шляхом звільнення.

5.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Метгал”, м. Львів, вул. Стрийська, 197 (ідентифікаційний код 32053069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство “Воля”, м. Львів, вул. Стрийська, 197 (ідентифікаційний код 13795662) 8302 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.