Рішення № 18765492, 17.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.11 Справа № 4/5009/5749/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Приватного акціонерного товариства “Артемівськй машинобудівний завод “Вістек”, (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, буд. 6)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 608367,01 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р., 14191,15 грн. пені та 2744,46 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 3681/15 від 12.10.2011 р.;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 20-546 від 21.12.2010 р.;

26.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство “Артемівськй/ машинобудівний завод “Вістек”, м. Артемівськ Донецької області (ПрАТ “АМЗ “Вістек”) з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя (ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”) про стягнення 608367,01 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р., 14191,15 грн. пені та 2744,46 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/5749/11, судове засідання призначено на 17.10.2011 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 17.10.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 17.10.2011 р. позивач звернувся до суду з усним клопотанням про уточнення сум заявлених до стягнення штрафних санкцій, яким пояснив, що в прохальній частині позовної заяви помилково вказані невірні суми пені та річних відсотків, оскільки, згідно наданих до матеріалів справи розрахунків, стягненню з відповідача підлягає 14 191,15 грн. пені та 2 744,46 грн. три відсотки річних.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання, дослідивши матеріали справи № 4/5009/5749/11 та заслухавши думку відповідача з цього приводу, суд вважає, що подане позивачем клопотання відповідає вимогам процесуального законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 17.10.2011 р. судом розглянуті та вирішені по суті позовні вимоги про стягнення з ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” на користь ПрАТ “АМЗ “Вістек” 608367,01 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р., 14191,15 грн. пені та 2744,46 грн. 3 % річних.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст., ст. 173, 175, 193, 232 ГК України і полягають в тому, що 17.05.2011 р. сторонами у справі укладений договір поставки № 20/2011/1149 (з протоколом розбіжностей до договору та протоколом узгодження розбіжностей), за умовами якого позивач зобовязався виготовити та поставити, а відповідач зобовязався на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої визначені в специфікації, яка є невідємною частиною договору. Відповідно до умов договору сторонами була підписана специфікація № 1, якою сторони визначили орієнтовну кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції електродів, що поставляється за умовами договору поставки № 20/2011/1143 від 17.05.2011 р. Згідно з п. 5.1 договору розрахунки за фактично отриману продукцію здійснюються протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 договору на підставі наданих документів, передбачених п. 4.3 договору. На виконання умов договору на підставі видаткових накладних № 2436/11 від 20.05.2011 р., № 2437/11 від 20.05.2011 р., № 2881/11 від 20.06.2011 р. та № 3010/11 від 22.06.2011 р. позивачем відповідачу була поставлена обумовлена договором продукція на загальну суму 672 777,81 грн. Відповідачем вказана продукція була отримана, про що свідчать довіреності (форма № М-2) серія ЯЖК № 706350/1802 від 20.05.2011 р. і серія ЯЖК № 719563 від 18.06.2011 р. В порушення умов договору відповідач за отриману продукцію розрахувався частково та з порушенням термінів розрахунків, передбачених п. 5.1 договору, перерахувавши всього за поставлену продукцію 64 410,80 грн. Решту суми боргу відповідач не сплатив. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію на час звернення позивача до суду з даним позовом становить 608 367,01 грн. 19.07.2011 р., 16.08.2011 р. та 31.08.2011 р. позивачем на адресу відповідача направлялися претензії з вимогами про погашення заборгованості за отриману продукцію згідно договору поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. Листом № 20/2063927/АЮ/ від 23.08.2011 р. відповідач визнав факт неналежного виконання зобовязань за договором № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. та наявність заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію, що мотивував важким фінансовим становищем підприємства. Цим же листом відповідач зобовязався погасити наявну заборгованість у строк до 01.09.2011 р. На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була. Пунктом 8.4 договору сторони узгодили, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” 608367,01 грн. основного боргу, 14191,15 грн. пені та 2744,46 грн. 3 % річних.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, в судовому засіданні представник відповідача факт неналежного виконання грошових зобовязань з оплати поставленої продукції за договором поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. не заперечив та визнав, що на час вирішення справи в судовому засіданні ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” має заборгованість перед ПрАТ “АМЗ “Вістек” за договором № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. за продукцію, поставлену згідно видаткових накладних № 2436/11 від 20.05.2011 р., № 2437/11 від 20.05.2011 р., № 2881/11 від 20.06.2011 р. та № 3010/11 від 22.06.2011 р., в сумі 608 367,01 грн. Однак відповідач не погоджується з нарахованими позивачем штрафними санкціями та надав суду свій контррозрахунок. Так, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.4 договору № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. сторонами передбачена можливість нарахування 1 % річних за неправомірне користування чужими коштами, тобто встановлений інший розмір процентів, ніж передбачений ст. 625 ЦК України. Таким чином, розмір річних процентів, що підлягає сплаті відповідачем за порушення строків оплати за договором, згідно котррозрахунку відповідача, становить 949,06 грн. Отже, нарахування позивачем 3 % річних від суми заборгованості є необґрунтованим та не відповідає вимогам договору.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2011 р. ПрАТ “АМЗ “Вістек” (позивачем у справі) та ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки № 20/2011/1149 (з протоколом розбіжностей до договору та протоколом узгодження розбіжностей) з відповідними додатками до нього (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобовязався виготовити та поставити, а відповідач (покупець) зобовязався на умовах, передбачених Договором, прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої визначені в специфікації, яка є невідємною частиною Договору. (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до умов Договору сторонами була підписана Специфікація № 1, якою сторони визначили орієнтовну кількість, якість, ціну та загальну вартість продукції електродів, що поставляється за умовами Договору поставки № 20/2011/1143 від 17.05.2011 р.

