Рішення № 18766358, 05.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/10

05.10.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот»

до 1) Рівненської районної державної адміністрації

2) Управління Державного комітету земельних ресурсів в Рівненському районі Рівненської області

3) Рівненської районної рада Рівненської області

4) Рівненської обласної державної адміністрації

5) Бронниківської сільської ради

6) Городоцької сільської ради

за участю прокурора Рівненського району

про визнання права постійного користування земельними ділянками та зобов’язання вчинити дії

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Івченко А.М.

Гулевець О.В.

Представники:

від позивача: Бруль А.С.

від відповідача 1: не з’явились

від відповідача 2: Максимчук В.П., Федун Я.В.

від відповідача 3: Скробот Н.М.

від відповідача 4: Ганов О.О.

від відповідача 5: не з’явились

від відповідача 6: не з’явились

від прокуратури: Стретович М.О.

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з вимогами про визнання за ним права постійного користування земельними ділянками, які обліковуються за підприємством, згідно довідки № 04-02/4391 від 15.07.2009 р. Управління земельних ресурсів Рівненського району Рівненської області та зобов’язання Рівненську районну державну адміністрацію Рівненський районний відділ земельних ресурсів підписати, зареєструвати та видати державні акти на право постійного користування земельними ділянками, які обліковуються за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот», згідно довідки № 04-02/4391 від 15.07.2009 р. Управління земельних ресурсів Рівненського району Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить визнати за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»право постійного користування земельними ділянками, які обліковуються за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот», згідно довідки Управління держкомзему у Рівненському районі № 01-17/50 від 21.01.2011 року; визнати за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»право на отримання актів на право постійного користування земельними ділянками, які обліковуються за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот», згідно довідки Управління держкомзему у Рівненському районі № 01-17/50 від 21.01.2011 року; зобов’язати Рівненську району державну адміністрацію та Управління держкомзему у Рівненському районі підписати, зареєструвати та видати державні акти на право постійного користування земельними ділянками: на території Бронниківської сільської ради на землі промисловості площею - 18, 0 га, у тому числі в межах населеного пункту –1, 40 га; на території Городоцької сільської ради на землі промисловості площею –744, 5339 га, в тому числі в межах населеного пункту –1,60 га; на території Городоцької сільської ради на землі підсобного господарства загальною площею 115, 3 га, у тому числі ріллі - 2, 0 га, пасовищ 81, 5 га, під господарськими будівлями і дворами 1, 0 га, під господарськими шляхами і погонами -1, 0 га, ліси та інші лісовкриті площі (чагарники) - 24, 0 га, відкриті землі без рослинного або з незначним рослинним покровом (інші) –0, 8 га, під штучними водотоками –1, 0 га, під ставками - 4, 0 га; на території Шпанівської сільської ради на землі промисловості площею –4, 08 га.; на території Шпанівської сільської ради на землі підсобного господарства площею - 2, 50 га, в тому числі ставки –2, 50 га; на території Шпанівської сільської ради на землі оздоровчого табору площею –7, 82 га, в тому числі зелені насадження загального користування – 4, 02 га, кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток –2, 78 га, для водозабезпечення та очистки стічних вод – 1, 02 га.; зобов’язати Рівненську обласну державну адміністрацію та Управління держкомзему у Рівненському районі підписати, зареєструвати та видати державні акти на право постійного користування земельними ділянками: на території Бронниківської сільської ради на землі промисловості площею - 18, 0 га, у тому числі в межах населеного пункту –1, 40 га; на території Городоцької сільської ради на землі промисловості площею –744, 5339 га, в тому числі в межах населеного пункту –1,60 га; на території Городоцької сільської ради на землі підсобного господарства загальною площею 115, 3 га, у тому числі ріллі - 2, 0 га, пасовищ 81, 5 га, під господарськими будівлями і дворами 1, 0 га, під господарськими шляхами і погонами -1, 0 га, ліси та інші лісовкриті площі (чагарники) - 24, 0 га, відкриті землі без рослинного або з незначним рослинним покровом (інші) –0, 8 га, під штучними водотоками –1, 0 га, під ставками - 4, 0 га; на території Шпанівської сільської ради на землі промисловості площею –4, 08 га.; на території Шпанівської сільської ради на землі підсобного господарства площею - 2, 50 га, в тому числі ставки –2, 50 га; на території Шпанівської сільської ради на землі оздоровчого табору площею –7, 82 га, в тому числі зелені насадження загального користування –4, 02 га, кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток –2, 78 га, для водозабезпечення та очистки стічних вод –1, 02 га.

