Рішення № 18766058, 18.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1830/2011-17/100

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, 76007;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерцен-Захід", вул. К. Чорноти,19, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 2533 грн. 29 коп., в т.ч. 2132 грн. 91 коп. борг, 283 грн. 22 коп. інфляційні втрати, 117 грн. 16 коп. 3 % річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (довіреність №779-2/2011 від 12.10.11)

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерцен-Захід" про стягнення 2533 грн. 29 коп., в т.ч. 2132 грн. 91 коп. борг, 283 грн. 22 коп. інфляційні втрати, 117 грн. 16 коп. 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

14.09.2007 р. між Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дерцен-Захід" укладено договір № 745 про постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується постачати відповідачу теплову енергію у відповідності з умовами договору, а відповідач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Згідно п. 5.6. договору, розрахунки за енергію, що споживається проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

У відповідності до п. 5.8. договору, оплата послуг здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури; з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

На виконання даного договору позивач за період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 2132 грн. 91 коп., що підтверджується копіями реєстрів рахунків та податкових накладних за даний період, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач свого зобов'язання щодо оплати за використану теплову енергію не виконав, внаслідок чого утворився борг в сумі 2132 грн. 91 коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у встановлені договором строки за отриману теплову енергію не розрахувався.

21.04.11 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу з пропозицією сплатити суму боргу. Однак, вимога була залишена без відповіді та задоволення.

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2132 грн. 91 коп. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, оскільки суду не подано доказів сплати вказаної суми, як і не спростовано факт наявності заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 283 грн. 22 коп. інфляційних витрат та 117 грн. 16 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Станом на день розгляду справи, відповідач не надав суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені господарським судом обставини, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 2132 грн. 91 коп. основного боргу, 283 грн. 22 коп. інфляційних витрат, 117 грн. 16 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 530, 610, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерцен-Захід" про стягнення 2533 грн. 29 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дерцен-Захід", вул. К. Чорноти, 19, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 30107630) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, 76007 (ідентифікаційний код 03346058) 2132 грн. 91 коп. (дві тисячі сто тридцять дві гривні, дев'яносто одну копійку) основного боргу, 283 грн. 22 коп. (двісті вісімдесят три гривні, двадцять дві копійки) інфляційних витрат, 117 грн. 16 коп. (сто сімнадцять гривень, шістнадцять копійок) 3 % річних, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 21.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костюшко Л. Р. 21.10.11