Рішення № 18766298, 11.10.2011, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
11.10.2011
Номер справи
5/90
Номер документу
18766298
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/9011.10.11 За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України (далі позивач-1)

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства

оборони України (далі позивач-2)

до 1. Центрального спеціалізованого будівельного управління

(госпрозрахункового) (далі відповідач-1)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРІКАН ДЕВЕЛОПМЕНТ

ОФ ЮКРЕЙН»(далі відповідач-2)

про визнання договору недійсним

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури:ОСОБА_1 за довіреністю № 2974 від 28.07.2011 р.;

від позивача-1:ОСОБА_2 за довіреністю № 220/5291д від 23.08.2011 р.;

від позивача-2:ОСОБА_2 за довіреністю № 303/25/2524 від 15.08.2011 р.;

від відповідача-1:ОСОБА_3 за довіреністю № 4/7 від 19.07.2011 р.;

від відповідача-2:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач-1, Міністерство оборони України) та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі позивач-2, Київське КЕУ) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРІКАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ОФ ЮКРЕЙН»(далі відповідач-2, TOB «АМЕРІКАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ОФ ЮКРЕЙН») про визнання недійсним з моменту укладення договору № 20/03-06/01 КД укладеного між філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України - «УКРОБОРОНБУД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМЕРІКАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ОФ ЮКРЕЙН»від 28.03.2006 р. про спільну інвестиційну діяльність шляхом будівництва на земельній ділянці, розташованій на території військового містечка № 113 Міністерства оборони України за адресою: м. Київ. вул. Дегтярівська, буд. 9, об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до проекту, що буде розроблений шляхом пайової участі сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема: ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4 Закону України «Про використання земель оборони», отже, на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договір має бути визнаний судом недійсним. Крім цього, Договір укладено директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «УКРОБОРОНБУД»з перевищенням повноважень, наданих довіреністю № 610 від 09.03.2006 р., отже, договір також суперечить вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки був укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Крім цього, прокурор просив поновити строк позовної давності про визнання оспорюваного договору № 20/03-06/01 КД про спільну інвестиційну діяльність недійсним, оскільки його пропущено з поважних причин, а саме, про вказані обставини стало відомо в ході проведення прокуратурою перевірки в лютому 2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/90, розгляд справи призначено на 12.07.2011 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 5/90 неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 11.10.2011 р. представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача-1 не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судові засідання не зявився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, документи витребувані ухвалами суду не надав, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, отже, суд вважав за можливе справу розглянути за його відсутності за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача-2 є правомірними, оскільки підтверджені наявними в матеріалах справи витягом з ЄДРПОУ.

В судовому засіданні 11.10.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, відповідача 1, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2006 р. між філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України - «УКРОБОРОНБУД»(Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМЕРІКАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ОФ ЮКРЕЙН»(Сторона-2) укладено договір № 20/03-06/01 КД від 28.03.2006 р. про спільну інвестиційну діяльність шляхом будівництва на земельній ділянці, розташованій на території військового містечка № 113 Міністерства оборони України за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська (колишня Пархоменка), буд. 9, обєктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до проекту, що буде розроблений шляхом пайової участі сторін (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого сторони відповідно до умов цього Договору спрямовують свої сумісні дії і зусилля на проектування та будівництво та/або реконструкцію існуючих (далі по тексту Договору - будівництво) обєктів житлово-цивільного призначення; їх матеріально-технічне забезпечення, належну експлуатацію, організацію управління майном при проектуванні, будівництві, реконструкції, що призведе до створення спільної сумісної власності сторін договору.

Договір укладено з об'єднанням вкладів Сторін в момент його укладання.

Предметом Договору на підставі п. 2.5 Договору є спільна діяльність Сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на території за адресою: військове містечко № 113 Міністерства оборони України за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська (колишня Пархоменка), буд. 9.