Згідно з п. 3.1 Договору орієнтовна сума Договору становить 836 512,94 грн. з урахуванням ПДВ. Кінцева сума Договору визначається шляхом складання вартості продукції, зазначеної в замовленнях Покупця.

Відповідно до п. 4.1 Договору позивач відвантажує продукцію на адресу відповідача автотранспортом. Транспортні витрати сплачує позивач.

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, перелік товаросупроводжувальних документів, на підставі яких здійснюється поставка продукції, а саме: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за фактично отриману продукцію здійснюються протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки та приймання продукції відповідно до розділу 6 Договору на підставі наданих документів, передбачених п. 4.3 Договору. При відсутності зазначених документів строк розрахунків відраховується з моменту отримання повного пакету документів.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція (електроди) за наступними видатковими накладними:

-№ 2436/11 від 20.05.2011 р. на суму 221 410,80 грн. з ПДВ;

-№ 2437/11 від 20.05.2011 р. на суму 108 461,38 грн. з ПДВ;

-№ 2881/11 від 20.06.2011 р. на суму 109 301,63 грн. з ПДВ;

-№ 3010/11 від 22.06.2011 р. на суму 233 604,00 грн. з ПДВ,

а всього на загальну суму 672 777,81 грн.

Поставлена продукція була отримана уповноваженими особами відповідача, про що свідчать довіреності на отримання товару (форма № М-2) за спірний період, а саме: серія ЯЖК № 706350/1802 від 20.05.2011 р. на імя ОСОБА_3 і серія ЯЖК № 719563 від 18.06.2011 р. на імя ОСОБА_4

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції згідно умов Договору підтверджується видатковими накладними на поставку продукції за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на кожній з вказаних видаткових накладних скріплений відбитком штампу відділу технічного постачання ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь”. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

На кожну поставку партії продукції були оформлені товарно-транспортні накладні № 2436/11 від 20.05.2011 р., № 2437/11 від 20.05.2011 р., № 2881/11 від 20.06.011 р. і № 3010/11 від 22.06.2011 р., а також відповідні податкові накладні.

