Рішення № 18766107, 13.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/37613.10.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Непманн"

про стягнення заборгованості

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача ОСОБА_1. дов. № 2 від 27.01.2011 р.

від відповідача не зявився

В судовому засіданні 13.10.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Непманн"про стягнення заборгованості в розмірі 1798,82 грн.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у звязку з неповною оплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки № 04-06/1693 від 26.11.2010 року.

21.09.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 13/376.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Непманн"(надалі -відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 04-06/1693 від 26.11.2010 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити і передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами Договору.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили порядок розрахунків, згідно якого оплата проводиться покупцем на протязі 14 календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару.

На виконання умов Договору, за замовленнями відповідача позивачем було здійснено поставку товару, а саме:

- 25.01.2011 року поставлено товар на суму 650,28 грн.,

- 02.02.2011 року поставлено товар на суму 684,00 грн.,

- 08.02.2011 року поставлено товар на суму 696,96 грн.

Зазначені поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджуються видатковими накладними № БІ-0001032 від 25.01.2011 року, № БІ-0001797 від 08.02.2011 року, № БІ-0001505 від 02.02.2011 року (належним чином засвідчені копії накладних долучені до матеріалів справи).

Проте, відповідач свої зобовязання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав не в повному обсязі, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 650,28 грн. У звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1380,96 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що факт поставки позивачем продукції відповідачу документально підтверджено, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену, але частково неоплачену відповідачем продукцію в розмірі 1380,96 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що за неналежне виконання зобовязань, передбачених п. 5.1 Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5 від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 116,70 грн. пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком розміру пені, наданим позивачем та вважає вимоги в частині стягнення 116,70 грн. пені такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу та пені позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 692,20 грн. 40 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено п. 7.7. Договору, за користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватися у звязку з простроченням покупцем оплати за товар, постачальник вправі вимагати від покупця сплати 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок розміру 40% річних за користування грошовими коштами позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 301,16 40% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 1380,96 грн. суми основного боргу, 116,70 грн. пені та 301,16 грн. 40% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Непманн" (04116, м. Київ, вул.. Коперніка, 2, код ЄДРПОУ 37268796) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт" (02160, м. Київ, вул.. Регенераторна, 4, код ЄДРПОУ 32155618) 1380 (одна тисяча триста вісімдесят),96 грн. суми основного боргу, 116 (сто шістнадцять),70 грн. пені, 301 (триста одна),16 грн. 40% річних, 102 (сто дві),00 грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 14.10.2011