Площа території, на якій, відповідно до цього Договору буде здійснено будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами становить 0,9 га (план-схема земельної ділянки є невід'ємною частиною цього договору). Оцінка права користування земельною ділянкою, що вказана у ч. 1, 2 п. 2.5 цього Договору та підлягає спільній забудові за цим Договором, становить 1 305 840,00 грн., з урахуванням ПДВ, згідно з актом експертної оцінки. Згідно з п. 2.6 Договору для цілей цього Договору грошова оцінка пайового внеску (паю) Сторони-1 в цьому Договорі, запропонована Стороною-2, тобто оцінка права користування земельною ділянкою, на якій розташоване військове містечко № 113 Міністерства оборони України, за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська (колишня Пархоменка), буд. 9, площею 0,9 га, та підлягає спільній забудові за цим Договором, за умови отримання у встановленому порядку дозволів на проведення будівельних робіт, становить 2 036 000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Пайовий внесок (пай) Сторони-1 передається у спільну діяльність для цілей цього Договору шляхом підписання акту прийому-передачі (п. 2.7 Договору).

Пайовим внеском Сторони-2 за даним Договором будуть його витрати на проектування та будівництво Об'єкту та кожної його складової частини та всі інші витрати безпосередньо пов'язані з виконанням предмету цього Договору та всіх інших заходів, що його забезпечують (п. 2.8 Договору).

Відповідно до п. п. 3.1-3.3 Договору майно та майнові права, створені в результаті спільної діяльності сторін є спільною частковою власністю сторін Договору відповідно до розміру пайової участі кожної зі сторін.

За домовленістю сторін цього Договору розмір частки сторони 1 у об'єкті, створеному в результаті спільної діяльності сторін за цим Договором, буде становити у грошовому виразі суму у розмірі 2036000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Розмір частки Сторони-2 становить об'єкт, а також майнові права, створені в процесі виконання спільної діяльності за цим Договором, за винятком частки, що належать Стороні-1 відповідно до умов цього Договору.

Після завершення будівництва об'єкту, що є предметом спільної діяльності Сторін за цим Договором, Сторони набувають права спільної часткової власності на майно створене згідно умов цього Договору, пропорційно розміру фактично вкладених грошових коштів та майнових паїв на момент виконання цього Договору в натурі (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 6.1 Договору Сторона-1 приймає на себе наступні зобовязання, зокрема: передає Стороні-2 майно, майнові та немайнові права, що є її пайовим внеском за даним Договором, а також у випадку необхідності передає Стороні-2 інше майно, що стане його пайовим внеском в будівництві об'єкту.

31.03.2006 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, яка є його невідємною частиною і в силу якої на території площею 0,9 га, на якій відповідно до договору № 20/03-06/01КД від 28.03.2006 буде здійснено будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами, що розташована на території військового містечка № 113 (м. Київ, вул. Дегтярівська (колишня Пархоменка), буд. 9 (кут вул. Довнар-Запольського), знаходиться об'єкт нерухомості - Контрольно-перепускний пункт (КПП).

В силу даної додаткової угоди, у разі прийняття органами державної влади (органами місцевого самоврядування) рішення про відвід земельної ділянки площею 0,9 га, що розташована на території військового містечка № 113, та передачу її у користування Стороні-2, вона зобов'язується перемістити і привести у необхідний для експлуатації стан об'єкт нерухомості КПП.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами Договору він за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (ч. ч. 1, 2 ст. 1134 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи дана земельна ділянка відноситься до земель оборони та перебуває у користуванні на обліку Київського КЕУ, отже вона є територією військових частин А0222, А0105 та відведена на підставі рішення Київського міськвиконкому № 18-с від 30.06.1976 р.

Приписами ст. 77 Земельного кодексу України передбачено - землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони»(у відповідній редакції) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності (ч. ч. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони»(у відповідній редакції)).

Згідно з ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» (у відповідній редакції) військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об'єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність на підставі ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, належать, зокрема: землі оборони.

