Рішення № 18767689, 11.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.11 Справа№ 5015/5649/11

за позовом ПрАТ ПВНДКТІ“Укрзахіденергопроект”

до відповідача Управління капітального будівництва Львівської міської ради

про стягнення

ціна позову: 37350,36грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1.- представник ( довіреність в матеріалах справи);

від відповідача ОСОБА_2.- представник ( довіреність в матеріалах справи).

Суть спору:

ПрАТ ПВНДКТІ “Укрзахіденергопроект” звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Управління капітального будівництва Львівської міської ради про стягнення; ціна позову 37350,36грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.09.2011р. по справі №5015/5649/11 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 15хв. 11.10.2011р.

Представникам Сторін оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про оголошення ухвали), зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю, в судовому засіданні подала довіреність по справі.

Представник Відповідача в судове засідання зявилась, проти позову заперечила.11.10.2011р. від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 30086,40грн. основного боргу.

30.04.2009р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №77 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Підрядник зобов”язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за завданням Замовника (Додаток №1) розробити робочий проект (надалі ”документація”) ”Реконструкція дитячого стаціонарного відділення ЛК ММО “Фтизіопульмонологія” на вул.Замарстинівській, 274 (Огородження території)”, а Замовник зобов”язується прийняти виконані Підрядником проектно-вишукувальні роботи і оплатити їх.

Згідно п.6.1 Договору, ціна за даним Договором становить 30086,40грн.

Відповідно до п.6.4 Договору, Замовник оплачує вартість виконаних робіт шляхом перерахування на рахунок Підрядника суми, вказаної в п.6.1 Договору протягом 10 днів з моменту підписання Замовником Акту здачі-приймання робіт.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акт здачі-прийняття проектної, науково-технічної продукції за Договором, складеного та підписаного Сторонами, в тому числі Відповідачем 10.08.2009р., Відповідачем прийнято від Позивача роботи та послуги за Договором без зауважень, та належить до сплати 30086,40грн.

Відповідно до п.11.4 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання зобов”язань по даному Договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази, які б вказували на відсутність боргу, здійснення повної чи часткової оплати такого, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення 30086,40грн. боргу.

Щодо стягнення 1881,84грн. 3% річних та 5382,12грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в позовній заяві надає розрахунок 3% річних за невиконання зобовязання та розрахунок інфляційних втрат, вихідними даними для якого є сума боргу 30086,40грн., період прострочки 761 день, розмір річних 3%, та індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення соновного боргу, перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 1881,84грн. 3% річних та 5382,12грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо доводів, наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Щодо зазначення у відзиві, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, в тому числі розшифровки складових частин нарахувань 3% річних та інфляційних втрат.

Наведене спростовується матеріалами справи.

Так, сума основного боргу зазначена у відзиві, співпадає з ціною договору, та підтверджується, як зазначено в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, в тому числі, актом приймання-передачі.

Для розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань у позовній заяві наведено час, з якого починається розрахунок (дата спливу строку оплати), період розрахунку, сума основного боргу, розмір відсотків 3% річних, індекси інфляції за відповідні періоди, період розрахунків, - тобто всі вихідні дані, на підставі яких проведено розрахунки.

Щодо зазначення у відзиві заяви про застосування строку позовної давності для вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою є штраф та пеня. 3% річних та інфляційні нарахування неустойкою не є, а відтак, позовна давність терміном в 1 рік, встановлена для вимог про стягнення неустойки, до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не застосовується.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

11.10.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.10.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст., 4-7, 33, 43, 49, 85, Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 599, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79044, м.Львів, вул.Горбачевського, 10, ідентифікаційний код 04056049) на користь приватного акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний науково-дослідний конструктурсько-технологічний інститут “Укрзахіденергопроект” (79012, м.Львів, вул.Сахарова, буд.46, ідентифікаційний код 00114073) 30086,40грн основного боргу, 1881,84грн. 3% річних, 5382,12грн. інфляційних втрат, 373,50грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.