Управління Державного комітету земельних ресурсів в Рівненському районі Рівненської області подало відзив на позов, у якому проти позову заперечив з тих підстав, що відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України позивач не може мати землю на праві постійного користування.

Рівненська районна рада Рівненської області подала відзив на позов, у якому зазначає, що позивач не набув права на постійне користування земельними ділянками у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, а тому позивач не має правових підстав за визнання такого права за ним.

Рівненська обласна державна адміністрація подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.04.2011 р. у справі № 14/10 позов Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»задоволено частково, визнано за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»право на отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками, які обліковуються за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»згідно довідки №01-17/50 від 21.01.2011 року, а саме: на території Городоцької сільської ради на землі підсобного господарства загальною площею 115, 3 га. у тому числі ріллі - 2, 0 га, пасовищ 81, 5 га, під господарськими будівлями і дворами 1, 0 га, під господарськими шляхами і погонами -1, 0 га, ліси та інші лісовкриті площі (чагарники) - 24, 0 га, відкриті землі без рослинного або з незначним рослинним покровом (інші) – 0, 8 га, під штучними водотоками –1, 0 га, під ставками - 4, 0 га; на території Шпанівської сільської ради на землі підсобного господарства площею - 2, 50 га та землі оздоровчого табору площею –7, 82 га.; на території Бронниківської сільської ради на землі промисловості площею - 16, 6 га; на території Городоцької сільської ради на землі промисловості площею –742, 9339 га; на території Шпанівської сільської ради на землі промисловості площею –4, 08 га.; на території Городоцької сільської ради на землі промисловості у межах населеного пункту площею 1, 6 га; в решті вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. рішення Господарського суду Рівненської області від 28.04.2011 р. у справі № 14/10 скасовано, матеріали справи повернуто до Господарського суду Рівненської області для виконання вимог ст. 17 Господарського процесуального кодексу України –для направлення матеріалів справи за виключеною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

05.07.2011 р. матеріали справи № 14/10 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 р. суддею Пригуновою А.Б. справу № 14/10 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін та прокурора, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі Рівненська районна рада Рівненської області подала відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечила, мотивуючи свої заперечення тим, що нормами законодавства України, чинного на момент створення Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот», встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації та не передбачено правонаступництва щодо прав постійного користування. Також відповідач 3 зазначає, що Рівненькою районною радою народних депутатів не приймалось рішення про надання позивачу спірних земельних ділянок у користування, а відтак –на думку відповідача 3, без набуття права постійного користування земельними ділянками у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, позивач не має правових підстав для визнання за ним такого права.

Управління Державного комітету земельних ресурсів в Рівненському районі Рівненської області подало відзив на позовну заяву, у якому заперечило проти позовних вимог з тих підстав, що Відкритому акціонерному товариству «Рівнеазот»не надавалося право постійного користування спірною земельною ділянкою, а перетворення Рівненського заводу азотних добрив, якому спірні земельні ділянки надавались у користування, у Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»(кінцева реєстрація) не є підставою набуття у позивача прав на них.

Прокурор подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»не набуло права постійного користування спірними земельними ділянками до набрання чинності Земельним кодексом України та органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання їх у постійне користування позивачу, а відтак –прокурор вважає вимоги Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»необґрунтованими.

Рівненська районна державна адміністрація подала відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»не набуло права потайного користування спірними земельними ділянками у порядку правонаступництва та, при цьому, не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про надання такий земельних ділянок у користування, а тому, відповідач 1 вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Рівненська обласна державна адміністрація подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що позивач не набув права постійного користування спірними земельними ділянками у порядку, встановленому Земельним кодексом України, а відтак –його вимоги є безпідставними.