Таким чином, вищенаведеними імперативними нормами закону встановлено, що землі оборони серед інших категорій земель мають спеціальний статус та призначення для розміщення і постійної дислокації військових частин та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально - економічних функцій обумовлює їх перебування виключно у державній власності. При цьому, чинне законодавство виключає їх передачу у приватну власність.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони" (ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, що до передачі за Договором права користування земельною ділянкою, на якій розташоване військове містечко № 113 Міністерства оборони України за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська (колишня Пархоменка), буд. 9, площею 0,9 га її цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювалось, а відтак суд вважає, що оспорюваний Договір суперечить вищенаведеним вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним. Крім цього, Сторона-1 вказаного Договору не є власником та землекористувачем даної земельної ділянки та в порушення вищенаведених положень закону не мала повноважень на передачу даної земельної ділянки в якості пайового внеску за оспорюваним Договором.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оспорюваний Договір та Додаткову угоду до нього від відповідача-1 підписано директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «УКРОБОРОНБУД»Мельником В.Л. на підставі нотаріально посвідченої довіреності зареєстрованої за № 610 від 09.03.2006 р. строком дії до 31.12.2006 р., на підставі якої директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України «УКРОБОРОНБУД»Мельника В.Л. уповноважено на укладення від імені Міністерства оборони України на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти субєктів господарювання правочини (договори, контракти) спільної діяльності про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартири).

Доказів прийняття рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України щодо укладення оспорюваного Договору суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу).

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (ст. 246 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведене, судом встановлено, що оспорюваний Договір було підписано директором з перевищенням повноважень, а саме: укладено Договір про спільну діяльність за відсутності рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва, а відтак суд вважає, що оспорюваний Договір також суперечить ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд вважає, що прокурором та позивачами у справі доведено належними засобами доказування свої позовні вимоги.

Крім цього, згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з позовних матеріалів, прокурор звернувся до суду з позовною заявою 16.06.2011 р., натомість сторонами укладено та підписано оспорюваний 28.03.2006 р. При цьому, прокурор просив поновити строк позовної давності, з огляду на те, що дізнався про укладений Договір під час проведення перевірки.

З наявних в матеріалах справи листа Військового прокурора Центрального регіону України № 11/354 від 24.01.2011 р., яким надано завдання провести перевірку використання земельних ділянок, збереження військового майна й додержання вимог Законів України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», «Про використання земель оборони» та листа Військового прокурора Київського гарнізону № 867 від 03.03.2011 р. видно, що перевірку на виконання згаданого завдання проведено військовою прокуратурою в лютому 2011 р.

Суд, врахувавши вищенаведені документи, вважає, що строк позовної давності при зверненні до суду прокурором пропущено не було.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що прокурором та позивачами доведено обґрунтованість позовних вимог недійсність Договору про спільну діяльність № 20/03-06/01 КД від 28.03.2006 р., а відповідачами в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині визнання недійсним оспорюваного правочину з моменту укладення підлягає задоволенню, відтак останній визнанню недійсним на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір № 20/03-06/01 КД від 28.03.2006 р. про спільну інвестиційну діяльність шляхом будівництва на земельній ділянці, розташованій на території військового містечка № 113 Міністерства оборони України за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська (колишня Пархоменка), буд. 9, обєктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до проекту, що буде розроблений шляхом пайової участі сторін, який укладено між філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України - «УКРОБОРОНБУД»та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМЕРІКАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ОФ ЮКРЕЙН».

3. Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) (03035, м. Київ, вул. Артема, 59, ідентифікаційний код 32200555) до Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи судом першої інстанції.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРІКАН ДЕВЕЛОПМЕНТ ОФ ЮКРЕЙН»(01014, м. Київ, вул. Тимирязівська, 2, ідентифікаційний код 33997538) до Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи судом першої інстанції.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 14.10.2011 р.

Попередній документ : 18766292
Наступний документ : 18766302