Рішення № 18765464, 17.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.11 Справа № 4/5009/5731/11

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Моунтекс”, (36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська, буд. 3, оф.709)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський мясокомбінат” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175)

про стягнення 11000,00 грн. основного боргу за договором № 101 від 30.03.2011 р. та 495,55грн. пені

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність №1 від 13.10.2011р.;

Від відповідача не зявився.

26.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Моунтекс”, м. Полтава з позовною заявою до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський мясокомбінат”, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 11000,00 грн. основного боргу за договором № 101 від 30.03.2011 р. та 495,55 грн. пені.

Ухвалою від 29.09.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.10.2011 р.

В судовому засіданні 17.10.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 17.10.2011р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Про дату, час та місце розгляду справи № 4/5009/5731/11 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі, яка отримана представником відповідача 03.10.2011р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, суд визнав за можливе провести судове засідання 17.10.2011 р. за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. 526, 550, 625, 692 ЦК України і полягають в тому, що 30.03.2011 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №101, за умовами якого позивач зобовязався поставляти у власність, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити натуральну оболонку та інші товари, партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання. Пунктом 3.1. договору сторони обумовили, що оплату товару відповідач повинен здійснити на протязі 60 банківських днів з дати поставки товару. Згідно договору позивач згідно видаткової накладної №180 від 30.03.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 34290,00 грн. За поставлений товар відповідач, розрахувався частково в сумі 23290,00 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами Договору №101 від 30.03.2011 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Відповідно до п. 8.1. договору сторони обумовили, що у разі несплати товару відповідно до п.3.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період прострочки, від вартості поставленого товару за кожен день прострочки. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський мясокомбінат” 11000,00 грн. основного боргу за договором № 101 від 30.03.2011 р. та 495,55грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2011 р. між ТОВ “Моунтекс” (позивачем у справі) та ВАТ “Мелітопольський мясокомбінат” (відповідачем у справі) був укладений договір № 101 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач зобовязався поставляти у власність, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити натуральну оболонку та інші товари, партіями, у строки, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору після їх підписання.

Відповідно до пункту 10.7 Договір вступає в силу з моменту його підписпння і діє до 31.12.2011р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін, за один місяць, не заявить про відмову від продовження строку договору.

Пунктом 3.1. договору сторони обумовили, що оплату товару відповідач повинен здійснити на протязі 60 банківських днів з дати поставки товару.

На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №180 від 30.03.2011р. поставив відповідачу товар на загальну суму 34290,00 грн.

Зазначена видаткова накладна узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств. (Оригінал зазначеної накладної досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія залучена до матеріалів справи).

За поставлений товар відповідач, розрахувався частково в розмірі 23290,00 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідачем в порушення умов Договору поставлений товар в повному обсязі оплачений не був.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору № 101 від 30.03.2011 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

02.08.2011р. на адресу відповідача була направлена вимога №399 про оплату отриманого товару в сумі 11000,00 грн. Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач порушив договірні зобов'язання та вимоги чинного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Нарахування пені позивач обумовлює п. 8.1. договору яким сторони обумовили, що у разі несплати товару відповідно до п. 3.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період прострочки, від вартості поставленого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем за неоплату поставленого товару заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 495,55 грн., за період з 31.05.2011р. по 13.09.2011р.

Наданий позивачем розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 495,55 грн. пені є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський мясокомбінат” (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 00443513, р/р № 26006976713091 в ПАО «ПУМБ», м.Запоріжжя, МФО 313623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Моунтекс”, (36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська, буд. 3, оф.709, код ЄДРПОУ 37185427, п/р № 26009011320101 у відділені «Харківське»в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346) 11 000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 55 коп. пені, 110 (сто десять) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “18” жовтня 2011 р.