Крім того, Рівненська обласна державна адміністрація подала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот».

У процесі розгляду справи позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»до введення у дію Земельного кодексу Української РСР 1990 року отримало у постійне користування в порядку відведення земельні ділянки на території Рівненського району загальною площею 938, 5 га, підтвердженням чого є відповідні акти Ради Міністрів Української РСР та Виконкому Рівненської обласної ради, видані в межах ст. 16 Земельного кодексу Української РСР 1970 року та, відповідно, отримало право на оформлення державного акту на право користування спірними земельними ділянками.

Також позивач зазначає, що внаслідок здійснення приватизації на користь Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»цілісного майнового комплексу, в тому числі, будівель і споруд, до позивача перейшло право користування спірними земельними ділянками.

Крім того, Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»зазначає, що рішення про припинення права користування спірними земельними ділянками щодо позивача, у період дії Земельного кодексу Української РСР 1990 року, органами місцевого самоврядування не приймалось, а тому Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»є користувачем спірних земельних ділянок.

У процесі провадження у справі Рівненська районна державна адміністрація подала клопотання про припинення провадження у справі № 14/10, яке обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Рівненської області № 14/209 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»до Рівненського районного відділу земельних ресурсів (Управління Держкомзему у Рівненському районі) Рівненської районної державної адміністрації та Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»про видачу актів на право користування земельними ділянками відмовлено у задоволені позову, що, на думку відповідача 3, є підставою для припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також Рівненська районна державна адміністрація подала клопотання про припинення провадження у справі № 14/10 з підстав непідвідомчості даного спору господарським судам та заявлені позивачем вимоги мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 14/10.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 14/10 –суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Шаптала Є.Ю., Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. колегією суддів у складі: суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Шаптала Є.Ю., Підченко Ю.О. справі № 14/10 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.10.2011 р. за участю представників сторін та прокурора.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. у зв’язку з перебуванням суддів Підченка Ю.О. та Шаптали Є.Ю. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, справу № 14/10 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Івченко А.М., Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.00.2011 р. колегією суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Івченко А.М., Гулевець О.В. справу № 14/10 прийнято до свого провадження.

Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання відповідача 3 про припинення провадження у справі, суд відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

При цьому суд відзначає, що тотожними є справи між тими ж сторонами про той же предмет з тих же підстав.

Разом з тим, склад сторін у справі № 14/209 відрізняється від суб’єктного складу сторін у даній справі, що, в свою чергу, унеможливлює застосування судом положень п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж до посилань відповідача 3 на непідвідомчість даної справи господарським судам, суд відзначає, що відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій належать до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Разом з тим, у даному випадку відповідачі є рівноправними суб’єктом земельних відносин, до повноважень яких віднесено розпорядження землею та оформлення документів, що посвідчують право на неї та, відповідно, не є суб’єктами владних повноважень по відношенню до Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутня підпорядкованість яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

При цьому, у даній справі предметом позовних вимог є визнання права позивача на користування землею та оформлення документів, що посвідчують таке право, а тому такий спір не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексу адміністративного судочинства України.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України, що викладена у постанові судової палати в адміністративних справах від 27.04.2010 р. № 21-2328во09 та зазначається в листі Вищого господарського суду України від 23.06.2010 р. № 05-05/357.

За таких обставин клопотання відповідача 3 про припинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України не підлягають задоволенню судом.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Прокурор та представники відповідачів 2, 3 та 4 підтримали свої позиції.

Представники відповідачів 1, 5 та 6 на виклик суду не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів 1, 5 та 6 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У відповідності до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки..

У відповідності до вимог ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Видача Управлінням Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області довідки № 04-02/4391 від 15.07.2009 р., в якій відповідач 2 вказує, що Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»належать землі промисловості загальною площею 892, 90 га на праві постійного користування, є не що інше як переривання перебігу строку позовної давності шляхом вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, згідно ст. 264 Цивільного кодексу України.

Згідно рішення Рівненської районної ради від 27 липня 2004 року № 206 «Про зняття з контролю рішень районної ради як таких, що виконані або втратили чинність», у пункті 2 якого зазначалось: «вважати таким, що втратило чинність, рішення районної ради №206 від 28.09.2000р. «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею ВАТ "Рівнеазот».

