Рішення № 18767321, 10.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.11 Справа№ 5015/3849/11

За позовом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»м. Павлоград Дніпропетровської області

До відповідача ПАТ «Західенерго» м. Львів

Про стягнення 790313,34 грн. боргу

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - довіреність б/н від 26.04.2011 року

Від відповідача ОСОБА_2. - довіреність 82-1579 від 23.05.2011 року

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» м. Павлоград Дніпропетровської області до ПАТ «Західенерго» м. Львів про стягнення 790313,34 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

Представник Позивача в судових засіданнях підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав. Проти позову заперечує з усних пояснень, які надавались під час розгляду спору.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Судом встановлено:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.06.2009 року у справі № 4/2226-18/135 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто 3010970,70 грн. основного боргу, 481342,85 грн. річних та 2793879,70 грн. інфляційних нарахувань.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року та постановою ВГУ від 26.05.2010 року у справі № 4/2226-18/135 рішення господарського суду залишено без змін.

В силу норм статті 85 ГПК України рішення набрало законної сили.

Основний борг, що складає 3010970,70 грн., та який був стягнутий за рішенням господарського суду - це заборгованість Відповідача за отримане, але не сплачене вугілля за договором купівлі-продажу вугілля, і за своєю природою є грошовим зобовязанням.

На день розгляду спору у справі № 5015/3849/11 борг Відповідачем не погашено.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому рішенні № 4/2226-18/135 зазначено, що втрати від інфляції та 3% річних визначені за період з 01.01.2004 року по 30.04.2009 року.

01.02.2010 року господарський суд Львівської області видав наказ у справі № 4/2226-18/135, відповідно до якого стягнуто з ВАТ «Західенерго» на користь ПАТ «Павлоградвугілля» - 3010970,70 грн. основного боргу, 481342,85 грн. 3% річних та 2793879,70 грн. інфляційних нарахувань.

29.03.2010 року Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського МУЮ прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 4/2226-18/135 від 01.02.2010 року.

02.04.2010 року Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції прийнята постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі наказу № 4/2226-18/135 від 01.02.2010 року у звязку з тим, що ВАТ «Західенерго» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процесі погашення заборгованості відповідно до ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», та у відповідності з п. 15 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відтак, стягнута сума заборгованості, 3% річних та втрат від інфляції станом на день звернення з позовом в суд є несплаченими.

Позивач нарахував Відповідачу за період з 01.05.2009 року по 01.05.2011 року 602194,14 грн. інфляційних, 188119,20 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи заслухавши представників сторін дослідивши всі обставини спору суд вважає позов таким що підлягає до задоволення з наступного:

Застосування положень ч. 2 статті 625 ЦК України не передбачає наявності вини боржника, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Виходячи з положень вказаної статті збитки від інфляції, а також 3% річних підлягають сплаті за весь період часу протягом якого не виконувалось грошове зобовязання.

Відповідно до ч.5 статті 124 Конституції України, статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території усіма без винятку органами державної влади місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх обєднаннями і виконуються у порядку встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Стаття 11 ЦК України передбачає, що цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Чинне законодавство не повязує припинення зобовязання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Якщо зобовязання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки, в тому числі, передбачені ст. 625 ЦК України.

Окрім наведеного, норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»передбачають лише порядок проведення розрахунків між підприємствами, що підпадають під дію даного Закону.

П. 10.5 ст. 10 Закону передбачено, що не підпадає індексації реструктиризована заборгованість.

Як встановлено в судовому засіданні - договір на реструктуризацію спірної заборгованості між сторонами не укладався.

Норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» не забороняють проведення добровільної сплати боргу, та не передбачають зупинення нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була реструктиризована.

Аналогічна позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2008 року у справі № 19/204, де зазначено, що включення боржника в Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно Закону № 2711-ІУ не є достатньою підставою для відмови в позові стосовно стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на час прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати віднести на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 509, 599, 614, 625 ЦК України, ст.ст. 12,33,34,43,49,82-84 ГПК України, суд В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з ПАТ «Західенерго» ( 79026, м. Львів, вул. Козельницька,15, МФО 325796, код ЄДРПОУ 23269555) на користь ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ( 51400, вул. Леніна,76, м. Павлоград, Дніпропетровської області, МФО 0351005, код ЄДРПОУ 00178353) 602194,14 грн. інфляційних, 188119,20 грн. 3% річних, 7903,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.

Повний текст складено 07.10.2011 року

Суддя Довга О.І.