На оплату поставленої продукції позивачем відповідачу виставлялися рахунки-фактури № 2436/11 від 20.05.2011 р., № 2437/11 від 20.05.2011 р., № 2881/11 від 15.06.011 р. і № 3010/11 від 21.06.2011 р.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Виходячи з умов п. 5.1 Договору строк оплати продукції, поставленої за видатковими накладними № 2436/11 від 20.05.2011 р. і № 2437/11 від 20.05.2011 р., настав 12.07.2011 р., за видатковою накладною № 2881/11 від 20.06.2011 р. 10.08.2011 р. і за видатковою накладною № 3010/11 від 22.06.2011 р. 22.06.2011 р.

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався. Платіжним дорученням № 19512 від 21.07.2011 р. відповідачем на рахунок позивача було перераховано 25 010,80 грн., платіжним дорученням № 19512 від 08.08.2011 р. 10 000,00 грн. і платіжним дорученням № 19512 від 10.08.2011 р. 29 400,00 грн. з призначенням платежу: “За металеві вироби по рахунку № 2436/11 від 20.05.2011 р. згідно договору № 20/82011/1149 від 17.05.2011 р.”. Отже, всього на виконання Договору відповідачем сплачено 64 410,80 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.

19.07.2011 р. за вих. № 2679/15, 16.08.2011 р. за вих. № 3054/15 та 31.08.2011 р. за вих. № 3236/15 позивачем на адресу відповідача направлялися претензії з вимогами про погашення заборгованості за отриману продукцію згідно Договору поставки № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р.

Листом № 20/2063927/АЮ/ від 23.08.2011 р. відповідач визнав факт неналежного виконання зобовязань за Договором № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. та наявність заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію, що мотивував важким фінансовим становищем підприємства. Цим же листом відповідач зобовязався погасити наявну заборгованість у строк до 01.09.2011 р.

На час вирішення судом спору заборгованість відповідачем погашена не була.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 20/82011/1149 від 17.05.2011 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства, у звязку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриману продукцію в сумі 608 367,01 грн.

Відповідач факт неналежного виконання взятих на себе за умовами Договору № 20/82011/1149 від 17.05.2011 р. зобовязань в частині оплати за отриману продукцію та наявності станом на час вирішення справи судом заборгованості перед ПрАТ “АМЗ “Вістек” у розмірі 608 367,01 грн. не заперечив.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриману продукцію не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманої продукції в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 608 367,01 грн. основного боргу за отриману продукцію предявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.4 Договору, який передбачає, що за прострочку оплати згідно п. 5.1 Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла в період стягнення пені.