Вказаною дією відповідач 3 не визнав право користування земельними ділянками позивача та не визнав право на їх оформлення, а тому строк позовної давності по даному позову необхідно обраховувати з дати залучення до матеріалів справи вищенаведеного рішення ради.

У пункті 6 розпорядження голови обласної державної адміністрації від 22 квітня 2010 року № 142 «Про надання земельних ділянок у користування»відповідач 4 постановив вилучити земельні ділянки загальною площею 0, 9698 га, які перебувають у користуванні, зокрема, Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»–0,6661 га (землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Городоцької сільської ради та надати їх в оренду строком на 49 років ТОВ «Віжеон»для обслуговування придбаної частини приміщення та будівництва виробничої бази.

З аналізу викладених положень вбачається, що Рівненська обласна державна адміністрація вважає, що вказана земельна ділянка, яка вилучалась, належить Відкритому акціонерному товариству «Рівнеазот»а на праві користування, а оскільки в усіх земель позивача статус однаковий, тому, на думку суду, відповідач 4 вчинив дію, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку та тягне за собою переривання строку позовної давності, а відтак –на даний час позовна давність щодо вимог позивача не сплинула.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

У судовому засіданні 05.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Так, відповідно до ст. 13 Земельного кодексу Української РСР 1970 року земля в Українській РСР надається в користування, зокрема, промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам.

Відповідно до ст. 16 Земельного кодексу Української РСР 1970 надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Впродовж 1965 - 1990 років згідно розпоряджень Ради Міністрів Української РСР № 354-р від 07.04.1965 р., № 461-р від 07.05.1967 р., № 1310-р від 20.12.1968 р., № 328-р від 16.04.1970 р., № 380-р від 22.05.1972 р., № 594-р від 21.07.1971 р., № 642-р від 29.08.1973 р., № 530-р від 26.07.1976 р., № 333 р від 10.05.1977 р., № 351-р від 16.06.1978 р., № 31-р від 22.01.1980 р., № 36-р від 18.01.1983 р., № 422-р від 17.07.1985 р та рішень виконкому Рівненської обласної ради № 1004 від 23.11.1965 р., № 553 від 18.10.1968 р., № 616-А від 04.11.1969 р., № 118 від 16.03.1982 р., № 319 від 18.11.1986 р., № 13 від 23.01.1090 р. Ровенському заводу азотних добрив, яке у 1976 р. перейменовано у Ровенське виробниче об'єднання «Азот», в постійне користування відведено земельні ділянки загальною площею 938, 5 га на території Рівненського району для будівництва, розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, під'їзних шляхів, інженерних мереж, створення санітарно-захисної зони, створення підсобного сільського господарства.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Рівненської міської Ради народних депутатів № 483 11.12.1991 р. Рівненське виробниче об’єднання «Азот»перетворено у Рівненське державне хімічне підприємство «Азот»та визначено, що останнє є правонаступником Рівненського виробничого об’єднання «Азот».

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу Української РСР 1970, провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

У подальшому – 08.06.1994 р. на підстав розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації було здійснено державну реєстрацію Рівненського орендного підприємства «Азот»та відповідно до п. 1.4. статуту останнього Рівненське орендне підприємство «Азот»є правонаступником майнових та інших прав Рівненського державного хімічного підприємства «Азот».

Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 04.11.1995 р № 1003 Рівненське орендне підприємство «Азот»перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот».

Як встановлено судом, 22.01.1996 р. між Рівненським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, за погодженням з начальником відділу земельних ресурсів Рівненського району Степчиним М.В. та Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»укладено договір № 25 для встановлення меж земельної ділянки в натурі і виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування землею.

У 2000 році виготовлено технічну документацію по складанню державного акту на право Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»постійного користування землею та встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

28.09.2000 р. Рівненською районною радою Рівненської області прийнято рішення № 206 «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»відповідно до п. 1 якого вирішено видати Відкритому акціонерному товариству «Рівнеазот»державні акти на право постійного користування землею. При цьому, пунктом 2 вказаного рішення було зобов’язано Районний відділ земельних ресурсів провести видачу Державних актів на постійне користування землею Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»тільки після перереєстрації його в Рівненському районі.

Рішенням Рівненської районної ради Рівненської області від 27.07.2004 р. № 206 «Про зняття з контролю рішень районної ради як таких, що виконані або втратили чинність», визнано таким, що втратило чинність, рішення Рівненської районної ради Рівненської області № 206 від 28.09.2000 р. «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею Відкритому акціонерному товариству «Рівнеазот».

Крім того, рішенням Рівненської районної ради Рівненської області № 424 від 22.03.2006 р. п. 2 рішення Рівненської районної ради Рівненської області від 28.09.2000 р. № 206 було скасовано.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що в результаті перетворення до Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»перейшли всі майнові права та обов’язки попередньої юридичної особи, в тому числі, і право постійного користування земельними ділянками на території Рівненського району.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, станом на момент відведення Ровенському заводу азотних добрив та Ровенському виробничому об'єднанню «Азот»спірних земельних ділянок земельні відносини в Україні регулювались Земельним кодексом Української РСР, затвердженим Законом Української РСР від 08.07.1970 р.

Отже, чинне на момент надання Ровенському заводу азотних добрив та Ровенському виробничому об'єднанню «Азот»земельних ділянок законодавство передбачало оформлення державного акту на право користування землею після відведення земельної ділянки у користування.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу Української РСР 1990 року промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям земля у постійне користування надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема.

Нормами ст. 19 Земельного кодексу УРСР 1990 року до компетенції обласних Ради народних депутатів віднесено надання земельних ділянок із земель усіх категорій за межами населених пунктів.

При цьому право користування земельною ділянкою згідно ст. 22 Земельного кодексу Української РСР 1990 р. виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів у відповідності до положень ст. 23 кодексу Української РСР 1990 р.

Таким чином, Ровенський завод азотних добрив до введення в дію Земельного кодексу Української РСР отримав у постійне користування в порядку відведення земельні ділянки на території Рівненського району загальною площею 938, 5 га, підтвердженням чого є відповідні акти Ради Міністрів Української РСР та виконкому Рівненської обласної ради, видані в межах ст. 16 Земельного кодексу Української РСР 1970 р., та відповідно отримало право на оформлення державного акту на право користування цією землею, однак його не реалізувало.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 р. введено в дію Земельний кодекс України та визначено, що він застосовується до правовідносин, що виникнуть після введення кодексу в дію, тобто з 15.03.1991 р., в той час як до земельних правовідносин, що виникнуть до 15.03.1991 р. Земельний кодекс Української РСР застосовується до тих прав і обов'язків, які виникнуть після введення кодексу в дію.

Крім цього, пунктом 5 вказаної постанови було встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Аналогічний нормативний припис містився і у п. 8 постанови Верховної Ради Української РСР від 13.03.1992 р. «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі», в якому зокрема встановлювалося, що громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано в установленому порядку земельні ділянки у довічне, успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Тобто, Верховна Рада Української РСР закріпила, що у підприємств, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу Української РСР 1990 р., є право на користування цими земельними ділянками до оформлення ними (підприємствами) у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у Ровенського виробничого об’єднання «Азот»на момент введення в дію Земельного кодексу Української РСР 1990 р. уже було набуте право користування земельними ділянками загальною площею 938, 5 га на території Рівненського району на підставі відповідних актів Ради Міністрів Української РСР та виконкому Рівненської обласної ради.

При цьому суд відзначає, що вказані постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 р. «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР»та від 13.03.1992 р. «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»станом на момент прийняття рішення у даній справі є чинними.

