Рішення № 18765669, 18.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.11 Справа № 9/5009/4915/11

Суддя Боєва О.С.

м. Запоріжжя

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7)

до Житлово-будівельного кооперативу “Медик-9” (69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 15, кв. 140)

про стягнення суми 59217,79 грн.

Суддя Боєва О.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 06/994 від 27.09.11); ОСОБА_2 (дов. № 2896/27 від 26.05.11)

Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 15-09 від 15.09.11)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 101217,79 грн. за поставлену теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 9/5009/4915/11, судове засідання призначено на 27.09.2011р. Ухвалою суду від 27.09.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 18.10.2011р.

18.10.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 27.09.2011р. надав суду заяву про зменшення позовних вимог за вих. № 06/995 від 27.09.2011р. в якій зазначив, що позивачем при розрахунку основного боргу не були враховані оплати відповідача за спірний період до звернення МТМ до суду на загальну суму 12400 грн. Крім того, в ході розгляду справи відповідач також частково сплатив заборгованість в сумі 29600 грн. Тож, позивач зменшує свої позовні вимоги загалом на 42000 грн. На момент судового розгляду залишок боргу складає 59217,79 грн. Просить стягнути з відповідача суму 59217,79 грн. боргу за поставлену теплову енергію.

Заява в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду спору у справі є вимоги про стягнення з відповідача суми 59217,79 грн. боргу за поставлену теплову енергію.

Позивач підтримав зменшені позовні вимоги та на підставі ст.ст. 526, 527, 530, ч. 1 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 903 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 198, 199 ГК України, договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 97 від 07.08.2002р. просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму заборгованості з теплової енергії, що утворилась за період з лютого по червень 2011р.

Відповідач проти позову заперечив, вважає, що у заявленому позивачем до стягнення періоді (з лютого по червень 2011р.) заборгованість за поставлену теплову енергію у нього відсутня. В якості доказу оплати спожитої теплової енергії відповідачем надані у матеріали справи копії платіжних доручень: №48 від 15.03.2011р. на суму 1500 грн., № 49 від 16.03.2011р. на суму 3000 грн., № 50 від 16.03.2011р. на суму 5000 грн., № 53 від 21.03.2011р. на суму 6500 грн., № 54 від 24.03.2011р. на суму 10000 грн., № 58 від 29.03.2011р. на суму 7500 грн., № 89 від 26.04.2011р. на суму 3000 грн., № 92 від 28.04.2011р. на суму 7500 грн., № 97 від 17.05.2011р. на суму 2000 грн., № 98 від 17.05.2011р. на суму 10000 грн., № 99 від 23.05.2011р. на суму 7500 грн., № 100 від 25.05.2011р. на суму 7000 грн., № 108 від 03.06.2011р. на суму 3000 грн., № 109 від 09.06.2011р. на суму 6000 грн., № 110 від 20.06.2011р. на суму 18000 грн., № 119 від 23.06.2011р. на суму 16000 грн., № 133 від 20.07.2011р. на суму 7000 грн., № 135 від 22.07.2011р. на суму 1400 грн., № 142 від 28.07.2011р. на суму 4000 грн. перераховані відповідачем грошові кошти та № 56 від 25.03.11р. на суму 5363,09 грн., № 57 від 25.03.11р. на суму 1104,18 грн., № 90 від 26.04.11р. на суму 6258,52 грн., № 91 від 26.04.11р. на суму 1232,24 грн., № 104 від 26.05.11р. на суму 4123,34 грн., № 105 від 26.05.11р. на суму 1435,59 грн., № 118 від 21.06.11р. на суму 1812,14 грн., № 141 від 21.07.11р. на суму 233,03 грн., № 142 від 21.07.11р. на суму 1080,91грн. взаємозалік коштів за передану теплову енергію, на загальну суму 148543,04 грн. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Житлово-будівельним кооперативом “Медик-9” (споживач, відповідач у справі) був укладений договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 97, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався відпустити відповідачу теплову енергію у гарячій воді згідно з встановленим планом теплоспоживання у період з 07.08.2002 по 07.08.2003 1564,6 Гкал з максимумом теплового навантаження 0,571447 Гкал/г, з них: на опалення 8215,1 кв.м. загальної площі 0,499008 Гкал/г; на гаряче водопостачання 301 чол. 0,072439 Гкал/г; на вентиляцію Гкал/г (п. 1.2.).

Відповідно до п. 7.1. договір набуває чинності після його підписання обома сторонами.

Пунктом 7.2. договору сторони узгодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору.

Відповідно до п. 5.1. договору (у редакції додаткової угоди від 10.06.2010р.) розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показів вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили, що споживач здійснює оплату платіжних документів, предявлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.

Згідно з п. 5.2. договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 01.10.2009р.) орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення угоди становить 342441,38 грн.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що сторони щоквартально з ініціативи теплопостачальної організації проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію станом на 1 число поточного місяця з підписанням акту звірки для визначення заборгованості.

Також додатковою угодою від 01.09.2007р. договір на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 97 від 07.08.2002р. доповнено п. 5.3.1. наступного змісту: «Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії. Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів з дати отримання. У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений договором, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період».

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦКУкраїни зобовязаннямає виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи слідує, що позивач у період з лютого по червень 2011р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 143637,93 грн.