Позивачем предявлена до стягнення за прострочку оплати продукції, поставленої по видатковим накладним № 2436/11 і № 2437/11 від 20.05.2011 р., пеня в розмірі 8 123,12 грн., яка розрахована за період з 12.07.2011 р. по 22.09.2011 р., по видатковій накладній № 2881/11 від 20.06.2011 р. пеня в розмірі 1 997,49 грн., яка розрахована за період з 10.08.2011 р. по 22.09.2011 р., по видатковій накладній № 3010/11 від 22.06.2011 р. пеня в розмірі 4 070,54 грн., яка розрахована за період з 12.08.2011 р. по 22.09.2011 р., а всього 14 191,15 грн. пені.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобовязань за Договором № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. позивачем виконаний не вірно. Так, позивачем арифметично невірно виконаний розрахунок пені по видатковим накладним № 2436/11 і № 2437/11 від 20.05.2011 р. (без розбивки на періоди з урахуванням відповідних часткових оплат), а також допущені арифметичні помилки при розрахунку пені по видатковим накладним № 2880/11 від 20.06.2011 р. і № 30107/11 від 22.06.2011 р.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача підлягає: по видатковим накладним № 2436/11 і № 2437/11 від 20.05.2011 р. пеня в розмірі 8 116,57 грн. (розрахована за періоди з 12.07.2011 р. по 21.07.2011 р.; з 22.07.2011 р. по 08.08.2011 р.; з 09.08.2011 р. по 10.08.2011 р.; з 11.08.2011 р. по 22.09.2011 р.), по видатковій накладній № 2881/11 від 20.06.2011 р. пеня в розмірі 1 995,88 грн. (розрахована за період з 10.08.2011 р. по 22.09.2011 р.), по видатковій накладній № 3010/11 від 22.06.2011 р. пеня в розмірі 4 067,27 грн. (розрахована за період з 12.08.2011 р. по 22.09.2011 р.), а всього 14 179,72 грн. пені.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 14 179,72 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється в задоволенні позову.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 2 744,46 грн. 3 % річних, які розраховані наступним чином: за прострочку оплати продукції, поставленої по видатковим накладним № 2436/11 і № 2437/11 від 20.05.2011 р. 1 570,95 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 12.07.2011 р. по 22.09.2011 р., по видатковій накладній № 2881/11 від 20.06.2011 р. 386,30 грн., 3 % річних, які розраховані за період з 10.08.2011 р. по 22.09.2011 р., по видатковій накладній № 3010/11 від 22.06.2011 р. 787,21 грн. 3 % річних, які розраховані за період з 12.08.2011 р. по 22.09.2011 р.

Суд вважає, що розрахунок річних відсотків позивачем здійснений невірно, оскільки статтею 625 ЦК України на боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, покладено обовязок на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4 Договору сторони домовилися, що нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами здійснюється за період не більше шести місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, наведеним пунктом Договору № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р. сторонами передбачена можливість нарахування 1 % річних за неправомірне користування чужими коштами, тобто встановлений інший розмір процентів, ніж передбачений ст. 625 ЦК України.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що нарахування позивачем додаткових 3 % річних від суми заборгованості є необґрунтованим та не відповідає вимогам Договору і діючого цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах стягненню з відповідача підлягає 949,06 грн. 1 % річних за порушення строків оплати за Договором, згідно контррозрахунку представленого відповідачем, які розраховані наступним чином: по видатковим накладним № 2436/11 і № 2437/11 від 20.05.2011 р. за періоди з 12.07.2011 р. по 21.07.2011 р.; з 22.07.2011 р. по 08.08.2011 р.; з 09.08.2011 р. по 10.08.2011 р.; з 11.08.2011 р. по 22.09.2011 р., по видатковій накладній № 2881/11 від 20.06.2011 р. за період з 10.08.2011 р. по 22.09.2011 р., по видатковій накладній № 3010/11 від 22.06.2011 р. за період з 12.08.2011 р. по 22.09.2011 р.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача річних відсотків за порушення строків оплати за Договором підлягає задоволенню частково в сумі 949,06 грн. 1 % річних. В іншій частині вимог про стягнення річних відсотків судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування поданого ним котррозрахунку суми річних відсотків, що підлягають стягненню за порушення строків оплати за Договором № 20/2011/1149 від 17.05.2011 р., суд визнав правомірними та обґрунтованими і врахував при вирішенні спору у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” на користь ПрАТ “АМЗ “Вістек” 608 367,01 грн. основного боргу, 14 179,72 грн. пені та 949,06 грн. 1 % річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 599, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230, п/р № 26003032840001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Приватного акціонерного товариства “Артемівськй машинобудівний завод “Вістек”, (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Артема, буд. 6, код ЄДРПОУ 31226457, п/р № 26007045620402 в АТ “Сведбанк” (публічне), МФО 300164) 608 367 (шістсот вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 01 коп. основного боргу, 14 179 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят девять) грн. 72 коп. пені, 949 (девятсот сорок девять) грн. 06 коп. річних відсотків, 6 234 (шість тисяч двісті тридцять чотири) грн. 96 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “19” жовтня 2011 р.