Пунктом 6 перехідних положень Земельного кодексу України від 25.20.2001 р. встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 р. переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Аналогічні норми закріплені також у п. 6 постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 р. «Про земельну реформу»(зі змінами та доповненнями), у якій зазначається, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 01.01.2008 р. оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Тож, з аналізу вищенаведених положень Земельного кодексу України 2001 року та постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 р. випливає, що законодавець фактично визнав право постійного користування земельними ділянками за підприємствами, які отримали їх до введення у дію Земельного кодексу Української РСР (1990 рік) та не можуть за Земельним кодексом України (2001 рік) мати їх на такому праві.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 було визнано неконституційним положення пункту 6 перехідних положень Земельного кодексу України (2001 року) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, а також визнано неконституційним пункт 6 постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу»від 18.12.1990 р. N 563-XII в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку (01.01.2008 р.) оформлення права власності або права користування землею раніше наданою їм, права користування земельною ділянкою.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що існування права користування земельною ділянкою у суб’єкта землекористування не може залежати від строку його оформлення або обов’язку переоформлення.

При цьому, відповідно до п. 5.2. рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

У відповідності до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право постійного користування землею слід окремо відрізняти від права на оформлення постійного користування земельними ділянками.

Такої ж позиції щодо відмінності цих двох категорій дотримується і Вищий арбітражний суд України, що викладено у роз’ясненні від 27.06.2001 р. № 02-5/743.

Нормами ст. 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тож, зі змісту вищенаведених норм вбачається, що прийняття чинного Земельного кодексу України не мало вплинути на обсяг прав у позивача щодо користування земельною ділянкою.

Як встановлено ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

У відповідності до п. 1 Розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, рішення Ради Міністрів Української РСР та виконкому Рівненської обласної ради про надання земельних ділянок у користування підлягають виконанню уповноваженими органами.

В той же час, порядок набуття права користування землею з 15 березня 1991 року до 01 січня 2002 року був регульовуваний положеннями Земельного кодексу Української РСР 1990 р.

Так, відповідно до ч. 5 ст.7 Земельного кодексу Української РСР 1990 р. у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

З аналізу норм статті 19 Земельного кодексу Української РСР 1990 р. вбачається, що надання земельної ділянки у постійне користування для промислових підприємств у період дії Кодексу належало до компетенції обласних Рад народних депутатів.

При цьому, право користування земельною ділянкою згідно ст. 22 Земельного кодексу Української РСР 1990 р. виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів у відповідності до положень ст. 23 Земельного кодексу Української РСР 1990 р.

Отже, законодавець у період з 15.03.1991 р. до 01.01.2002 р. встановив відповідний порядок набуття права постійного користування земельною ділянкою для промислових підприємств, який включає наступні етапи:

1) звернення підприємства до обласної Ради народних депутатів з клопотанням про відведення земельної ділянки;

2) розгляд клопотання обласною Радою народних депутатів та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки (одночасне повідомлення районної Ради народних депутатів, на території якої знаходиться земельна ділянка);

3) розробка технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою;

4) перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки;

5) складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (зі змінами та доповненнями) включає наступні етапи:

- підготовчі роботи;

- встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки;

- складання кадастрового плану земельної ділянки;

- заповнення бланка державного акта (складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України).

Враховуючи, що Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»у 1960-1990 р.р. уже отримало у користування земельні ділянки на підставі актів Ради Міністрів Української РСР та виконкому Рівненської обласної ради, тому позивачем на виконання приведеного порядку 22.01.1996 р. було укладено з Рівненським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук за погодженням з начальником відділу земельних ресурсів Рівненського району Степчиним М.В. договір № 25 для встановлення меж земельної ділянки в натурі і виготовлення технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування землею.

Як зазначалось вище, 28.09.2000 р. Рівненською районною радою було прийнято рішення № 206 "Про видачу Державних актів на право постійного користування землею Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот", згідно п. 1 якого вирішено позивачу державні акти на право постійного користування землею. При цьому пунктом 2 вказаного рішення було зобов’язано Районний відділ земельних ресурсів провести видачу Державних актів на постійне користування землею Відкритому акціонерному товариству "Рівнеазот", тільки після перереєстрації його в Рівненському районі.

Суд вважає, що п. 1 вказаного рішення був прийнятий у межах компетенції Районної ради, передбаченої ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу Української РСР 1990р.

