Рішення № 18766729, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/110-11-20/20517.10.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»

До Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 4122,39грн.

Суддя Палій В.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1- предст. (дов.від 10.12.2010р.)

від відповідача ОСОБА_2- предст. (дов.від 16.05.2011р. )

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення з відповідача 4122,39грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а також витрат по сплаті державного мита 102,00грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2011р. позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №17/110-11 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2011р. №17/110-11 матеріали справи №17/110-11 надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

30.09.2011р. матеріали справи №17/110-11 одержано Господарським судом міста Києва.

За результатом автоматичного розподілу справ, який проведено 30.09.2011р., матеріали справи №17/110-11 передано для розгляду судді Палію В.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.10.2011р. суддею Палієм В.В. справу №17/110-11 прийнято до свого провадження та присвоєно справі №17/110-11-20/205, розгляд справи призначено на 17.10.2011р.

У судовому засіданні 17.10.2011р. представник позивача надав додаткові документи по справі та в усних пояснення просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в усних поясненнях проти позовних вимог не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2008р. о 15год. 00хв. на вул. Франка, 4, смт. Торчин, Луцький р-н, Волинської обл., сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки DAF, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля ПП ОСОБА_4) та автомобіля марки МАН, номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 (власник автомобіля ТОВ «Транс-Сервіс-1»), що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Луцького району та автомобільно- технічної інспекції.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Рівненського міського суду №3-21189/08 від 11.06.2008р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль МАН, номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «Транс-Сервіс-1».

Відповідно до Звіту №796/08 про оцінку автомобіля МАН, номер НОМЕР_2, вартість матеріального збитку у результаті його пошкодження при ДТП, склав 7247,39грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі полісу добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту №0079900 від 19.02.2008р., з терміном дії з 20.02.2008р. по 19.02.2009р. Страхувальником виступає ТОВ «Транс-Сервіс-1», вигодонабувачем- ПЛФ ВАТ Кредобанк.

На підставі страхового акту №206-3173-0 від 11.08.2008р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за полісом добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту №0079900 від 19.02.2008р., сплатив власнику автомобіля , номер НОМЕР_2, - ТОВ «Транс-Сервіс-1», суму страхового відшкодування в розмірі 4122,39грн., що підтверджується платіжними дорученнями №11867 від 12.08.2008р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 4122,39грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Згідно з Розясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3, отже ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю МАН, номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 4122,39грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між АТ «УПСК»(страховик) та ПП ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено Поліс №ВВ/5207880 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого АТ «УПСК» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб. Доказів того, що ОСОБА_3 протиправно експлуатував забезпечений транспортний засіб матеріали справи не містять. Згідно відповіді УДАІ відділення Державтоінспекції з обслуговування Луцького району від 01.09.2011р. №5423 на гр.. ОСОБА_3 адміністративний протокол за ст. 126 КпАП України не складався.

Згідно Полісу № ВВ/5207880 розмір франшизи 510,00грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4122,39грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково у розмірі 3612,39грн. (4122,39грн. -510,00грн. франшизи = 3612,39грн.).

Оскільки між АТ «УПСК»та ПП ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ТДВ «Альянс Україна»правомірно звернулась до АТ «УПСК»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4122,39грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню частково у розмірі 3612,39грн.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10; м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код ЄДРПОУ 32253696) 3612,39грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 36,12грн. державного мита, 203,80грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій