Рішення № 18766736, 19.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/34119.08.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граден - М"

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна компанія "Сєрьга"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ельдорадо"

про стягнення 93 886,00 грн.,

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від позивача Мелешко О.П. директор

ОСОБА_1. предст. за. дов. б/н 21.04.2011 р.

від відповідача не зявився

від третьої особи не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граден - М" (надалі позивач, експедитор) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна компанія "Сєрьга" (надалі відповідач, перевізник), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ельдорадо" (надалі третя особа, замовник) про стягнення 93 886,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором заявкою № 64 від 15.11.2010 р. щодо цілісності та збереження вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

В звязку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04.08.2011 р. судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача ознайомлено з їх правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представник позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

09.09.10 р. між третьою особою, як замовником, та позивачем, як експедитором, було укладено договір № 09/09/10-Гр (надалі - договір 1), відповідно до якого експедитор зобовязався за плату та рахунок замовника організувати перевезення вантажу та надати замовнику інші послуги, а замовник зобовязується здійснити оплату наданих послуг згідно умов договору.

Відповідно до положень договору, експедитор здійснює пошук безпосереднього перевізника.

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем було укладено 15.11.10 р. договір-заявку № 64 (надалі договір 2) на перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.

Положеннями договору 2 передбачена відповідальність водія за цілісність і збереження вантажу.

Укладений договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

В своїй позовній заяві позивач вказує на те, що 16.12.10 р. та 17.12.10 р. під час здійснення розвантаження вантажу було виявлено нестачу вантажу на загальну суму 93886, 00 грн., про що свідчать акти здачі-приймання № 6601178704, № 6601179816, № 6601180133, № 6601180137, № 6601180139, № 6601180140, № 6601180141 (належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи).

Згідно ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Положеннями ч. 2 ст. 932 ЦК України встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За змістом ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність»експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Так, 20.12.10 р. замовник звернувся до експедитора з вимогою про відшкодування заподіяної шкоди.

Позивачем на користь третьої особи платіжними дорученнями № 135 від 29.12.10 р., № 26 від 31.01.11 р., № 50 від 25.02.11 р., № 73 від 31.03.11 р.(належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи) було перераховано 93886, 00 грн.

Нормами ст. 924 встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, , багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Статтею 1172 ЦК України передбачено відшкодування шкоди юридичною або фізичною особою, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судове засідання представник відповідача не зявився, відзив на позовну заяву не подав, заявлених до нього вимог не спростував.

Отже, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобовязання належним чином, не здійснив розрахунок з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 93886, 00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 23/1 від 23.12.10 р., засвідчена належним чином копія якої міститься в матеріалах справи, на яку відповідач відповів листом № 27-12 від 27.12.10 р.

Станом на день подання позову та розгляду справи відповідач не розрахувався з позивачем.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 93886, 00 грн. за договором 2 документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна компанія "Сєрьга" (02230, м. Київ, вул. Карла Маркса, буд. 32, ідентифікаційний код 32308540), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граден - М" (03115, м. Київ, вул. Краснова, буд. 10, кв. 72, ідентифікаційний код 37013434) заборгованість у розмірі 93886 (девяносто три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп., 938 (девятсот тридцять вісім) грн. 86 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення: 17.10.2011 р.