Рішення № 18767379, 04.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.11 Справа№ 5015/4637/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:

Приватного підприємства фірма “Ураган” (м.Львів)

до відповідача:

Приватного акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів)

про:

стягнення заборгованості в розмірі 22 064,10 грн.

Суддя:

В.М. Пазичев

При секретарі:

І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:

Не з”явився

від відповідача:

Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства фірма “Ураган” (м.Львів) до Приватного акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів) про стягнення заборгованості в розмірі 22 064,10 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.08.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 18.08.2011 року. Ухвалою від 18.08.2011 року розгляд справи відкладено до 23.08.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 23.08.2011 року розгляд справи відкладено до 28.09.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 28.09.2011 року розгляд справи відкладено до 04.10.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.08.2011 року, про відкладення від 18.08.2011 року, від 23.08.2011 року, від 28.09.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом повноважного представника на бланку про відкладення розгляду справи від 28.09.2011 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

14.09.2011 року за вх.№20776/11 позивач подав доповнення до позовної заяви, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 18 283,22 грн. боргу.

28.09.2011 року за вх.№22101/11 позивач подав клопотання, згідно якого просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 18 283,22 грн., 3 181,19 грн. інфляційних втрат та 599,69 грн. - 3% річних, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.08.2011 року, про відкладення від 18.08.2011 року, від 23.08.2011 року, від 28.09.2011 року не виконав, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 28.09.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

23.08.2011 року за вх.№18964/11 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

04.10.2011 року за вх.№22572/11 відповідач подав відзив на позов, згідно якого визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 22 064,10 грн. та просить суд розглянути позовну заяву у відсутності повноважного представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.10.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Приватним підприємством фірмою “Ураган” (надалі –ППВ “Ураган”, позивач) для Приватного акціонерного товариства “Галичина” (надалі - ПАТ “Галичина”, відповідач) відпущено металопродукцію, згідно видаткової накладної №УР-0005700 від 02.09.2008 року –на суму 81 373,21 грн.

За отриману металопродукцію, за твердженням позивача, відповідач розрахувався частково, у зв”язку з чим, станом на момент звернення з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить –18 283,22 грн.

Позивачем направлено відповідачу лист-вимогу від 02.12.2009 року, яка отримання останнім 07.12.2009 року, про сплату даної заборгованості, однак, відповідач належним чином не відреагував на цю вимогу.

28.09.2011 року за вх.№22101/11 позивач подав клопотання, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 18 283,22 грн., 3 181,19 грн. інфляційних втрат та 599,69 грн.-3% річних, судові витрати покласти на відповідача.

04.10.2011 року за вх.№22572/11 відповідач подав відзив на позов, згідно якого визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 22 064,10 грн. та просить суд розглянути позовну заяву у відсутності повноважного представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Отже, відповідач суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що зобов”язання по оплаті поставленого товару відповідачем виконані не повністю, а також відповідач визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства фірма “Ураган” (м.Львів) до Приватного акціонерного товариства “Галичина” (м.Радехів) про стягнення заборгованості в розмірі 22 064,10 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення від 29.07.2011 року №506 на суму 220,64 грн. про сплату державного мита та платіжне дорученя від 29.07.2011 року №503 на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути із Приватного акціонерного товариства “Галичина” (Львівска область, м.Радехів, вул.Б.Хмельницького,120; ЗКПО 25553579) на користь Приватного підприємства фірма “Ураган” (79000, м.Львів, вул.Богданівська,11; код ЄДРПОУ 23947676; р/р 26007240254001 в ЗГРУ КБ “Приватбанк”, МФО 325321; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) –борг у сумі 22 064 (двадцять дві тисячі шістдесят чотири) грн. 10 коп., 220 (двісті двадцять) грн. 64 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.