Рішення № 18766314, 10.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/4510.10.11 За позовом Приватного підприємства "Базіс-Пром"

до Приватного підприємства "Досвід"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терраком Україна"

про стягнення неустойки у розмірі 327 376,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- довіреність б/н від 01.03.2011;

від відповідача: ОСОБА_2.- доручення №10/104 від 11.01.2011р.;

від 3-ї особи: не зявилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Базіс-Пром" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом доПриватного підприємства "Досвід" про стягнення неустойки у розмірі 327 376,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повернення приміщення згідно Договору оренди приміщення №О3-11/07 від 22.11.2007 р.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 327376, 00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення, а також 3273, 76 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 09.03.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.03.2011.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.

04.04.2011 представник позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд зобовязати відповідача звільнити орендоване приміщення та стягнути 327376, 00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення.

Ухвалою суду від 04.04.2011 було залучено до участі у справі ТОВ "Терраком-Україна" у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

19.05.2011 представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження у справі №7/45 до вирішення Господарським судом м. Києва повязаної з нею справи № 27/81 за позовом Приватного підприємства "Досвід" до Приватного підприємства "Базіс-Пром" про визнання договору оренди приміщення № 03-11/07 від 22.11.2007 поновленим. Ухвалою суду від 19.05.11 задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі № 7/45 до вирішення справи № 27/81.

06.07.11 від позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 7/45 з тих підстав, що причини, які зумовили зупинення провадження у справі № 7/45 вважаються усунутими. На підтвердження обставин, викладених у клопотанні, позивач надав суду копію ухвали Господарського суду м. Києва по справі № 27/81 від 07.06.2011 року, якою провадження у справі № 27/81 припинено у звязку з відмовою позивача від позову.

У звязку з перебуванням судді Якименка М.М. у відпустці за розпорядженням Голови суду справу № 7/45 передано для розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 13.07.2011 поновлено провадження у справі № 7/45 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.07.2011.

У судовому засіданні 11.08.2011 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 818 440,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення.

Розпорядженням Голови суду від 19.08.2011 справу передано судді Якименко М.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2011 розгляд справи було призначено на 08.09.2011.

08.09.2011 представник позивача у судовому засіданні підтримав подану 06.07.2011 через канцелярію суду заяву про затвердження мирової угоди та заявив клопотання про оголошення у судовому засіданні перерви з метою надання часу для укладення мирової угоди. Судом задоволено заявлене клопотання, оголошено перерву у судовому засіданні до 19.09.2011.

19.09.2011 представник позивача у судовому засіданні зазначив про відмову відповідача від укладення мирової угоди. Також представник позивача у судовому засіданні подав заяву, в якій просив вважати остаточними позовні вимоги, викладені в заяві від 11.08.2011 вих. № 214. Представник третьої особи у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 29.09.2011.

29.09.2011 представник позивача у судовому засіданні подав додаткове обґрунтування позовних вимог та заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої відмовився від вимоги про звільнення відповідачем орендованого приміщення та просив суд стягнути з відповідача 818 440,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення.

Судом відмовлено у прийнятті заяви щодо збільшення розміру неустойки, оскільки позивач в порушення вимог ч.4 ст.22 ГПК України змінив період нарахування суми штрафних санкцій та ціну позову, що є зміною підстави і предмету позову.

Представник третьої особи у судове засідання 29.09.2011 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У звязку із незявленням представника третьої особи у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 10.10.2011.

В судове засідання 10.10.2011 представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2011 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2011 проти позову заперечив, свої заперечення виклав у письмовому відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Готель "Славутич" та Приватним підприємством "Досвід" (надалі Відповідач) було укладено Договір оренди приміщення №О3-11/07 (надалі Договір), згідно умов якого ВАТ "Готель "Славутич" зобовязувалось передати, а відповідач прийняти в користування частину приміщення в Готелі "Славутич" загальною площею 409,22 кв.м. (надалі Приміщення), що розташоване на 16 (шістнадцятому) поверсі будівлі, яке є власністю ВАТ "Готель "Славутич", з цільовим призначенням під розміщення офісу та кафе корейської кухні, строком на 2 роки та 11 місяців: з 22.11.2007 р. до 31.10.2010 р.

На підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2010 року, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, укладеного між ТОВ "Жасмін-Тур" (продавець), що діє за рахунок ВАТ "Готель "Славутич" та Приватним підприємством "Базіс-Пром" (надалі Позивач), право власності на будівлю готелю "Славутич" перейшло до позивача. У звязку з чим 15.01.2009 між відповідачем та позивачем було укладено Додаткову угоду №3 до Договору (копія в матеріалах справи), якою оформилась заміна сторони в зобов'язанні та за якою позивачем прийняті обов'язки орендодавця за Договором.

01.06.2009 між позивачем, ТОВ "Терраком Україна", яке залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі третя особа), та відповідачем було укладено Договір про відступлення права вимоги № О1-09 (далі договір про відступлення права вимоги), згідно умов якого позивач передав, а третя особа прийняла право вимоги, що належало позивачеві за Договором.

На виконання умов Договору ВАТ "Готель "Славутич" було передано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування приміщення, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 22.11.2007, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі виставлених третьою особою рахунків-фактури, відповідач здійснював оплату за користування приміщенням (належним чином завірені копії рахунків-фактури та платіжних доручень містяться в матеріалах справи), що не заперечується позивачем.

Відповідно до п.п. 7.1. Договору строк його дії визначено до 31.10.2010.

Згідно з п.п. 6.1. Договору відповідач зобовязався повернути позивачеві приміщення, що орендується, в п'ятиденний строк з моменту закінчення строку дії Договору або з моменту дострокового розірвання Договору. Відповідач протягом пятиденного строку зобовязався виїхати з приміщення та підготувати його до передачі позивачу (п.п. 6.2.Договору).

При поверненні приміщення сторони оформляють Акт прийому-передачі (п.п. 6.4. Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивачем в позовній заяві зазначено про направлення листів-вимог на адресу відповідача, в яких позивач просив відповідача виконати обовязок щодо повернення орендованого приміщення та підписання акту прийому-передачі у звязку із закінченням строку дії Договору (копії листів-вимог містяться в матеріалах справи).

Однак, у встановлений Договором строк, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань та не повернув позивачеві приміщення, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 785 ЦК України встановлено обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Посилання відповідача на правомірність фактичного користування приміщенням після припинення дії Договору та сплату третій особі орендної плати є безпідставним та спростовується п. 1 ст. 764 ЦК України, в якій встановлено правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму та вказано, що лише за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зокрема, про заперечення позивача щодо поновлення строку дії Договору свідчать листи-вимоги, в яких позивач вимагав повернення орендованого приміщення, та копії яких містяться в матеріалах справи.

Водночас, відсутність заперечень щодо поновлення строку дії Договору з боку третьої особи, на що посилається відповідач, не є підставою для поновлення строку дії Договору, оскільки згідно п.п.6.1 договору про відступлення права вимоги строк його дії встановлений до закінчення строку дії Договору, який сплив 31.10.2011.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Підпунктом 5.4. Договору встановлено, що у разі затримки в наданні або поверненні приміщення, що орендується, сторона, яка здійснює таку затримку, сплачує на користь другої сторони пеню у розмірі 0,5% від розміру місячної орендної плати із розрахунку за кожний день затримки.

Водночас статтею 785 ЦК України визначено розмір штрафних санкцій за порушення обовязку щодо повернення орендованого майна, зокрема встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до вимог ч. 4 ст . 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, застосуванню підлягає розмір санкцій, встановлений законом, а саме статтею 785 ЦК України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 327376, 00 грн. неустойки нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 29.09.2011 представник позивача відмовився від вимоги про звільнення відповідачем орендованого приміщення, у звязку з чим у відповідності до вимог п.1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині вимоги про звільнення орендованого приміщення підлягає припиненню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Досвід"(фактична адреса: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 1; юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2, код ЄДРПОУ 30306756) на користь Приватного підприємства "Базіс-Пром" (фактична адреса: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 1; юридична адреса: 03057, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 31, офіс 17, код ЄДРПОУ 35134962) 327376 (триста двадцять сім тисяч триста сімдесят шість) грн. 00 коп. неустойки, 3273 (три тисячі двісті сімдесят три) грн. 76 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Припинити провадження в частині вимоги про звільнення приміщення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 17.10.2011