Рішення № 18767381, 05.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.11 Справа№ 4/113

Суддя Н. Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», м.Київ

До відповідача: ТзОВ «Галич-Агро», с.Переволочна

Про стягнення 1644,48 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Гарагуц І.Ф. - представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз»до ТзОВ «Галич-Агро»про стягнення 580 209,64 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2010 року суддею Гриців В.М. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.11.2010 року.

В зв’язку з призначенням почеркознавчої експертизи , ухвалою суду від 28.03.2001 року зупинено провадження у справі.

В зв’язку із переведенням судді Гриців В.М. на посаду судді Львівського апеляційного господарського суду, справу №4/113 було передано для подальшого розгляду судді Березяк Н.Є.

05.08.2011 року матеріали справи повернуто до господарського суду в зв’язку з неоплатою відповідачем вартості експертизи.

В зв’язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 08.08.2011 року провадження у справі було поновлено та призначено її розгляд на 25.08.2010 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з причин , викладених в ухвалах суду.

В жодне із судових засідань відповідач участь повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 05.10.2011 року судом оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи. Позивач позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві.

В судовому завданні 05.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.04.2007 року між ЗАТ «Компанія «Райз»та ТзОВ «Галич-Агро»було укладено договір поставки №8323-661(10) відповідно до якого позивач зобов’язувався поставляти відповідачу продукцію виробничо-технологічного призначення, а відповідач зобов’язувався прийняти її та своєчасно оплатити .

В період з 26.04.2007 року по 02.07.2007 року , на виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 111330,50 грн., що еквівалентно, станом на момент відвантаження сумі 22045,97 дол. США з відстроченням платежу до 01.11.2007 року.

Відповідно до п.2.2 Договору, сума в гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору ( її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Відповідачем ціни договору ( її неоплаченої частини). Сторони погодили, що ця умова не з’ясовується , якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти , встановлений на день фактичної оплати вартості товару, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Як стверджує позивач, відповідач свої договірні зобов’язання по оплаті отриманого товару не виконав. Станом на 27.10.2010 року заборгованість відповідача за отриманий товар складала 111330,50 грн., що було еквівалентно 22045,97 дол.США.

Відповідно до п.2.9 Договору відповідач зобов’язувався сплачувати відсотки за весь час фактичного користування товарним кредитом, які, згідно поданого позивачем розрахунку, станом на 27.10.10 року , складають 23114,91 грн., що еквівалентно 4577,21 дол.США.

Станом на 27.10.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 210631,95 грн.

За порушення строків виконання зобов’язання, відповідно до п.7.3 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 18443,28 грн. та відповідно до п.7.5 Договору нараховані 28 % річних в сумі 93261,41 грн. та 400789,80 грн. –збитки.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №8323-661(10) від 26.04.2007 року, в період з 26.04.2007 року по 02.07.2007 року позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 111330,50 грн. з відстроченням платежу до 01.11.2007 року. Відповідно до п.2.1 Договору, сторони встановлюють ціну договору у гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті –в доларах США. Вартість поставленої позивачем продукції станом на момент відвантаження еквівалентна сумі 22045,97 дол. США.

Відповідно до п.2.2 Договору, сума в гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору ( її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору ( її неоплаченої частини). Сторони погодили, що ця умова не з’ясовується , якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти , встановлений на день фактичної оплати вартості товару, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов’язання по оплаті отриманого товару не виконав. Станом на 27.10.2010 року заборгованість відповідача за отриманий товар складала 174418,90 грн., що по офіційному курсу НБУ гривні до долара США ( 1:7,9116) було еквівалентно 22045,97 дол.США.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, як і не спростував факту отримання ним продукції саме на таку суму. З огляду на викладене, заборгованість за поставлену продукцію в сумі 174418,90 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до п.2.9 Договору відповідач зобов’язувався сплачувати відсотки за весь час фактичного користування товарним кредитом, які, згідно поданого позивачем розрахунку, станом на 27.10.10 року , складають 23114,91 грн., що еквівалентно 4577,21 дол.США.

Проте, слід зазначити, що згідно п.2.7 Договору строк користування кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування.

Позивач доказів надання послуг товарного кредитування, а саме: передбаченого умовами п.2.7 договору , акту приймання-передачі послуг, суду не надав. З огляду на ці обставини, позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом задоволенню не підлягають.

За порушення строків виконання зобов’язання, відповідно до п.7.3 Договору позивачем нарахована пеня за період з 28.04.2010 р. по 27.10.2010 року в розмірі 18443,28 грн. Проте, зазначений розрахунок пені позивачем проведено невірно без врахування строків виникнення заборгованості і курсової різниці станом на момент виникнення заборгованості.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вже зазначалося раніше, позивач передав відповідачу товар на умовах відстрочення платежу до 01.11.2007 року . Таким чином, період за який повинна нараховуватись пеня становить з 01.11.2007 року по 30 квітня 2008 року. Розмір заборгованості станом на 01.11.2007 року складав 111332,15 грн., що еквівалентно 22045,97 дол.США (по офіційному курсу НБУ гривні до долара США станом на 01.11.2007 року 1:5,05).

Згідно статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Згідно проведеного судом розрахунку , розмір пені, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ і в межах шестимісячного строку складає 10338.30 грн.

Клопотання відповідача про зменшення пені не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Відповідачем не подано належних і допустимих доказів вжиття заходів для погашення заборгованості. Протягом тривалого часу ( понад три роки з моменту отримання товару) не сплачено жодної суми коштів в погашення заборгованості.

Положеннями п.2 ст.258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) .

Відповідно до ч.3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи ті обставини, що жодних клопотань про застосування строку позовної давності відповідач суду не подавав, сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача складає 10338,30 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків виконання грошових зобов’язань , відповідно до п.7.5 Договору позивачем нараховані 28 % річних в сумі 93261,41 грн. , які підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Нараховані позивачем збитки в сумі 400789,80 грн. не підтверджені жодними доказами та не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час розгляду справи по суті відповідач не надав належних і допустимих доказів оплати поставленого йому позивачем товару. Більше того, він не заперечив факт поставки йому товару та наявність у нього заборгованості за цей товар.

Враховуючи відсутність доказів своєчасності погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені, відсотків річних обґрунтовані та підлягають до задоволення .

В зв’язку з неподанням позивачем доказів підписання акту про надання послуг товарного кредитування, позовні вимог про стягнення процентів за користування товарним кредитом підлягають залишенню без розгляду.

В частині позовних вимог про стягнення збитків в позові слід відмовити.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 2780,19 грн. державного мита та 113,08 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ «Галич-Агро»(80526, Львівська область, Буський район, с.Переволочна, ідентифікаційний код 34107388) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»(03680, м.Київ, вул.Заболотного,152, код ЄДРПО13980201)–174418,90 грн. основного боргу, 10338,30 грн. пені, 93261,41 грн. відсотків річних, 2780,19 грн. державного мита, 113,08 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині вимог про стягнення 23114,91 грн. процентів за користування товарним кредитом , позов залишити без розгляду.

4.В решта частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.10.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.