Рішення № 18766320, 11.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/29311.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Будіндустрія"

доПриватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд"

простягнення 108096,87 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1. (Дов.)

Від відповідача:ОСОБА_2. (Дов.)

У судовому засіданні 11.10.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Будіндустрія" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Закритого акціонерного товариства "Київфундаментбуд" 108096,87 грн. (66342,41 грн. основного боргу, 33495,56 грн. збитків від інфляції, 8258,90 грн. 3% річних) заборгованості за поставлену продукцію, 1080,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011р. порушено провадження у справі № 57/293 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.09.2011р.

В судовому засіданні 06.09.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р. продовжено строк в вирішення спору у справі № 57/293.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р., в звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи № 57/293 відкладено на 11.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. змінено найменування відповідача по справі № 57/293 з Закритого акціонерного товариства "Київфундаментбуд" на Приватне акціонерне товариство "Київфундаментбуд".

11.10.2011р. у судовому засіданні представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Будіндустрія" підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" в судовому засіданні 11.10.2011р. надав суду усні пояснення по справі, письмового відзиву на позов не надав.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 01 по 20 вересня 2008 року Позивач виготовив та передав Відповідачу продукцію на загальну суму 386001,56 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- накладна № 584 від 01.09.2008р. на суму 148920,00 грн.;

- накладна № 1085 від 01.09.2008р. на суму 20517,48 грн.;

- накладна № 619 від 02.09.2008р. на суму 2483,71 грн.;

- накладна № 602 від 06.09.2008р. на суму 98012,88 грн.;

- накладна № 800 від 17.09.2008р. на суму 115317,54 грн.;

- накладна № 1025 від 20.09.2008р. на суму 749,95 грн.

Відповідач оплатив отриману продукцію частково в сумі 207156,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В звязку з тим, що Відповідач не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, 11 листопада 2008 року Позивач надіслав Відповідачу вимогу вих. № 1020 від 11.11.2008р., в якій вимагав в 7-денний строк оплатити вартість продукції в розмірі 178844,88 грн.

Вищевказану вимогу Відповідач отримав 14.11.2008р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, залишив її без відповіді та задоволення.

09 січня 2009 року Позивач повторно надіслав Відповідачу вимогу вих. № 08 від 08.01.2009р., в якій вимагав в 7-денний строк оплатити вартість продукції в розмірі 178844,88 грн.

Вищевказану вимогу Відповідач отримав 13.01.2009р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

29 січня 2009 року між позивачем та відповідачем укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.01.2009р. на суму 47309,05 грн., після чого сума боргу зменшилась до 131535,83 грн. (178844,88 грн. - 47309,05 грн.).

10 липня 2009 року Позивач надіслав Відповідачу вимогу вих. № 532 від 09.07.2009р., в якій вимагав в 7-денний строк оплатити заборгованість в розмірі 131535,83 грн.

Вищевказану вимогу Відповідач отримав 15.07.2009р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

13.07.2009р. сторонами підписано акт узгодження (звірки взаємних розрахунків), відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 131535,83 грн.

23 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.09.2009р. на суму 38887,30 грн., після чого сума боргу зменшилась до 92648,53 грн. (131535,83 грн. - 38887,30 грн.).

31 березня 2011 року між позивачем та відповідачем укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.02.2011р. на суму 26306,12 грн., після чого сума боргу зменшилась до 66342,41 грн. (92648,53 грн. - 26306,12 грн.).

У звязку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 66342,41 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України: Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, першу вимогу про сплату заборгованості Позивач надіслав Відповідачу 11 листопада 2008 року. З наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що Відповідач отримав вищевказану вимогу 14.11.2008р., а тому згідно норм ч. 2 ст. 530 ЦК останній повинен був оплатити отриману продукцію в строк до 21.11.2008р.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобовязання щодо оплати заборгованості за отриману продукцію Відповідач у встановлений законодавством строк не виконав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу в розмірі 66342,41 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить - 33495,56 грн., 3% річних - 8258,90 грн.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума 3% річних в розмірі 8258,90 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Проте, при перевірці правильності обчислення Позивачем сум інфляційних нарахувань, судом встановлено, що Позивачем допущено помилки. Згідно з розрахунком суду, здійсненого відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, з урахуванням положень листа ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р., з Відповідача на користь Позивача за визначений ним період стягненню підлягають інфляційні нарахування в сумі 32633,11 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16-А; ідентифікаційний код 33056977; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Будіндустрія" (14001, м. Чернігів, вул. Індустріальна, буд. 11; ідентифікаційний код 01349644) 66342 (шістдесят шість тисяч триста сорок дві) грн. 41 коп. основного боргу, 32633 (тридцять дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 11 грн. збитків від інфляції, 8258 (вісім тисяч двісті пятдесят вісім) грн. 90 коп. 3% річних, 1072 (одна тисяча сімдесят дві) грн. 34 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 17.10.2011р.