Матеріали справи містять рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період погоджені та підписані сторонами.

Однак, вказана в актах та рахунках сума в установлений договором строк відповідачем в повному обсязі не сплачена.

Протягом спірного періоду відповідачем здійснювались часткові проплати на виконання умов договору, однак вказані суми були зараховані позивачем за попередній неоплачений період (жовтень 2010р. січень 2011р.).

Позивачем у матеріали справи наданий детальний розрахунок заборгованості у якому теплопостачальною організацією враховані всі суми оплат (платіжні доручення) на які у відзиві посилається відповідач. Неврахований лише взаємозалік коштів і сумі 1313,94 грн. (платіжні доручення №141 від 21.07.11р. на суму 233,03 грн., №142 від 21.07.11р. на суму 1080,91грн.), оскільки він здійснений за липень 2011р. і тому не увійшов до періоду за який стягується заборгованість. Так, згідно розрахунку позивача за період з жовтня 2010р. по червень 2011р. теплопостачальною організацією було поставлено відповідачу теплової енергії на загальну суму 276358,34 грн., з них 132720,41 грн. за період жовтень 2010р. січень 2011р. та 143637,93 грн. за період лютий червень 2011р. Відповідачем за період з жовтня 2010р. по червень 2011р. проведено оплат за теплову енергію на загальну суму 217140,55 грн., тож із вказаної суми позивачем 132720,41 грн. зараховано, як оплату за період з жовтня 2010р. по січень 2011р., залишок в сумі 84420,14 грн. зараховано позивачем як часткову оплату за період з лютого по червень 2011р.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що він складений вірно.

Таким чином, залишок несплаченої заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену на підставі договору № 97 від 07.08.2002р. теплову енергію за період з лютого по червень 2011р. складає 59217,79 грн.

Заперечення відповідача полягають в тому, що позивачем неправомірно зараховані його оплати в рахунок погашення заборгованості за попередній період (жовтень 2010р. січень 2011р.), оскільки у платіжних документах призначення платежу відповідачем вказано як поточний платіж. Тож, відповідач заперечує не щодо наявності в нього заборгованості перед позивачем, а щодо періоду за який позивач просить її стягнути (лютий-червень 2011р.). Відповідач вважає, що за період з лютого по червень 2011р. у нього перед позивачем заборгованість відсутня.

Однак з такими твердженнями погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, платіжне доручення розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, дані щодо призначення платежу, що зазначаються платником в платіжному дорученні на перерахування безготівкових коштів отримувачу, є підтвердженням мети платежу, документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Дослідивши платіжні доручення згідно з якими відповідачем проводилась оплата за спожиту теплову енергію (№48 від 15.03.2011р. на суму 1500 грн., №49 від 16.03.2011р. на суму 3000 грн., №50 від 16.03.2011р. на суму 5000 грн., №53 від 21.03.2011р. на суму 6500 грн., №54 від 24.03.2011р. на суму 10000 грн., №58 від 29.03.2011р. на суму 7500 грн., №89 від 26.04.2011р. на суму 3000 грн., №92 від 28.04.2011р. на суму 7500 грн., №97 від 17.05.2011р. на суму 2000 грн., №98 від 17.05.2011р. на суму 10000 грн., №99 від 23.05.2011р. на суму 7500 грн., №100 від 25.05.2011р. на суму 7000 грн., №108 від 03.06.2011р. на суму 3000 грн., №109 від 09.06.2011р. на суму 6000 грн., №110 від 20.06.2011р. на суму 18000 грн., №119 від 23.06.2011р. на суму 16000 грн., №133 від 20.07.2011р. на суму 7000 грн., №135 від 22.07.2011р. на суму 1400 грн., №142 від 28.07.2011р. на суму 4000 грн.), судом встановлено, що призначенням платежу у всіх платіжних документах є: оплата за теплову енергію у Хорт. р-ні згідно дог. 97 (поточні платежі).

В той же час, із вказаних документів неможливо встановити період за який здійснено платіж, оплати відповідачем проводяться в порушення строків визначених п. 3.2. договору, суми що перераховані відповідачем не співпадають з сумами узгодженими сторонами у актах приймання-передачі теплової енергії.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 5.3.1. договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 97 від 07.08.2002р. (в редакції додаткової угоди від 01.09.2007р.) сторони встановили, що погоджений акт приймання-передачі теплової енергії є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідачем не доведено та не обґрунтовано, за який саме період та на підставі якого акту приймання-передачі теплової енергії здійснено кожний платіж.

За таких обставин, суд вважає дії позивача щодо зарахування здійснених відповідачем платежів на покриття заборгованості з теплової енергії що утворилась за період з жовтня 2010р. по січень 2011р. правомірними.

Факт наявності у відповідача заборгованості на підставі договору на відпуск теплової енергії у гарячій воді № 97 від 07.08.2002р. в сумі 59217,79 грн. за період з лютого по червень 2011р. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача, так як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Медик-9” (69097, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 15, кв. 140; ЄДРПОУ 20513138) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7; п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 59217 (пятдесят девять тисяч двісті сімнадцять) грн. 79 коп. - основного боргу, суму 592 (пятсот девяносто дві) грн. 18 коп. витрат на державне мито, суму 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 24.10.2011р.