Натомість, п. 2 рішення в силу того, що Районна рада не в праві вирішувати питання зобов’язання суб’єкта господарювання проводити перереєстрацію своєї юридичної особи, був прийнятий з перевищенням владних повноважень, передбачених Земельним кодексом Української РСР 1990 р. та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції чинній на момент винесення рішення від 28.09.2000 р.), а тому не підлягав виконанню з моменту такого прийняття, як незаконний.

Окрім цього, п. 2 рішення Рівненської районної ради Рівненської області від 28.09.2000 р. № 206 був скасований у 2006 р. цією ж радою.

При цьому відповідно до рішення Рівненської районної ради Рівненської області від 27 липня 2004 року № 206 «Про зняття з контролю рішень районної ради як таких, що виконані або втратили чинність», пунктом 2 якого визначила: «вважати таким, що втратило чинність, рішення районної ради № 206 від 28.09.2000 р. «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею Відкритому акціонерному товариству "Рівнеазот».

Тож, з вищенаведеного суд приходить до висновку, що Рівненська районна рада вказаними діями фактично не визнала право Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»на отримання Державних актів на постійне користування землею.

Разом з тим, суд відзначає, що у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 визначено, що «в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення».

За таких обставин, враховуючи, що на підставі рішення Рівненської районної ради Рівненської області № 206 від 28.09.2000 р. «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею Відкритому акціонерному товариству «Рівнеазот»у позивача виникло право на отримання державних актів на право землекористування та виник відповідний обов’язок у Районного відділу земельних ресурсів щодо оформлення вказаних актів, а також в силу наявності заперечень Відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот»проти припинення цього права Рівненська районна рада Рівненської області у 2004 році безпідставно визнала таким, що втратило чинність, рішення № 206 від 28.09.2000 р.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що п. 2 рішення Рівненської районної ради Рівненської області від 27.07.2004 р. № 206 «Про зняття з контролю рішень районної ради як таких, що виконані або втратили чинність»в частині визнання нечинним рішення № 206 від 28.09.2000 р. «Про видачу Державних актів на право постійного користування землею Відкритому акціонерному товариству «Рівнеазот»не відповідає положенням чинного законодавства України, а відтак – суд не застосовує вищевказане рішення при вирішенні даного спору.

Тож, Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» отримавши розроблену технічну документацію на земельні ділянки із встановленням в натурі (на місцевості) меж, в свою чергу, набуло право на оформлення цих земельних ділянок (право на складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою).

Як встановлено судом, Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» зверталось до Рівненського районного відділу земельних ресурсів з листом № 05-06/283 від 03.04.2006 р., у якому просило видати державні акти на право постійного користування землею відповідно до рішень Рівненської районної ради Рівненської області № 206 від 28.09.2000 р. та 424 від 22.03.2006 р.

Листом № 572 від 25.04.2006 р. Рівненський районний відділ земельних ресурсів повідомив позивача про неможливість виконання рішення Рівненської районної ради Рівненської області № 424 від 22.03.2006 р. у зв’язку із набранням законної сили Земельним кодексом України.

Суд також звертає увагу, що у матеріалах справи міститься складений, але не підписаний уповноваженими особами місцевої державної адміністрації та управління земельних ресурсів бланк державного акту, що, в свою чергу, свідчить про те, що Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» вчинило всі необхідні дії для набуття та оформлення права постійного землекористування, однак із незалежних від позивача обставин таке право оформлене не було.

При цьому суд відхиляє посилання відповідачів стосовно припинення права Відкритого акціонерного товариство «Рівнеазот»користування спірними земельними ділянками відповідності до ст. 27 Земельного кодексу Української РСР 1990 року, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 27 Земельного кодексу Української РСР 1990 року право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства –у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Разом з тим, рішення про припинення права користування землею стосовно Відкритого акціонерного товариство «Рівнеазот»у період дії Земельного кодексу Українскьої РСР 1990 р. відповідними Радами не приймалися, а тому відсутні підстави стверджувати, що право позивача на постійне користування землею припинилося внаслідок перетворення Орендного підприємства «Азот»у Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот».

При цьому, позовна вимога про визнання за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»права постійного користування земельними ділянками згідно довідки Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області від 21.01.2011 р. № 01-17/50 не підлягає задоволенню судом з тих підстав, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно ж до ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Тобто, до отримання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та державної реєстрації права постійного користування вимоги позивача про визнання за ним права постійного користування земельними ділянками згідно довідки Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області від 21.01.2011 р. № 01-17/50 є передчасною.

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права на отримання державних актів на право постійного користування відповідними земельними, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу Української РСР 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів

Отже, через отримання у порядку правонаступництва земельних ділянок у позивача виникло право на його оформлення, тобто, отримання державних актів.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на рішення Рівненської районної ради Рівненської області №206 від 28.09.2000р., суд дійшов висновку, що у позивача наявне право на отримання державних актів на право постійного користування відповідними земельними ділянками.

Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що викладена у постанові № 21/371 від 26.02.2008 р.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в частині визнання права на отримання актів на право постійного користування земельними ділянками, які обліковуються за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»згідно довідки Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області від 21.01.2011 р. № 01-17/50 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Що ж стосується вимог позивача про зобов’язання Рівненської обласної державної адміністрацію та Управління Держкомзему у Рівненському районі підписати, зареєструвати та видати державні акти на право постійного користування земельними ділянками; зобов’язати Городоцьку сільську раду та Управління Держкомзему у Рівненському районі підписати, зареєструвати та видати державні акти на право постійного користування земельними ділянками; зобов’язати Бронниківську сільську раду та Управління Держкомзему у Рівненському районі підписати, зареєструвати та видати державні акти на право постійного користування земельними ділянками суд відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43 право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом.

Згідно з п. 2.14. Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів, голова (керівник) органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади та особа, що здійснила реєстрацію акта. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою складається у двох примірниках, підписується посадовими особами в такій послідовності: начальник державного органу земельних ресурсів та голова місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Всупереч наведеному позивач не надав суду доказів про те, що належна технічна документація розроблена, відповідні документи складені і що Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» пред’являло їх відповідачам для підписання, узгодження, заповнення тощо.

Технічна документація, що міститься у матеріалах справи, не відповідає складу земель, якими фактично користується позивач, а тому не може розцінюватись судом, як належний доказ.

Без розробки технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, без відсутності проектів самих документів, створених під час розробки та не пред’явлення їх повноважній особі не може виникнути обов’язку у їх підписанні, оформленні, узгодженні, видачі тощо.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідачів 4, 5, 6 зареєструвати та видати державні акти на право постійного користування земельними ділянками визнаються судом передчасними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

В зв’язку з приведенням діяльності підприємства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. № 514-VI Відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот»перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот».

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот»задовольнити частково.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Рівнеазот»(33017, Рівненська обл., м. Рівне, Рівне -17, код ЄДРПОУ 05607824) право на отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 892,2339 га, які обліковуються за Відкритим акціонерним товариством «Рівнеазот»згідно довідки № 01-17/50 від 21.01.2011 року, а саме:

- на території Бронниківської сільської ради на землі промисловості площею - 18, 0 га, у тому числі в межах населеного пункту –1, 40 га;

- на території Городоцької сільської ради на землі промисловості площею –744, 5339 га, в тому числі в межах населеного пункту –1,60 га;

- на території Городоцької сільської ради на землі підсобного господарства загальною площею 115, 3 га, у тому числі ріллі - 2, 0 га, пасовищ 81, 5 га, під господарськими будівлями і дворами 1, 0 га, під господарськими шляхами і погонами -1, 0 га, ліси та інші лісовкриті площі (чагарники) - 24, 0 га, відкриті землі без рослинного або з незначним рослинним покровом (інші) –0, 8 га, під штучними водотоками –1, 0 га, під ставками - 4, 0 га;

- на території Шпанівської сільської ради на землі промисловості площею –4, 08 га.;

- на території Шпанівської сільської ради на землі підсобного господарства площею - 2, 50 га, в тому числі ставки –2, 50 га;

- на території Шпанівської сільської ради на землі оздоровчого табору площею –7, 82 га, в тому числі зелені насадження загального користування –4, 02 га, кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток –2, 78 га, для водозабезпечення та очистки стічних вод –1, 02 га.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Івченко А.М.

Гулевець О.В.

Повне рішення складено: 10.10.2011 р.